Вчені вперше виявили осередки грануляції за межами Сонячної системи

Вчені за допомогою Дуже великого телескопа вперше виконали прямі спостереження структури грануляції на поверхні зірки за межами Сонячної системи - π1 Журавля, червоного гіганта, котрий закінчив свій життєвий цикл, повідомляє Європейська південна обсерваторія.

У 530 світлових роках від Землі в сузір'ї Журавля знаходиться зірка π1 Gruis – холодний червоний гігант. Маса її приблизно така ж, як у Сонця, але вона в 350 разів більша за розмірами і в кілька тисяч разів яскравіша. Приблизно через п'ять мільярдів років Сонце теж збільшиться в розмірах і перетвориться на такого ж червоного гіганта.

Нові дослідження дозволили визначити, що на поверхні червоного гіганта знаходиться всього кілька конвективних осередків, або гранул, кожна з яких має поперечник близько 120 мільйонів кілометрів - приблизно чверть діаметра зірки. Одна така гранула зайняла б весь простір від Сонця до Венери.

Перша стадія програми термоядерного синтезу старої зірки π1 Журавля закінчилася давним-давно, коли в її надрах вигорів весь водень. По мірі того, як слабшала енергія, що виділяється, зірка стискалася, а це в свою чергу призвело до її розігріву до температури вище 100 мільйонів градусів. Тоді почалася наступна фаза її еволюції: тепер з гелію синтезувалися більш важкі атоми, такі як вуглець і кисень. Дуже гаряче ядро зірки стало роздмухувати її зовнішні шари, поки зірка не стала в сотні разів більшою, ніж була спочатку. Тепер вона перетворилася на змінного червоного гіганта. Роздивитися деталі поверхні такої зірки досі нікому ще не вдавалося.

Зірки з масою більше восьми сонячних закінчують свій життєвий цикл вибухом наднової, а менш масивні, такі, як π1 Журавля, поступово скидають свої зовнішні оболонки, що утворюють планетарні туманності. І дійсно, при більш ранніх дослідженнях π1 Gru на відстані в 0.9 світлових років від неї була знайдена оболонка, мабуть, скинута близько 20 тисяч років тому.

Раніше астрономи помітили, що невелика галактика, розташована в групі Скульптор, поступово руйнується гравітаційним впливом гігантської галактики, розташованої по сусідству з нею. Виявлена галактика належить до типу карликових сфероїдальних галактик, але, на відміну від інших подібних галактик, вона має витягнуту форму, спрямовану в бік NGC 253. Така форма галактики може вказувати на те, що на неї діє гравітаційний вплив більшої галактики, який сильніше діє на ближній бік.