Ліфт у космос легше побудувати на Місяці - The Economist

Десятиліттями інженери і автори наукової фантастики мріяли про ліфти, здатні доставляти речі на орбіту з поверхні Землі. Костянтин Ціолковський у 1895 році запропонував цю ідею, надихнувшись Ейфелевою вежею.

А в 1979 році Артур Кларк написав цілу новелу - "Фонтани раю" - про спорудження таких космічних ліфтів. Завдяки SpaceX і іншим приватним компаніям, ракетні запуски стали дешевшими впродовж останніх років. Приміром, кожен запуск ракети Falcon Heavy буде коштувати лише 90 мільйонів доларів.

Але підйом супутників, космічних зондів і навіть людей на орбіту велетенським ліфтом може бути дешевшим, більш надійним і цивілізованим способом, якщо такий вдасться колись збудувати.

Нажаль, технічні виклики здаються нездоланними. Про це пише The Economist.

Основна ідея комсічного ліфта полягає в тому, щоб прокласти фіксований кабель від точки на земному екваторі безпосередньо до фіксованої космічної платформи на орбіті. Об'єкти на орбіті облітають планету один раз за день. Тож вони можуть пристикуватися в певний момент до фіксованої точки. Тоді судна з вантажами можуть підніматися і спускатися по кабелю. Під час підйому в космос знадобиться багато енергії, втім на шляху назад можна буде заощадити за рахунок гравітації.

Судна з вантажами повинні бути досить великими, щоб піднімати людей на орбіту. Крім того, навіть за умови розгону до 500 кілометрів на годину шлях в космос буде тривати три дні. Також збудувати високошвидкісну "космічну дорогу" під нахилом і протяжністю 36 тисяч кілометрів буде не просто. Якщо ж будувати вертикально, це буде ще більш проблематично.

Головною перешкодою лишається відсутність матеріалу, який би був достатньо легким і міцним, щоб витримувати власну вагу. Вуглецеві нанотрубки часто згадують як такий, що відповідає цим вимогам. Але насправді його співвідношення ваги і міцності відповідає лише десятій частині від необхідного показника. Крім того, вуглецеву трубку можна збудувати лише кілька сантиментрів завдовжи , а про тисячі кілометрів не може бути й мови.

Алмазні нанонитки міцніші, але їхні характеристики все ще не до кінця вивчені. Навіть якщо потрібний матеріал вдасться знайти, частина кабеля в межах земної атмосфери буде суб'єктом для поганих погодних умов. А для судна, яке буде їздити вгору і вниз, погода може створити небажані коливання.

Приєднання кабеля до рухомої платформи в морі може допомогти вирішити деякі проблеми з коливаннями. Але добитися стабільності такого шляху в космос все одно буде складно. Ще одна проблема - можливість зіткнення з іншими космічними об'єктами.

Прихильники ідеї про космічний ліфт продовжують шукати рішення для всіх цих проблем, але вони можуть виявитися нездоланними. Втім, ідея не вмирає через свою простоту і елегантність.

Можливо ця мрія буде реалізована, але не на Землі. Збудувати елеватор між орбітальною станцією і поверхнею Місяця, приміром, для туристів чи транспортування корисних копалин буде значно простіще через слабшу гравітацію супутника і відсутність атмосфери. А всім, хто чекає ліфт, який відвезе їх з поверхні Землі на орбіту, доведеться ще довго чекати.

В 2015 році канадська компанія запатентувала космічний ліфт. Висота космічного ліфта, що отримав назву ThothX Tower, повинна скласти 20 кілометрів. На вершині цієї вежі, за задумом конструкторів, будуть здійснюватися старт, приземлення і дозаправка багаторазових космічних літальних апаратів.