Компенсація за страждання. Що і як - Соціум - dt.ua

Компенсація за страждання. Що і як

20 квітня, 17:56 Роздрукувати Випуск №15, 21 квітня-27 квітня

Моральна шкода — це втрати нематеріального характеру.

Термін "моральна шкода" в Україні нині відомий. Однак що саме означає поняття моральної шкоди і яким чином вона компенсується, знають одиниці. 

Це й не дивно, — в українському судочинстві поняття з'явилося зовсім недавно. Історія вітчизняного інституту морального відшкодування починається з 1993 р., коли Цивільний кодекс України 1961 р. було доповнено статтею 440-1, яка передбачала відшкодування завданої особі моральної шкоди, у грошовому еквіваленті, сумою, що становила не менше п'яти мінімальних заробітних плат (згодом цю норму скасували). Отже, інститут морального відшкодування в нашій країні існує лише 25 років. Ми ще рухаємось у цьому напрямі шляхом спроб та помилок, вивчаючи й застосовуючи досвід країн із розвиненими демократіями, вносячи зміни до власного законодавства, намагаємось юридично врегулювати правовідносини потерпілої сторони та особи, котра завдала моральної шкоди. 

Моральна шкода — це втрати нематеріального характеру. У людини, яку побили хулігани, синці, забої, рани бачать усі. Медики, після досить нетривалого дослідження, роблять висновок про шкоду, завдану здоров'ю, вимірюють це в цифрах і відсотках. А ось як виміряти психологічні переживання постраждалого, те, що він відчував і відчуває: страх, сором, душевний біль, депресію, приниження? За якою шкалою можна визначити ступінь душевних мук, наприклад, офісної працівниці, яку переслідує начальник; депресію несправедливо звільненого з роботи працівника; людини, котра стала інвалідом через п'яного водія; бійця, який повернувся з передової, де, внаслідок російської агресії, мусив убивати ворогів і бачити смерть товаришів? І, хоча головними правами людини, поряд із життям, здоров'ям та безпекою, є честь і гідність, однак, з огляду на абстрактний характер, захистити їх трохи важче, ніж ті права, які мають певну конкретику. Важко, однак можливо. 

За чверть століття колективна суддівська мудрість напрацювала колосальну практику судових рішень щодо компенсації завданої моральної шкоди в найрізноманітніших правовідносинах. Доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень дає змогу спеціалістам провести соціологічне дослідження практики застосування судами таких правовідносин і визначити розумні межі компенсацій моральної шкоди, які Вищі суди України вважали справедливими.

Сучасне законодавство визначає, що моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, викликаних тяжкими ушкодженнями; у моральних стражданнях, причиною яких стали незаконні дії проти особи чи її близьких; у переживаннях внаслідок пошкодження або втрати майна; у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації людини чи юридичної особи.

Слід зазначити, що інститут морального відшкодування нормативно передбачає дотримання в його правозастосуванні чотирьох основних принципів: 1 — розумності, 2 — справедливості, 3 — прецедентності, 4 — змагальності/доведеності. А стаття 23 Цивільного кодексу України зазначає: "Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається cудом".

Змагальність належить до основних принципів цивільного судочинства. Потерпілий має довести наявність і обсяг завданої йому моральної шкоди, однак на нього чекає ризик настання негативних наслідків, пов'язаних із її недоведенням, а суд може відмовити в позові за недоведеністю, якщо сам потерпілий не надасть суду належних доказів і не обґрунтує свої вимоги. Тож, навіть задовольнивши всі інші вимоги позивача, суд досить часто відмовляє у відшкодуванні моральної шкоди, пояснюючи це тим, що під час розгляду справи заподіяння моральної шкоди не було підтверджене, оскільки доказів цього не надано. Крім того, як зазначено в одному з судових рішень, сама собою констатація факту заподіяння моральної шкоди позивачеві не може бути незаперечною підставою для її відшкодування без доведеності її заподіяння та наявного причинного зв'язку між діями відповідача і наслідками.

Важливий момент: в українському законодавстві не встановлено критеріїв, що визначають максимальний і мінімальний розміри моральної шкоди у грошовому еквіваленті. Бували випадки, коли суди при однаковій втраті професійної працездатності та встановленні однакової групи інвалідності визначали різні розміри морального відшкодування потерпілим. Так, при 15-відсотковій втраті працездатності мінімальний розмір морального відшкодування становив 1,5 тис. грн, а максимальний — 50 тис. грн; при 50-відсотковій — мінімальний розмір становив 2 тис. грн, максимальний — 150 тис. грн. При цьому максимальний розмір морального відшкодування при 100-відсотковій втраті працездатності був лише 60 тис. грн.

Зовсім інша картина у країнах, в яких інститут відшкодування моральної шкоди діє давно й активно, має значну традицію, де напрацьовано стандарти рішень, нормативну базу тощо. Зокрема, в Німеччині у судовій практиці вживається термін "компенсація за страждання" (або "шкода, спричинена почуттям"). Виходячи з конституційного закріплення прав особистості та їх недоторканності, передбачається можливість такої компенсації не тільки у випадках заподіяння шкоди здоров'ю, неправомірного обмеження свободи, а й при порушенні таємниці листування та записів конфіденційного характеру, втручанні у приватне життя особи внаслідок несанкціонованої фотозйомки, розголошення відомостей про приватне життя тощо.

Складною є проблема розміру відповідальності за таку шкоду. За німецьким правом, компенсація за пережиті страждання повинна бути справедливою: враховується загальний принцип вирівнювання вигоди; потерпілий має бути відновлений у положенні, яке існувало до порушення його прав або інтересів, однак він не повинен отримати вигоду внаслідок компенсації йому такої шкоди. При обчисленні розміру компенсації за моральну шкоду також братимуться до уваги суми компенсацій, які призначалися судами в аналогічних справах раніше.

У Франції законодавство допускає компенсацію моральної шкоди в необмеженій кількості випадків, а суд задовольняє такі позови, керуючись вимогами справедливості. Як зазначено в цивільному кодексі цієї країни, відшкодуванню повинна підлягати будь-яка шкода — майнова й немайнова. Рішення суддя приймає, дослідивши і врахувавши всі нюанси відносин між позивачем та відповідачем. Тому вердикт у кожній справі зазвичай відрізняється від інших, нібито аналогічних, і дуже залежить від обставин конкретного випадку. 

Однак найбільш розвиненим інститут морального відшкодування вважається в так званих країнах англосаксонського права (США, Великобританія, Канада та ін.). Тут і рекордні розміри виплат, і встановлені схеми розрахунку різних видів збитків. Англосаксонська система права використовує три критерії оцінки моральної шкоди: особистісний, функціональний і концептуальний. Особистісний підхід при визначенні морального збитку повинен враховувати індивідуальні акцентуації постраждалого. Функціональний виходить із того, що суд має призначити розумну суму компенсації. Найбільш поширений, концептуальний критерій передбачає компенсацію за душевні страждання за аналогією з майновими: за втрату певного органу чи тілесне ушкодження визначаються максимально і мінімально можливі суми відшкодування. Наприклад, смерть потерпілого внаслідок злочину "оцінюється" в середньому 250 тис. дол. А ось моральна компенсація внаслідок лікарської помилки у США може сягати, залежно від штату, мільйона доларів. 

У деяких західних країнах, зокрема у Великобританії, є навіть спеціальні комісії з питань компенсації моральної шкоди, які розраховують суми відшкодування в кожному конкретному випадку. Тим часом усі види шкоди розбиті в так званій Тарифній схемі на 25 видів із єдиним розміром компенсації у кожній групі. Згідно з цим "тарифом", розмір морального відшкодування залежить від тяжкості каліцтва. Так, наприклад, втрата ока оцінюється в 3000—4000 фунтів стерлінгів, вказівного пальця — у 1250, травма щелепи — в 6250 фунтів стерлінгів і так далі.

Цікава й показова справа у плані відшкодування моральної шкоди розглядалася не так давно в Лондоні. Колишня працівниця одного з відомих банків подала позов до свого колишнього керівника, звинувативши його в тому, що той не створив належних умов праці. Мовляв, колеги принижували її, насміхалися, завантажували понаднормово працею, а начальник нічого не зробив, аби цьому завадити. Жінка стверджувала, що через стресовий стан навіть намагалася скоїти самогубство. Позивачка пройшла встановлену законом експертизу, яка дійшла висновку, що в бідолашної за час роботи розвинулася стійка депресія. Суддя, зазначивши в рішенні, що колишня банківська працівниця "стала об'єктом безжалісної кампанії жорстокої поведінки, спрямованої на заподіяння їй душевних страждань", присудив позивачці 800 тис. фунтів: 35 тис. — за пережиті біль і страждання, 25 тис.— за шкоду кар'єрі, 100 тис.— за втрачені доходи і 640 тис. — як компенсацію за недоотримані доходи в майбутньому, зокрема пенсію.

А одна з найгучніших справ у світі про моральне відшкодування відбулася наприкінці минулого століття у США. Адвокат Річард Скраггс заробив понад мільярд доларів, коли вирішив пред'явити позов американським тютюновим корпораціям не від окремої жертви куріння, а від штату, який витрачає великі гроші на оплату лікування людей. Під тиском відразу кількох штатів тютюновим компаніям довелося погодитися виплатити позивачам 246 млрд дол. Першим у цьому ряду стало рішення суду в січні 1998 р. про виплату виробниками сигарет 15,3 млрд дол. штатові Техас. Ця сума тоді стала найвищим штрафом в історії США.

Інститут відшкодування моральної шкоди широко застосовується в рішеннях Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Чимало справ там розглядають, зокрема, й стосовно громадян України. Так, декілька років тому ЄСПЛ зобов'язав Україну виплатити жителю Прикарпаття
100 тис євро компенсації моральної шкоди, завданої працівниками правоохоронних органів. Крім того, держава повинна була виплатити постраждалому 51 тис євро матеріальних збитків.

А в червні 2014 р. ЄСПЛ присудив Росії виплатити акціонерам ЮКОСА понад 2 млрд дол. "як компенсацію моральної шкоди". Це одне з наймасштабніших рішень в історії суду.

У РФ компенсація моральної шкоди за рішенням суду — явище, як і в Україні, не дуже давнє. І чітких критеріїв для визначення ступеня психологічних страждань потерпілого там ще не виробили. Тож моральну шкоду російські служителі Феміди визначають, можна сказати, на око. Найчастіше сума компенсації в РФ не перевищує 50 тис. руб., однак за останні роки там було розглянуто кілька справ, які широко висвітлювалися в російській пресі, оскільки позивачі виграли одні з найбільших у цій країні сум морального відшкодування. 

Так, у 2014 р. 3,5 млн руб. моральної компенсації виплатили батькам дівчинки, яка померла з вини лікарів у Сургуті. У дворічної дитини були сильні болі в животі, проте черговий лікар-педіатр припустила, що мала просто вередує і не хоче йти в садок. Дівчинку ретельно не обстежили, і незабаром вона померла. Згодом лікарська експертиза показала, що дитині була потрібна термінова операція.

5 млн руб. отримав петербуржець від пологового будинку за смерть своєї дружини. Породілля померла на операційному столі через неправильно виконану штучну вентиляцію легенів. У покійниці залишилося п'ятеро маленьких дітей. У суді було доведено помилку анестезіолога, але справу проти безвідповідальних осіб припинили за амністією. Чоловік загиблої жінки виступив із позовом про моральну шкоду в цивільному судовому процесі. Суд став на його бік.

Розмір рекордної компенсації за заподіяння моральної шкоди в Росії сягнув 15 млн руб. Санкт-Петербурзький державний університет імені І.Павлова в 2015 р. виплатив безпрецедентно високу суму жінці, яка постраждала від непрофесіоналізму лікарів. У 2010 р. через помилку медиків у пологовому будинку жінка та її син отримали тяжкі травми, дитина через два роки померла.

А ось в Україні рекордна сума компенсації за моральну шкоду стосувалася порушення інтелектуальної власності. Власник патенту на промисловий зразок "акумуляторна батарея" звернувся до суду з позовом про захист майнових та особистих прав інтелектуальної власності проти підприємства, яке виробляло аналогічні акумулятори, та проти підприємства, яке реалізовувало ці акумулятори. Позивач надав суду експертне дослідження акумулятора, патент, а також розрахунки недоотриманої вигоди і грошового еквіваленту завданих йому моральних страждань. Суд погодився з розрахунком втраченої вигоди і, на підставі видаткових накладних відповідачів, які підтверджували реалізацію акумуляторів, за період з вересня 2015 р. по січень 2016 р. встановив загальну вартість цих акумуляторів та вирахував від неї 15%. Цю суму — 3,4 млн грн — суд визнав неодержаними доходами позивача. Крім того, підтвердив, що внаслідок протиправних дій відповідачів позивачу було заподіяно моральної шкоди, оскільки у членів трудового колективу, ділових партнерів, фахівців у сфері інтелектуальної власності, патентних повірених та інших спеціалістів формується спотворена оцінка фаховості позивача як власника прав на патент. Суд оцінив таку шкоду у 2 млн грн.

Слід зазначити, що в Україні донедавна інститут відшкодування моральної шкоди був розвинений слабо. До того ж як інструмент обрахунку суми грошової компенсації використовувалась абсолютно ненаукова формула. Йдеться про так звані "Методики встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсацій спричинених страждань". У "Методиках…" виводилася формула Ерделєвського (російський науковець, що просто виклав свої погляди на проблему в звичайній публіцистичній праці), яку було рекомендовано судам використовувати для розрахунків розміру виплати за моральну шкоду, що призводило до різних зловживань. Упродовж 2013–2016 рр. у позасудовому порядку і в адміністративному судовому процесі правозахисна громадська організація "Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень" вимагала від Міністерства юстиції України припинення застосування цієї методики та вилучення її з Реєстру методик проведення судових експертиз. Лише 29 січня 2016 р. Мін'юст припинив її застосування.

Аналізуючи судові справи в Україні за позовами про відшкодування моральної шкоди, можна дійти висновку, що рішень задовольнити такий позов у повному обсязі надзвичайно мало. У більшості справ позовні вимоги задовольняють частково. Чому ж так? Суди посилаються на недостатнє обґрунтування заявлених позовних вимог (недоведеність заподіяння тієї чи іншої шкоди). Якщо матеріальна шкода чітко відображається на чеках чи будь-яких інших математичних розрахунках, то розмір моральної підтвердити важко. Саме тому позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди задовольняють частіше, ніж про відшкодування моральної.

Нагадаю, що визначення розміру моральної шкоди належить до виключної компетенції суду. Водночас суд потребує допомоги, аби з'ясувати, які межі розміру морального відшкодування у схожих справах склались у суддівській практиці та який ступінь тяжкості пережитих потерпілим душевних страждань.

На ці два запитання може відповісти така наука як соціальна психологія. Її методи дають змогу:

а) під час соціологічного дослідження визначити межі морального відшкодування, які були визнані розумними і справедливими практикою Вищих судів України щодо "середньо унормованої особистості" у схожих правовідносинах;

б) під час психологічного дослідження — виявити щирість тверджень і акцентуації психіки конкретного потерпілого, які посилюють/послаблюють його моральні страждання, порівняно з "середньо унормованою особистістю".

Однак багато хто не розуміє, навіщо проводити соціально-психологічне дослідження. А справді — навіщо? Може, просто подати позов на мільйон гривень за пошарпане авто — нехай суд сам думає? Багато хто так і робить: "Проси більше і плач сильніше — хоч щось присудять…" При цьому ігноруються і розумність, і справедливість, і багатолітня судова практика. Звісно, можна вплинути на внутрішню переконаність суду, розказуючи про головні болі, безсоння та потяги до суїциду, що викликані начебто певними подіями, які травмують людину. Але це не буде належним доказом у процесуальному розумінні. 

Перевантажені справами українські судді найчастіше не мають ані часу, ані бажання виконувати за потерпілого його обов'язок — доказувати наявність пережитих моральних страждань, мотивувати за потерпілого їх розмір та здійснювати грошовий розрахунок.

Саме з цієї причини суди нерідко відмовляють у задоволенні позовних вимог "через відсутність належних доказів" або присуджують мінімальну суму відшкодування, без будь-якої мотивації, з жалю до потерпілого.

Наведу приклад. До Шевченківського районного суду м.Києва звернувся з позовом водій. Він просив стягнути з патрульного поліцейського на свою користь 30 тис грн як компенсацію заподіяної моральної шкоди. Річ у тому, що старший сержант Національної поліції склав щодо цього водія протокол про адміністративне правопорушення, а згодом Броварський міськрайонний суд Київської області це провадження закрив за відсутності в діях обвинувачуваного правопорушення. 

Позовну вимогу було відхилено, оскільки водій не надав до суду жодних доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачем саме моральної шкоди.

Суду потрібні докази, і бажано — письмові. Саме на позивача Закон покладає тягар доказування факту заподіяння моральної шкоди та розмір справедливої компенсації. Відсутність у справі належних доказів цілком передбачувано веде до законної відмови в задоволенні позову, навіть якщо моральні страждання позивача начебто очевидні. Водночас як перевірити, наприклад, що потерпілий страждав від ударів батогом, а не відчував задоволення через свою нестандартну сексуальну орієнтацію? Як дізнатися, чи пригнічують особу образи та нецензурні висловлювання сусідів? Можливо, вони сприймаються нею як привітання на кшталт "доброго ранку"?

Належні докази може надати соціально-психологічне дослідження. Таке дослідження має бути фаховим, швидким, однозначним, а методи, за якими воно проводиться, — уніфікованими, визнаними на офіційному рівні. Структури для проведення соціально-психологічного дослідження мають бути створені в кожному регіоні. Важливо, щоб кваліфікація фахівців не викликала сумніву ні в сторони позивача, ні з боку відповідача.

Насамкінець скажу, що такі методики вже створено. Заявленим вимогам відповідає розроблена авторами "Методологія застосування загальновідомих психодіагностичних методик при дослідженні моральної шкоди" (свідоцтво 781833). Команда фахівців працює, і саме ці науковці могли б узяти на себе підготовку регіональних структур.

Підсумовуючи, зверну увагу на кілька важливих моментів. 

У відшкодуванні моральної та матеріальної шкоди потерпілому буде відмовлено, якщо він сам не надасть суду належні письмові докази. Доказами матеріальної шкоди можуть слугувати чеки, квитанції, товарознавчі, бухгалтерські та економічні експертизи. Оскільки "моральність", "мораль" та "моральна шкода" є не наукою, а продуктом суспільної свідомості, яка регулює поведінку людини, оцінювати її може лише суд. І, щоб винести розумне й справедливе рішення стосовно морального відшкодування, судді потребують спеціалізованих знань із певних наук, які можуть отримати з комплексної судової соціально-медично-психологічно-психіатрично-етично-економічно-товарознавчо-правової експертизи або соціально-психологічного дослідження, яке багато років проводить "Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень".

Як потрібно діяти, щоб домогтися відшкодування шкоди:

1. Зафіксувати скоєне щодо потерпілого правопорушення у правоохоронних або інших уповноважених на проведення розслідування органах. 

2. Зібрати письмові та інші докази для доведення в суді факту і обставин протиправних дій стосовно особи. При наявності кримінального правопорушення більшість доказів збирає слідчий, а в цивільному чи адміністративному процесі — сам потерпілий або його адвокат.

3. Для відшкодування матеріальної шкоди доказами є документально підтверджені витрати, пов'язані з усуненням наслідків правопорушення, в тому числі упущена вигода та недоотриманий прибуток.

4. Для відшкодування моральної шкоди потерпілий:

— має особисто зустрітися зі спеціалістом соціальної психології;

— надати для аналізу і вивчення всі наявні письмові докази психотравмуючої події;

— дати особисті пояснення щодо обставин справи та негативних наслідків цього правопорушення стосовно саме його особистості; навести факти і докази наявності особистих обставин, які, на його думку, посилюють обсяг завданих йому моральних страждань, порівняно з іншими людьми у схожих обставинах;

— повинен навести докази особистої моральної поведінки, як за досліджуваних обставин, так і в повсякденному житті;

— має написати заяву зі згодою на дослідження спеціалістом і надання цих особистих даних суду;

— ознайомитися з "Методологією застосування загальновідомих психодіагностичних методик при дослідженні моральної шкоди" (св. № 71833) та процедурою дослідження;

— ознайомитися з основами нервово-м'язової прогресивної релаксації та дихальної гімнастики;

— пройти комплексне психодіагностичне дослідження за 10 методиками і тестами, що корелюють між собою, взаємодоповнюють і контролюють результати, мають шкали брехні, достовірності, тощо (протягом двох годин).

Також потрібно провести соціологічне дослідження і аналіз правозастосування Вищим спеціалізованим судом України схожих правовідносин, підбір практики рішень та ухвал Вищих судів України у схожих правовідносинах (10 робочих днів без участі потерпілого);

Спеціаліст має виготовити і колегіально затвердити проект "Висновку соціально-психологічного дослідження".

"Висновок соціально-психологічного дослідження" містить:

а) підтвердження наявності/відсутності в обстежуваної особи моральних страждань внаслідок психотравмуючої події;

б) практику Вищого спеціалізованого суду України (ВССУ) як доказ того, що у схожих правовідносинах Вищі суди України визнають наявність моральних страждань "середньо нормованих особистостей" без проведення спеціальних психологічних досліджень;

в) практику ВССУ як доказ того, що у схожих правовідносинах Вищі суди України визнають розумним та справедливим компенсацію моральних страждань у певних межах, обраховану в мінімальних заробітних платах на час судових слухань;

г) науково обґрунтовану рекомендацію для суду щодо розміру стягнення моральної шкоди у разі задоволення позову, у визначених межах, обраховану в мінімальних заробітних платах та з урахуванням акцентуацій і психічних особливостей цієї особи.

На даний момент вартість проведення фахівцями дослідження однієї психотравмуючої події становить 3000 грн (стягується судами з винуватця в процесуальній якості зазнаних витрат). 

Докладніше з проблемою моральної шкоди, відшкодування та запобігання маніпуляціям означеними поняттями можна ознайомитися в науково-публіцистичному посібнику "Моральна шкода. Доказування в суді і захист від маніпуляцій", що вийшов у видавництві "АртЕк".

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №47, 8 грудня-14 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво