Кімната ілюзій - Соціум - dt.ua

Кімната ілюзій

9 квітня, 11:37 Роздрукувати Випуск №13, 6 квітня-12 квітня

Античні філософи замислювалися, чи реально відображають наші органи чуттів реальну картину природи.

© sergeydolya.livejornal.com

Нинішні вибори дають поживу для міркувань про брак іще одного відчуття — соціального зору. 

Олександр Суворов казав: запорукою успішних дій на полі бою є натиск, окомір і швидкість. У цій тріаді перелічено універсальні навички, які допомагали вижити в дикій природі і які в модифікованому вигляді є життєво необхідними здібностями для нас усюди: в офісі, на вулиці, у спорті чи мистецтві. Швидкість і натиск — це речі зрозумілі, а от із окоміром — складніше, невідомо куди його приткнути і що це взагалі таке. Якщо шукати йому аналоги в соціумі, то це вміння правильно визначати пропорції між речами, фактами, і кожному предмету знаходити те місце, яке відповідає його внутрішній природі; не давати себе обманювати, коли хочуть видати підробку за цінну річ; розуміти, яке місце може займати людина, зважаючи на її здібності, а куди її тягне інерція закону Паркінсона (це афористичне твердження, нагадаю, звучить так: людина завжди обіймає посаду на щабель вищу, ніж дозволяють її вміння); розуміти що в суспільстві розвивається нормально, а що переродилося в ракові пухлини і пускає метастази довкола; які інституції, компанії і люди ростуть завдяки пригніченню рештки еко(номічної) системи. Простіше кажучи, це інстинкт соціального орієнтування, який еволюція не встигла вкласти нам у голову, відтак доводиться добирати за рахунок освіти й болісного досвіду.

У деяких країнах нормою є різні ступені короткозорості, коли зблизька речі сприймаються чітко, а інші — у розфокусі, розмитими, імпресіоністськими плямами. Телебачення й Інтернет тут відіграли колосальну роль, бо наблизили й укрупнили людей і речі, яким за інших обставин ми не приділили б великої уваги. Оскільки телевізор — це електронна модель мозку освіченої домогосподарки бальзаківського віку, то він відторгає всі речі, які не потрапляють у шаблон кухонних сентиментальних розмов про вічне. Він збудований за ментальною картою, де економіка займає великий острів із нечисленними топографічними елементами: гора Інфляція, річка Курсдолара, густий тропічний ліс Тарифний. Люди блукають в умовних координатах, де їхні власні проблеми стоять в ефірній сітці поряд із розважальними програмами, накладаються, інтерферують і перетікають одна в одну. Тобто рознесені в просторі і часі речі стають частинами однієї пласкої картини. Це як із небесними сузір'ями — із Землі вони мають вигляд набору тісно збитих груп зірок, але насправді світила розкидані на гігантських відстанях одне від одного і не розташовані в одній площині. Якщо через десять хвилин після політичної дискусії пускати гумористичне шоу — марно сподіватися, що межі двох програм не стануть взаємопроникними. Другорядні речі за тривалістю займають хронометраж, який перевищує серйозну аналітику. Ця виборча кампанія помістила всі телеформати в коло, центром якого є сам глядач, бо всі шоу виявилися рівновіддаленими від режиму диванного сприйняття і злиплися в одну мильну оперу. Тепер настав час зануритися в екран із головою.

Скидається на те, що українці вирішили встановити всередині свого мозку заставку з анімованим образом одного коміка, який зустрічатиме їх щоранку. Це як встановити нові шпалери на заставці домашнього комп'ютера, аби щоразу він налаштовував внутрішній камертон на позитив — "І все буде добре для кожного з нас..." Хоча ні, це буде наступного разу. А зараз — "Каждый вечер вечер наступает вдруг". 

Як можна обманути соціальний зір? Проілюструємо це, відштовхуючись від складних оптичних ілюзій, як-от кімната Еймса. Якщо дві людини стануть у протилежних кутах кімнати біля стіни, то одна матиме вигляд велетня, а друга — карлика. Кімната виглядає прямокутною, хоча насправді той край, де стоїть візуально низька людина, — далі від глядача. У міру того, як учасник демонстрації рухається вздовж стіни до ближнього кута, він буквально росте на очах. І навпаки, той, хто виглядає Колосом Родоським, може за кілька кроків стати зростом з дитину або ліліпута. Давид і Голіаф міняються місцями. Відомо, що як мінімум одна людина послідовно рухалася з одного кута в інший, аж поки з карлика перетворилася на політичного суперваговика. Чи довго віритимуть у трансформацію українські виборці? 

P.S. Є невеликі шанси, що невдовзі Кабінет міністрів України формуватиметься за результатами sms-голосування на телеканалі "1+1". Хочу заздалегідь подати свою кандидатуру на посаду міністра культури. Готовий співати, танцювати і крутити хула-хуп на швидкість. Прошу розглянути це звернення як офіційну заявку на участь у шоу "Знайди міністра". 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №18, 18 травня-24 травня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво