Статистика самогубства - як уникнути самогубства - Новини України - Соціум - dt.ua

Самогубства в Україні: чи можна уникнути?

6 березня, 14:44 Роздрукувати Випуск №1284, 28 лютого-6 березня

За даними ВООЗ, до 15% депресій закінчуються самогубством.

Будь-яка смерть, якій можна було запобігти, засмучує й викликає жаль. Самогубство, крім очікуваного горя через втрату, кладе на близьких ще й тягар вини — "не догледіли, вчасно не допомогли, не підставили плече", особливо якщо ця біда спіткає батьків, чиї діти самі пішли з життя. 10 вересня 2019 року Генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебрейєсус оприлюднив кричущі дані: кожних 40 секунд одна людина вкорочує собі віку і близько 800 тисяч жителів Землі щороку закінчують життя самогубством. Цей показник є індикатором благополуччя і здоров'я суспільства, виступаючи одним із показників досягнення цілей сталого розвитку.

Що вважати самогубством? За визначенням, людина вчиняє його здебільшого з власної волі (без присуду і приневолення), без сторонньої допомоги, перебуваючи при свідомості й чітко розуміючи наслідки свого вчинку, маючи твердий намір піти з життя. Причинами стають особисті проблеми (зради, конфлікти в сім'ї, розлучення, нещасливе кохання, втрата близьких тощо) або проблеми в соціумі (крах кар'єри, соціальна ізоляція, незапланована й небажана зміна стереотипу життя, аутинг). Часто на суїцид штовхають страждання через тяжке захворювання чи травму або ж психічний розлад. Так, за даними ВООЗ, до 15% депресій закінчуються самогубством. Інколи його провокує брак паліативної допомоги хворим у термінальних стадіях, особливо самотнім. Відносно новою проблемою стає наслідувальне самогубство (ефект Вертера), індуковане впливом на недостатньо зрілу молодь провокативних агентів через мережу Інтернет.

Дослідження у США (2016 р.) показало, що найбільш значущими ризиками скоєння самогубства є психічні розлади та вживання речовин, які викликають залежність, стресові життєві стани і доступність вогнепальної зброї чи наркотиків, наявність попередніх спроб чи самогубств у сім'ї. На кожен відсоток зростання безробіття в країні кількість самогубств зростає на 0,79%. Рівень самогубств серед ветеранів був у 1,5 разу вищим, ніж серед людей, котрі до цієї категорії не належали.

Статистика самогубств в Україні. За даними Держстату України, у 2018 році було зареєстровано 6279 самогубств. Майже третина всіх смертей припадає на самогубства у віці, вищому за працездатний. Суїцид — "лідер" серед неприродних причин смерті, він зумовлює майже кожен п'ятий випадок смерті від усіх зовнішніх чинників. Порівняємо: ДТП спричинили 3936 смертей, отруєння алкоголем — 3089, убивства — 1638, а ушкодження внаслідок ведення воєнних дій — 147…

У свідомості людей самогубства зазвичай асоціюються з молодими людьми. Справді, у віці від 20 до 35 років самогубства забирають більше життів, аніж ДТП або інші зовнішні причини. Так, 19% смертей українців віком 20–24 років спричинені суїцидом. У країнах із високим рівнем доходу суїцид серед молоді (15–29 років) узагалі посідає другу сходинку поміж основних причин смерті. Однак, попри вагомість цієї цифри для молоді (юні зазвичай рідше вмирають від хвороб серця і судин або раку), смертність унаслідок самогубств набагато вища серед літніх українців (чоловіки віком 75–79 років майже у два з половиною рази частіше накладають на себе руки, ніж юнаки 20–24 років).

Ще одна особливість — надсмертність чоловіків. Із 6279 самогубств у 2018 році 5172 — це смерті чоловіків. На рис. 1 проілюстровано як зростання показників із віком, так і статеву відмінність (максимальна — у 7,4 разу для активного віку 35–39 та 55–59 років).

В Україні рівень смертності внаслідок самогубств майже вдвічі перевищує аналогічний показник у країнах ЄС. Зміни смертності від суїциду в Україні та Швеції в останні десятиріччя мали різний характер (рис. 2). Найбільший "сплеск" самогубств в Україні спостерігався після розпаду СРСР, у складних умовах періоду становлення незалежності. Натомість у Швеції йшло повільне, але стале зниження, пов'язане з послідовними діями уряду й суспільства з профілактики суїциду.

Чи маємо об'єктивну статистику? На жаль, ми не знаємо реальних масштабів трагедії, і не тільки в Україні. За висновком ВООЗ, лише 80 держав-членів (зі 183!) мають для оцінки рівня самогубств якісні дані. З огляду на делікатність питання й протиправність суїциду в деяких країнах, вважають, що, ймовірно, неповна звітність і неправильна класифікація є більшими проблемами у зв'язку з самогубствами, ніж з іншими причинами смерті.

В Україні немає досліджень, яка частка самогубств залишається незареєстрованою. Але, зважаючи на надзвичайно високу (на нашу думку, невиправдано високу!) кількість смертей через "ушкодження з невизначеним наміром", стосовно яких не встановлено, випадково чи умисне вони завдані, припускаємо, що до цієї категорії потрапляють і самогубства, і вбивства, і ДТП. Це зумовлено і об'єктивними причинами (наприклад, тривалим періодом після виявлення тіла, браком фахівця або можливостей посмертної експертизи, свідчень оточення про обставини смерті), і суб'єктивними (якщо є сумніви щодо умисної суїцидальної дії у випадку настання смерті або й без таких сумнівів, коли йдеться про нехтування професійними обов'язками, небажання розслідувати конкретний випадок тощо). Нерідко це може відбуватися і під тиском родичів самогубця, які не бажають розголосу.

Можна висловити думку про частіше "нерозголошення" суїциду осіб літнього віку. Факт самогубства підлітків приховати практично неможливо (як через природну реакцію батьків, так і через ширшу комунікацію). Тоді як знайденого сусідами в зашморгу самотнього старенького в селі, де до найближчого лікаря добратися важко, сусіди і далекі родичі, з мовчазної згоди дільничного (якщо нема підозри про кримінал), швидше, поховають з довідкою, в якій фігурує інша, більш "пристойна" причина смерті — щось із серцем або старість. Просто для того, щоб тіло опинилося на цвинтарі й упокоїлося в освяченій землі…

Маємо зважати, що сьогодні дані про необхідну для оцінки рівня смертності чисельність населення в нашій країні, з низки причин, не досить достовірні. Слід розуміти, що після проведення Всеукраїнського перепису населення (вірю, що це таки відбудеться ще за мого життя!) і отримання даних про реальну кількість українців значення показників смертності від самогубств можуть істотно змінитися...

Небезпеки надзвичайних ситуацій. Люди, які добровільно або вимушено опинилися в епіцентрі бурхливих подій, перебувають під тягарем хронічного стресу. Небезпека, розділення сім'ї чи втрата близьких, тривога, дискримінація, втрата коштів на життя й підтримання звичного соціального статусу, відчуття безпомічності, перенаселеність, брак підтримки; посилення гостроти проблем, які були раніше (наприклад, належність до маргіналізованої групи), — всі ці чинники підвищують ризик самогубств. Відомий факт: після зведення Берлінської стіни рівень самогубств у східній частині Німеччини зріс у 25 разів! У зоні ризику — люди, які брали участь у бойових діях, отримали поранення або інші розлади здоров'я, страждають на посттравматичний синдром, а також сім'ї, котрі втратили когось із близьких.

Нові виклики. Якщо частину самогубств спричинено впливом певних негативних чинників, то іншу — детермінує пересиченість життям, відсутність мети й інтересу, брак власної життєвої позиції і залежність від чужої волі. Недарма у 2018 році прийнято зміни до статті 120 Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за доведення до самогубства, пов'язане з розвитком мережі Інтернет. Це, зокрема, було ініційовано через те, що почастішали суїциди підлітків, яких спонукали до такого кроку в так званих групах смерті в соціальних мережах. Незріла психіка в поєднанні з неможливістю мати підтримку в реальному житті або просто з пошуком гострих відчуттів штовхала юних гравців до проживання досвіду у віртуальній реальності, останнім актом якого ставало самогубство. Саме діти та підлітки є групою, на яку слід зорієнтувати заходи запобігання самогубству, причому командою фахівців, до якої мають входити і спеціалісти з IT-технологій.

Стратегічні дії з запобігання самогубствам. Жодній структурі, службі поодинці з цим не впоратися, — потрібна передусім співпраця зацікавлених сторін. Міжсекторальна взаємодія, ключова роль у якій належить системі громадського здоров'я, із залученням фахівців освіти і науки, ЗМІ, правосуддя та охорони порядку, транспортних систем, соціального захисту, представників громадських і релігійних організацій, вкрай необхідна для успіху стратегії запобігання суїциду. Дуже важливо обмежити доступ до засобів скоєння самогубства. У США довели зв'язок між наявністю в будинку (у вільному доступі) вогнепальної зброї та вищим ризиком самогубства для власника зброї і членів родини, у тому числі дітей. Ще донедавна для України самогубства з використанням вогнепальної зброї обмежувалися незначною кількістю тих, хто мав до неї доступ (переважно професійний). З 2014 року, внаслідок ведення воєнних дій на Сході країни, небезпечної (а іноді й злочинної!) втрати контролю над збройовими засобами з боку армійських і правоохоронних структур, збільшення частки людей із досвідом використання зброї та небажанням із нею розлучитися після повернення до мирного життя, доступність вогнепальної зброї в країні різко зросла. Це призводить до підвищення ризику скоєння самогубств саме з допомогою такої зброї, особливо для групи ветеранів АТО і їх оточення.

Необхідні також раннє виявлення осіб, схильних до ризику скоєння самогубства (в тому числі лікування та догляд за людьми з психічними розладами і залежністю, хронічним болем), терапія для виявлення думок, бачень і переконань на етапі до того, як вони призведуть до спроби самогубства.

Окремим напрямом є впровадження програм розвитку в дітей та молоді життєвих навичок, які дозволяють давати раду стресовим ситуаціям, а також вміння попросити допомоги, коли це не вдається. Одним із важливих завдань на шляху зменшення втрат унаслідок суїциду є успішна адаптація переселенців із зони воєнного конфлікту, і особливо учасників бойових дій та колишніх полонених, до мирного життя.

Важливу роль відіграє зменшення стигми і практики замовчування. Однак слід зазначити, що небезпечні як табуювання теми самогубства, так і його романтизація й надмірна деталізація подій, "смакування" подробиць тощо. Необхідна відповідальність у висвітленні проблеми, насамперед ЗМІ.

На часі розробка і реалізація всебічної національної стратегії з запобігання самогубствам в Україні.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >
Вам також буде цікаво