Кінець війни в Україні як ніколи виглядає недосяжним – The Economist

"Ви знаєте, куди йдете?" - запитує український солдат Андрій, що стоїть на краю контрольованої урядом території на сході країни. З іншого боку лінії фронту Артем, "прикордонник" в підтримуваному Росією сепаратистському анклаві, "служить" у будці, прикрашеною емблемою "ДНР"" і двома портретами - президента Росії Володимира Путіна і Рамзана Кадирова, жорстокого правителя Чечні. Там Артем допитує людей, які викликають у нього підозри. З ножем у руках він запитує їх про "відданість", пише The Economist.

Автор зазначає, що війна в Україні триває вже п'ятий рік, але їй досі немає кінця. Великі ділянки Донбасу залишаються під контролем підтримуваних Росією бойовиків. Замінована 500-кілометрова "лінія розмежування прорізає війну. З 2014 року там було вбито понад 10 тисяч осіб. Кількість потерпілих продовжує збільшуватися, хоча і повільніше, ніж у минулому. На початку цього місяця три школяра підірвалися на міні недалеко від поста Артема. В Авдіївці, прифронтовому місті на території, контрольованій урядом, навіть недавній період відносно спокійних місяців здається зловісним: "Коли все довго спокійно, зазвичай це погано закінчується", - каже медик Ольга. Переговори, спрямовані на врегулювання конфлікту, можуть бути зупинені напередодні президентських і парламентських виборів в Україні в наступному році.

Незважаючи на те, що світове увагу змінилося, українці як і раніше вважають війну найважливішою проблемою країни, яка перевершує корупцію і слабку економіку. Президент країни Петро Порошенко сказав: "Ми зупинили агресора і захистили країну!" Однак мало хто вірить в Мінськ 2 - підписаний в 2015 році документ, що закликає території повернутися під український контроль і отримувати туманний "особливий статус". Сюди входять великі частини Донецької і Луганської областей. Спори з приводу реалізації документа протягом багатьох років застрягли. Україна стверджує, що безпека і контроль над кордоном з Росією повинні передувати політичним крокам; Росія наполягає на отриманні політичних гарантій, перш ніж відмовлятися від контролю над територією, яку вона контролює. Багато хто в Україні вважає, що домовленості, введені під час російського наступу, є "гнилою" угодою.

Окремі чиновники визнають, що Мінські угоди повинні бути змінені, розширені або навіть замінені до досягнення врегулювання. Одним з обговорюваних питань є миротворча місія ООН. Спецпредставник Держдепартаменту США по Україні Курт Волкер каже, що кілька країн вже домовилися про введення сил, в тому числі Швеція, Фінляндія, Білорусь, Туреччина та Австрія. Однак переговори з Росією про мандат припинилися. Поки Путін не прийме іншого рішення, тліючий статус-кво буде залишатися. З січня не було жодної зустрічі між Волкером і його російським колегою Владиславом Сурковим. Зрозуміло, що Росія вирішила почекати, щоб побачити, що відбувається на виборах, сподіваючись, що в Києві виявиться більш гнучким – якщо не президент, то ті, хто будуть контролювати велику частини в парламенті.

У той же час "ДНР" планує провести свої псевдовибори в листопаді після вбивства свого ватажка Олександра Захарченка, якого підірвали в одному з кафе в Донецьку в серпні. У той час як російські, так і сепаратистські чиновники звинувачують у його вбивстві і Києв, і Захід, внутрішня робота виглядає більш імовірною, і Росія намагається прибрати неприємних місцевих лідерів. Однак по всьому Донецьку борди з Захарченком раніше розвішані на вулицях, поряд з такими білбордами, як "У нас є одна батьківщина, Росія".

Хоча поділ Донбасу штучний, чим довше розрив залишається, тим складніше буде реінтеграція. "Сторони, схоже, мають намір зміцнити свої позиції на місцях і фізичний поділ один від одного", - йдеться в нещодавній доповіді Міжнародної кризової групи, що базується в Брюсселі.

Навіть якщо війська в кінцевому рахунку відступлять, основні кроки, необхідні для політичного примирення, такі як складання списків виборців для заслуговують довіри виборів, будуть дуже складними. Понад півтора мільйона чоловік поїхали. Перетин лінії зіткнення ілюструє відчуження: тим, хто покидає територію, контрольовану урядом, ставлять печатки, як ніби вони покидають країну; ті, хто їдуть на контрольовану "ДНР" територію, видаються копії російських "міграційних карт". Бойовики "ДНР" захопили телекомунікаційну інфраструктуру і запустили локальну телефонну мережу під назвою "Фенікс", яка, символічно, не може з'єднуватися з українськими операторами.

Для цивільних осіб з обох сторін політичні ігри пройшли занадто довго. Більшість хоче покласти край конфлікту, яка б не була остаточна конфігурація сил. Незважаючи на бойові дії, вони намагаються триматися за радості нормального життя. В Авдіївці підліток Євген ходить додому зі школи повз посічений шрапнеллю житловйи будинок, хоча він визнає, що "ночі все ще страшні". Уздовж лінії в Донецьку техобслуговування облагороджує центральні сади. В оперному театрі рекламуються нові осінні постановки, в тому числі "Турандот" і "Пікова дама" Олександра Пушкіна. Однак, як невловимий туз в драмі Пушкіна, мир для людей східної України недостежим.

Після серії проросійських і сепаратистських акцій в Донецькій і Луганській областях і "проголошення суверенітетів" підтримуваних Росією угруповань "ДНР" і "ЛНР", бойовики спільно з російської ФСБ 12 квітня 2014 року захопили міста Слов'янськ, Краматорськ і Дружківка. На наступний день т.в.о. президента України Олександр Турчинов оголосив про початок Антитерористичної операції в Донбасі. Бойові дії тривають 4,5 року. За офіційними даними, за цей час загинули близько трьох тисяч цивільних, і ще дев'ять тисяч отримали поранення, в цілому постраждали більше чотирьох мільйонів українців. З початку російської агресії загинули більше двох тисяч військовослужбовців Збройних сил України, зниклими без вести на тимчасово окупованій території вважаються кілька сотень людей.