Просідання грунту під озерами збільшить викиди парникових газів від танення вічної мерзлоти

Поділитися
Просідання грунту під озерами збільшить викиди парникових газів від танення вічної мерзлоти Просідання грунту під озерами здатне підвищити концентрацію парникових газів в атмосфері © Википедия
Викиди парникових газів збільшаться в два рази.

Група вчених з США і Німеччини заявила про те, що концентрація метану в атмосфері підвищується не тільки в результаті повільного розморожування ґрунту по всій поверхні, але і в результаті різких процесів при утворенні термокарстових озер. Як повідомляє N+1, просідання ґрунту при розморожуванні цих озер призводить до розморожування ґрунту на глибині до 15 метрів. На думку вчених, такі процеси більш ніж в два рази збільшують кількість парникових газів, які утворюються від танення вічної мерзлоти.

У ході дослідження вчені проаналізували понад сотню термокарстових озер на Алясці й у Сибіру за допомогою польових вимірювань, радіовуглецевого аналізу і супутникових даних і оцінили кількість метану, яка утворилася в результаті різкого танення вічної мерзлоти під цими озерами. Механізм в цьому випадку аналогічний тому, який реалізується при поступовому таненні багаторічного льоду поблизу поверхні: розтанула ґрунт стає джерелом вуглецю, який потрапляє в глобальний геохімічний цикл, і перетвориться бактеріями на метан. Тільки цей процес відбувається не повільно по всій поверхні, а різко, на досить великій глибині (до 15 метрів) і лише в окремих точках.

Використовуючи отримані дані в якості початкових умов для кліматичного моделювання, вчені порівняли можливий сумарний обсяг парникових газів від різкого танення багаторічного льоду з кількістю метану, який утворюється через повільне танення. Виявилося, що незалежно від сценарію викидів механізм різкого танення призводить до утворення приблизно 27 мегатонн метану на рік. Відносний внесок цього ефекту варіюється в залежності від передбачуваної швидкості кліматичних змін, проте в кожній з моделей сумарний ефект від танення льоду збільшується щонайменше вдвічі (в 2,25 рази в разі швидкого потепління і в 2,9 рази - при помірній швидкості кліматичних змін).

Дослідники відзначають, що їхні висновки свідчать про те, що дані процеси необхідно моделювати при кліматичних змін в ХХІ столітті.

Раніше повідомлялося про те, що вчені передбачили малий льодовиковий період у 2030-2040-х роках. На думку вчених, процеси, які відбуваються у двох шарах Сонця (одному – в конвенційній зоні і другому – ближче до поверхні), за період 26-го циклу досягнуть максимуму приблизно одночасно, але на протилежних сторонах зірки. Тому вони нейтралізують один одного, що приведе до різкого падіння сонячної активності в цілому.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі