Експерт сформував пріоритети з будівництва та модернізації ВМСУ

При наявності конструкторського і виробничого потенціалу не що інше як банальне головотяпство і боротьба особистих інтересів перешкодили появі у складі ВМСУ ракетних катерів. І ті ж причини стали перешкодою для отримання необхідної військової допомоги західних держав. Можна лише сподіватися на те, що з прийняттям на озброєння ПКР "Нептун" справа піде швидше. Хоча при відсутності реальної державної системи переозброєння сил оборони схожими прикладами ще буде майоріти новітня історія розвитку української армії.

Про це у своїй статті для DT.UA пише Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння. Автор формує пріоритети з будівництва та модернізації ВМСУ.

"Пріоритет 1. Нові високоточні засоби ураження. Запуск в серію згаданих ПКР, в першу чергу як мобільних берегових комплексів. По-друге - як авіаційних КР, швидше за все, під бомбардувальники Су-24. Але не виключено також - під багатоцільові Су-27. У третю - як ПКР безпосередньо для ракетних катерів, а в перспективі - корветів, - зазначає експерт. - Пріоритет 2. Нарощування сухопутної компоненти. Необхідно створити умови для оперативного встановлення мінного загородження, а також проведення протидесантних операцій. Цілком резонним є збільшення сил спецпризначення самих ВМСУ, з акцентом на морську піхоту. А також постійна присутність на небезпечних напрямках підрозділів Сил спецоперацій".

Третім пріоритетом, на думку директора ЦДАКР, повинна стати активізація робіт зі створення угруповання ракетних катерів. На думку адмірала Ігоря Кабаненка, мультирольне катерне угруповання здатне ефективно діяти як раз в ближній морській зоні держави. Це означає зосередження зусиль на ефективному захисті і обороні саме ближньої морської зони України, асиметричний підхід до стримування противника. Передбачається використання трьох підкласів бойових катерів: пошуково-ударних (з протикорабельними крилатими ракетами - основною зброєю москітного флоту), амфібійних і протимінних. Серед головних аргументів такого підходу - ефективне використання наявних невеликих ресурсів для вирішення проблематики незахищеності літоральної морської зони України.

"Вкрай важливо - з цим згодні і військові, і промисловці, - організувати багатопланове рішення задачі. Тобто одночасно розглядати можливості виробництва катерів власне української розробки (тих же "Лань-ЛК" з їх поступальним апгрейдінгом), придбання ліцензії на виробництво на своїй території іноземних бойових суден малого класу за прикладом Катару і ОАЕ (військові називають вдалими і порівнянними з вартістю британські 54-метрові Barzan (Vita) Class з двома пусковими ракетними установками під ракети Exocet MM40), а також предметні переговори про військово-технічну допомогу від західних держав-партнерів. З одного боку, необхідно захистити національні інтереси на морі, а фактично - відстояти їх. З іншого - відродити грунтовно зруйновану національну школу кораблебудування - пише Бадрак. - Пріоритет 4. Пошук можливостей для порятунку корветної програми. Якби корветний почин 2006-2007 рр. був реалізований, українські ВМС вже мали б 3-4 корвета, і всю ідеологію оборони можна було б будувати на дещо інших принципах. Головне - розуміти: морський кулак створити можна".

Автор підкреслює, що в грудні 2018 р. військові моряки з участю західних партнерів розробили і затвердили трехетапну Стратегію розвитку ВМСУ до 2035 року. Серед іншого, вона передбачає вже до 2025 р. встановлення контролю над територіальними водами і за їх межами до 40 миль. І недопущення дій противника в будь-яких районах ближньої морської зони.

Детальніше про перспективи розвитку українського військового флоту читайте в статті Валентина Бадрака "Морський вузол" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".