Лев Толстой як дзеркало cєвєродонецької революції - Соціум - dt.ua

Лев Толстой як дзеркало cєвєродонецької революції

13 травня, 2016, 00:00 Роздрукувати Випуск №17, 13 травня-20 травня

Місто Сєвєродонецьк як нинішній адміністративний центр Луганської області не обділене увагою центральних засобів масової інформації. Але чомусь, скажімо так, "р-революційних" подій, що відбулися тут під завісу зими, столичні ЗМІ постаралися не помітити.

 

Місто Сєвєродонецьк як нинішній адміністративний центр Луганської області не обділене увагою центральних засобів масової інформації. 

Але чомусь, скажімо так, "р-революційних" подій, що відбулися тут під завісу зими, столичні ЗМІ постаралися не помітити. Та що там столиця! Коли питання дивної ситуації в муніципальній владі не так давно винесли на засідання міської громадської ради, і ваш непокірний слуга прибіг туди, ледь переводячи дух, — то кворуму там не виявилося. А тим часом… 

"Свої" і "чужі"

Заголовок цих нотаток навіяний відомою в минулому працею "Лев Толстой як дзеркало російської революції". Назвав би ім'я її автора, та побоююся. Вже, мабуть, і пам'ятників йому в нас не залишилося (той, бронзовий, що його я бачив недавно в легендарному американському Сіетлі, куплений, на жаль, не в Україні, а в Словаччині); і вулиці, колись повсюди названі на його честь, рішуче перейменовані. 

Центральну вулицю нашого Сєвєродонецька імені... (ну, самі розумієте, яку) тепер понизили в статусі й нарекли бульваром. Не кого-чого-небудь, а Дружби народів. Дуже вчасно й до речі! Тут і головна площа, і розміщена на ній міська рада. Про "дружбу" народця в якій саме і йтиметься.

"Сєвєродонецька буржуазна революція", як і годиться за статусом, відбулася в лютому. Її дата — 16-те число — нікому ні про що не сказала. І даремно. Саме цього дня, тільки не 2016-го, а рівно 65 років тому, було введено в експлуатацію тутешнє містоутворююче (навіть попри нинішній простій) підприємство — хімічний гігант "Азот". До останнього часу його немалотисячний колектив відіграв досить помітну роль не тільки в економічному, а й у суспільно-політичному житті Сєвєродонецька. Досить сказати, що два останні мери — Володимир Грицишин і Валентин Казаков, який його замінив, — вихідці саме звідси. Та ось у нинішньому скликанні міськради, на відміну від усіх попередніх, "Азот" не представлений жодним депутатом. Немає вже його представників і у складі виконавчого комітету.

Не беруся судити, добре це чи зле. З одного боку, не можна не брати до уваги певний лобізм хіміків; з другого ж — вони завжди істотно допомагали у вирішенні муніципальних проблем. І при цьому напевно відігравали роль якогось стабілізуючого чинника на місцевій політичній арені. 

Хто на цій арені тепер? Та кого тільки немає, включно з представниками, можна сказати, всіх соціальних верств, майже нікому не відомих раніше родичів та друзів нових лідерів. Усе як скрізь, аж до парламенту. 

Тільки є тут своє "однак". Частина активних лідерів та їхніх соратників, котрі ввійшли до міськради, донедавна жили в інших населених пунктах і в Сєвєродонецьк, з огляду на сумнозвісні події, потрапили як внутрішні переселенці. Певна річ, ця категорія виборців теж мала бути представлена в органах місцевого самоврядування, і, в принципі, місто, до його честі, не стало ділитися на "своїх" та "чужих". 

Треба додати, що свого часу Сєвєродонецьк ославили як "місто сепаратистів" дарма: сумнозвісні з'їзди відбулися тут просто через збіг обставин. Зате в умовах нинішньої провінційної "р-революції" вже й не зрозумієш, хто — "апологет старого", хто — патріот, демократ, європеєць, а хто лише так величає себе. "Усе змішалося в домі Облонських", за крилатим висловом Льва Миколайовича Толстого. Важко назвати й головну рушійну силу подій — чи це місцеві, чи це приїжджі; але така різношерстість, безперечно, далася взнаки.

Не спрацювалися

Ось ми й наблизилися до подій, вартих того, аби про них знали за межами рідної Луганщини. Подій, що досить гострі, проте поза Донбасом ніби мало кого хвилюють (і справді — досить інших стресів). Довго шукав, як ємко сформулювати їхню суть. А тут саме, з благословення Мустафи Найєма, став членом обласної комісії з добору кадрів у нову поліцію. Як журналіст, цікавлюся в одного з молодих кандидатів:

— Що ви читаєте?

— Та ось недавно, на блокпосту, у вільний час, здолав "Анну Кареніну".

Два-три запитання, і підтвердилося: справді здолав. Але наш психолог усе-таки пішла далі:

— А хто автор цього роману?

— Не пам'ятаю. Хтось на букву Т.

Слід гадати, Лев Миколайович став "кимось" не тільки для цього сержанта. А геніальний же граф Сковороду студіював, Києво-Печерську лавру відвідував, у творчості Івана Франка неодноразово відображений. Ось і подумалося: та він же вхитрився відобразити й те, що через століття з гаком, як видається багатьом спостерігачам, визначило головний конфлікт нашої "Сєверодонецької революції". Плюс попередив про не такий уже нереальний, досить можливий фінал. І навіть не про романи-повісті мова. Візьмімо тільки знайому з дитинства толстовську байку "Лев, ведмідь і лисиця": "Лев і ведмідь роздобули м'яса і стали за нього битися. Ведмідь не хотів поступитися, і лев не поступався. Вони так довго билися, що ослабли обоє і лягли. Лисиця побачила між ними м'ясо, підхопила його і втекла".

Що незрозуміло? Алегоричне "м'ясо" — це (даруйте, графе!) прозаїчний, але такий хвилюючий місцевий бюджет, який в умовах нинішньої децентралізації далеко не вегетаріанський. Не кажучи вже про допомогу зоні АТО від міжнародних донорів. Як тут не виникнути революційній ситуації? Верхи, бачите, поділити за всіма статтями не можуть, а низам уже й ділити нічого. А хто в ролі якого персонажа з байки був, є і буде їсти — для електорату не так уже й важливо. Йому однак не перепаде.

На недавніх місцевих виборах Валентин Казаков, що знову кандидував на посаду міського голови, йшов уже як самовисуванець. І на другий термін посів крісло мера. Судячи з його заяв, мав намір усю каденцію уникати партійного впливу. Але невдовзі депутати найбільшої фракції обвинуватили градоначальника в тому, що він орієнтується на силу, керовану не місцевим, як у них, а приїжджим бізнесменом. Певна річ, і причини висували бізнесові.

Так чи інакше, є голова, а є й руки. Скільки їх має бути? В чиїх руках перебуватиме виконавча влада? Колишні соратники-земляки запропонували мерові призначити собі 7 заступників із виконавчої роботи. Той розцінив такі очікування завищеними, хоча як затятий рибалка мав знати: в океані водиться навіть "семирукий восьминіг" — Haliphron atlanticus… 

І пішло розхитувати депутатський траулер. Не зміг залишитися на містку секретаря міськради лідер тієї ж, не зрозумілої мером, команди. (Склалася унікальна ситуація, коли одночасно в цій раді значилося… аж три секретарі!) Далі — більше. Більшість, сформована з найчисленнішої фракції, до якої приєдналася частина представників інших, не проголосувала за внесені мером проект бюджету на нинішній рік, програму розвитку, інші пропозиції, зате висунула проти нього інвективи з підозрами в корупційних діях. 

Нарешті, 16 лютого дві третини депутатів прийняли рішення відправити у відставку голову, який був відсутній на цій сесії. Оскільки вирішили: ні він не може працювати з цим складом ради, ні склад — із ним.

Коли не до жартів

Секретарем міськради обрали Григорія Пригебу — керівника м-а-аленької, але найбільш радикальної фракції. Підтримати свого представника — прямо на сесію, яка при великому скупченні народу відбувалася в міському Палаці культури, зі столиці знову прибув полум'яний керівник (котрий рік тому особисто зносив у Сєвєродонецьку пам'ятник авторові статті про "дзеркало російської революції"). 

"Зносити" продовжили. Цього разу вирішили позбавити звання "Почесний громадянин Сєвєродонецька" одного політика-земляка, яки ще недавно був відомий усій країні, але проштрафився. Новину миттю поширили десятки ЗМІ. Промовчали вони тільки про незначний нюанс: такого звання "титулопозбавленому" ніколи й не присвоювали, — це легко було перевірити на сайті тієї ж міськради. Отож пресі в Сєвєродонецьку, як і раніше, вірять не дуже.

Живе спілкування — краще. Поговоривши з народом, київський гість зібрав лідерів фракцій і авторитетно, переконливо закликав їх, припинивши міжусобні війни, дружно працювати на благо містян.

Не допомогло. Ті знову звернулися до мас-медіа. Розгорнулася війна компроматів на сайтах і в газетах, що їх випускають протиборчі угруповання. Перепадає всім: секретареві міськради, що виконує тепер і обов'язки мера, шістьом заступникам міського голови, яких (стверджують, що без збільшення витрат) призначила депутатська більшість, а з їхніх позицій — опонентам. Потім починаються взаємні спростування. Громадська думка хитається то туди, то сюди, і не дивно, що багато голів запаморочилися.

Бюджет переробили і прийняли в новому варіанті. Тепер його не приймають прихильники відстороненого мера. Нинішні викривачі не оригінальні, у тому ж обвинувачували їх самих: хочете, мовляв, розпиляти десятки мільйонів гривень на свою користь. Відомі й відповіді: ні, ми, навпаки, рятуємо кошти територіальної громади, — ось побачите, суто для її блага. 

Певна річ, віститься і про незаконне захоплення влади. Чия влада законна, а чия ні, має вирішити суд. Для початку — міський. Але там знову й знову переносили розгляд позову В.Казакова. Втім, окремі (прийняті без нього) рішення суди скасували. Головний же вердикт обіцяли на 22 квітня. Акурат на день народження того ж таки прототипу знесеного пам'ятника. Коли так, нагадаю: цей прототип у тій самій "дзеркальній" статті давав сувор-ру відповідь толстовству. Отож: наші хлопці — аж ніяк не беззубі толстовці. Хоча без зубів цілком могли залишитися. 

Днями місцевими сайтами пішов гуляти відеозапис бійки, яку влаштували досить спортивні лідери основних фракцій. Прямо як у билинні часи, коли перед битвою на двобій виходили поводирі воїнства. Пишаюся: наших поводирів уміло розвела поліція, куди напередодні добирав кадри автор цих рядків. 

Між іншим, "обмін люб'язностями" (як це заведено й у великому парламенті) відбувався прямо в сесійній залі міськради і замінив пленарне засідання. А не відбулося воно, багатостраждальне, з тієї причини, що депутатські місця зайняли… бабусі, яких привів "захисник інтересів скривджених". Літній народ підняли обстоювати свої пільги, а протилежна сторона била себе (і супротивника) в груди: ніхто цих пільг скасовувати не збирається! Кому було вірити?

Не дивно, що лунали заклики завести в місті свою військово-цивільну адміністрацію й віддати всю владу їй. Але в Сєвєродонецьку діє така обласна адміністрація, яку до травня очолював аж ніяк не толстовець, хоча й на букву Т, — Георгій Тука. Сам він, тепер уже заступник міністра з питань окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб, неодноразово давав зрозуміти, що особисто — за повернення колишнього мера, і нинішні місцеві можновладці озвучували на його адресу образи за "блокування їхньої роботи". Однак питання розпуску міськради (як це недавно зробив парламент стосовно однієї з сільських рад, яка скинула свого голову) гуманно не ставилося. Навряд чи його поставить і новий губернатор Юрій Гарбуз (із фракції БПП у Верховній Раді, що представляв там Луганщину). До речі, Сєвєродонецька міськрада днями заявила про доцільність організувати вибори ради обласної, якої немає вже два роки. Що ж стосується відстороненого мера, то він на міському і обласному телеканалах висловився за те, щоб його кар'єрну долю вирішив суд. 

А поки суд та діло, перманентно не визнавався підпис в.о. мера, і під загрозою опинялося фінансування комунальних потреб. Тобто більш-менш налагоджена життєдіяльність 150-тисячного міста, яка має тривати своєю чергою. Тут уже не до жартів.

У Києва, як відомо, нині свої проблеми. А в електорату почалися весняні турботи, — він тепер усе більше харчується з дачних ділянок. І, взагалі-то, він не дуже вірить, що влада на місцях справді набирає владу. Принаймні у їхньому регіоні. Адже, скажімо, тут ніяк самі не можуть вирішити проблему стабільного електричного забезпечення. 

За споживані в окрузі кіловати треба платити (і кошти є) Луганському енергетичному об'єднанню, чий офіс міститься з "того боку". А перераховувати туди гроші заборонено, — це розцінюється як фінансування терористів. Чому ЛЕО не перереєструється на нашій території? Бо "там" у нього більше споживачів, та й боїться, що тоді "ЛНР" забере нерухомість компанії.

Можливо, є й інші причини, але в кожному разі відключення електрики (а звідси — й води), навіть загроза цього б'ють по виробничниках, соціальній сфері, прямо по населенню, відлякують інвесторів. На недавньому засіданні міської громадської ради знову зіткнулися представники міської і обласної влади: хто з них повинен добиватися від столичних верхів рішучих дій, і хто справді цим займається? А людей же треба годувати не солов'їними байками, а реальною енергією діла.

* * *

І ось настав судний день. Перейдемо на офіційну мову. Сєвєродонецький міський суд задовольнив позов Валентина Казакова до міської ради про визнання неправомірним рішення про дострокове припинення його повноважень. А це означає його поновлення на посаді міського голови. Але в позовній вимозі про негайне набрання рішенням чинності — відмовлено. У разі подачі апеляційної скарги її розгляне Донецький окружний адміністративний суд. 

Поки що електорат губиться в здогадах: що чекає нинішніх заступників мера, призначених за його відсутності? Та що губитися! За будь-яких розкладів сам Сєвєродонецьк був, є і буде. Адже, як казав Лев Толстой, "важливе не те місце, яке ми займаємо, а той напрямок, у якому ми рухаємося". Тільки б нас із нього не збивали ніякі звірі.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №24, 22 червня-25 червня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво