Донецьк в ізоляції - Соціум - dt.ua

Донецьк в ізоляції

8 листопада, 16:40 Роздрукувати Випуск №42, 9 листопада-15 листопада

Чому "батько ДНР" може уникнути покарання в Україні.

4 серпня 2014 року Дмитро Потєхін узяв квиток на один з останніх прямих поїздів між Києвом і Донецьком. За три дні, на прохання друзів з невеликого канадського видання, блогер вирушив відзняти матеріал про життя в нещодавно захопленому бойовиками "ДНР" місті.

Дмитро планував пробути в Донецьку 12 годин і ввечері того ж дня повернутися до столиці. Але все склалося інакше: наступні 48 діб Потєхін провів у полоні, в підвалах так званого міністерства державної безпеки (МДБ) "ДНР", яке терористи організували на території колишнього артцентру "Ізоляція". За словами свідків, одним з керівників операції з силового захоплення "Ізоляції" був Роман Лягін — колишній голова "ЦВК ДНР", якого в червні 2019 року затримала СБУ. Однак активісти й правозахисники побоюються, що Лягін може отримати незаслужено м'яке покарання або ж узагалі уникнути кримінальної відповідальності за свої злочини.

Готель "Ліверпуль" 

"Ящик (телебачення. — Б.М.) був схожий на російське висвітлення чеченської війни. В онлайні було незрозуміло, де вимисел, а де факти. Я вирішив поїхати туди як звичайна людина, без журналістського посвідчення та акредитації, щоб побачити все на власні очі", — Дмитро Потєхін спокійним голосом починає свою розповідь про те, як побував у полоні бойовиків "ДНР". — Я вийшов з поїзда і сів у напівпорожню маршрутку. Вийшов на зупинці в центрі. Знайшов невеличку кав'ярню, щоб пообідати. За годину мені вдалося піймати таксі, щоб проїхатися містом. Водій уже орієнтувався в подіях. Знав, які об'єкти захопили бойовики. Кілька разів ми від'їжджали в той момент, коли в наш бік починали рухатися озброєні люди у формі без розпізнавальних знаків. Коли ми вперше проїжджали повз "Ізоляцію", він сказав, що тут узагалі не треба зупинятися і щось фотографувати. Хоча я помітив, що металеві ворота на в'їзді були пробиті кулями. Було зрозуміло, що будинок захоплювали із застосуванням зброї". 

За годину до поїзда назад у Київ Потєхін розрахувався з таксистом і сів у маршрутку в напрямку вокзалу. По дорозі вирішив вийти на зупинці біля готелю "Ліверпуль", щоб зробити кілька фото. Дмитро не знав, що на той момент терористи "ДНР" уже використовували "Ліверпуль" як одну зі своїх баз. 

"З фоє вийшли кілька чоловіків з автоматами. Почали цікавитися пропискою. Щойно довідалися, що вона "київська", натягли мішок на голову і в кайданках спустили в підвал готелю, де кілька годин допитували. Потім зняли мішок і відвели в один з номерів, де я провів наступну ніч. Рано-вранці спустили вниз, заліпили очі аркушем паперу формату А4 і скотчем, після чого відвезли на ще один допит. І вже потім доправили на територію "Ізоляції".

"Ізоляція": завод, культурний простір, "МДБ ДНР"

Артфонд "Ізоляція" почав працювати 2010 року. Занедбану територію колишнього заводу теплоізоляційних матеріалів у Донецьку команда на чолі з Любов'ю Михайловою перетворила на наймасштабніший культурний простір Донбасу. До війни в "Ізоляції" регулярно відбувалися кінопокази, художні виставки, літературні й музичні фестивалі. 27 квітня 2014 року під час візиту в Донецьк там проводив пресконференцію колишній власник "Юкоса" Міхаіл Ходорковскій.

"Коли "Ізоляція" починала свою роботу, нам казали, що це нікому не потрібно й нічого не вийде. Чотири роки по тому до нас приходять люди, вже відкриті до сприйняття нового. На одному з наших заходів, де було представлено експериментальну музику, до мене підійшов один з політичних діячів і сказав: "Я все зрозумів, у радянський час ти б уже давно сиділа за підрив державного ладу". У колі цих людей почало визрівати розуміння, що таке культура і що вона загрожує їхньому майбутньому", — розповідала Михайлова на пресконференції 2014 року. 

Культурний центр розташовується в промзоні Донецька, за адресою: вул. Світлий шлях, 3. Навколо є безліч будинків, які своїми характеристиками підходять сепаратистам "ДНР" для організації місць тримання викрадених людей та "адміністрації" так званого МДБ. Михайлова упевнена, що "Ізоляцію" бойовики вибрали невипадково. 

"Для Донецька "Ізоляція" була майданчиком для самовираження, свободи слова й експресії. Ми давали можливість висловитися різним сторонам. У нас були і нинішні представники "ДНР", і Міхаіл Ходорковській, і відомі світові художники, і художники з України. Саме наше вільнодумство й плюралізм і послужили причиною того, що ми стали мішенню для "ДНР", — вважає Михайлова. 

Сепаратисти захопили територію "Ізоляції" 9 червня 2014 року. Попри обіцянки не завдавати шкоди майну фонду і дати можливість вивезти цінні експонати, почалося мародерство: речі співробітників розікрали, винесли дорогу техніку, відкрили сейф з документами, частину скульптур і артоб'єктів знищили відразу ж, решту зробили мішенями для стрільби. Розграбовані й розгромлені приміщення перетворили на камери для допитів, бомбосховища, склади боєприпасів і підвали для тримання в нелюдських умовах незаконно утримуваних людей. В одному з таких підвалів 48 днів і провів Дмитро Потєхін. 

"Я не був у таборах смерті. Я не кажу, що там (в "МДБ ДНР". — Б.М.) табір смерті. Там немає "конвеєрів убивств", на відміну від німецьких нацистів. Але це повноцінний концентраційний табір, де не дають спілкуватися, де знущаються з людей. Усіх, хто там був, катували. Навіть якщо це не було фізичне насильство. На відміну від в'язниць, там не було умов для тримання людей: води й туалетів. Якщо людині протягом доби просто не давати вийти набрати води, це вже катування, — розповідає Потєхін про умови в "МДБ ДНР". — Ця в'язниця призначена для залякування, вербування, знущання з людей і "заробляння" грошей. Я знаю, що декого з місцевих випускали на волю за хабарі. Крім того, це — тренувальна база для терористів. Там було кілька тирів, де вони стріляли. Туди також звозили багато зброї та боєприпасів, які в'язні перевантажували в рамках "виправних" робіт". 

Справа Лягіна 

Одним з командирів штурму території "Ізоляції" був Роман Лягін, на той час "міністр соціальної політики ДНР", у минулому — член Партії регіонів, який закликав знищити Україну. У мирний час він регулярно відвідував різні заходи в культурному центрі. Проте у квітні 2013 року Лягін опинився серед координаторів дій "протестувальників", які зірвали всеукраїнський семінар громадських організацій, що проходив в "Ізоляції" за підтримки посольства США в Україні. На заході виступив тодішній американський посол Джон Теффт, після чого на територію фонду ввірвалися молодики з плакатами "Теффт, руки геть від Донбасу", "Ні сирійській революції в Україні!", "Ні "арабській весні" в Донецьку!". 

"Ми чудово розуміли, що він піарник Партії регіонів, але раз уже ми відкрили будинок свій — ми відкрили його для всіх. Але ситуація вражає, звісно. У такому випадку я завжди кажу: хлопця можна вивезти в Монако, але з хлопця не можна вивезти Єнакієве", — розповідає Любов Михайлова. 

У травні 2014 року Лягін очолив так звану Центральну виборчу комісію самопроголошеної "Донецької народної республіки", яка затвердила результати "референдуму про самовизначення ДНР". За це поборники "Російської весни" в Донбасі прозвали його "батьком ДНР". 12 квітня 2016-го Лягіна заарештували бойовики, і через деякий час він опинився на території Росії. 14 червня 2019-го Служба безпеки України, спільно із Генеральною прокуратурою, затримала ексголову "ЦВК ДНР" і оголосила йому про підозру в державній зраді. Однак є ризик, що Лягін може уникнути відповідальності. 

"За моєю інформацією, Лягін пішов на співробітництво зі Службою безпеки України. Я знаю, що з ним протягом тривалого часу "працювали", щоб він перейшов на територію України. Я не знаю предмета домовленостей, але, цілком можливо, що йому могли пообіцяти пом'якшити вирок", — каже правозахисниця Ольга Решетилова. 

Сумнівів в об'єктивності майбутнього вироку "батькові ДНР" додає і склад суддівської колегії. Головуюча суддя в справі Лягіна Олена Мелешак відома тим, що 2014 року як голова Шевченківського суду тиснула на своїх підлеглих з метою винесення максимально швидких і жорстких вироків учасникам "Автомайдану". Мелешак до Шевченківського суду Києва з Авдіївського міського суду Донецької області 2010 року перевів своїм указом президент-утікач Віктор Янукович. Друга суддя колегії, Лідія Щебуняєва, до 2015 року відправляла правосуддя в місті Харцизьку Донецької області. До столиці Щебуняєву 2015 року перевів п'ятий президент Петро Порошенко. Крім того, сторону обвинувачення в справі Лягіна представляє ще один уродженець Донбасу — прокурор військової прокуратури Максим Комарницький. Максим — син донедавна голови Луганської обласної державної адміністрації Віталія Комарницького. 2012 року Комарницький-старший заявляв, що Україна, Росія і Білорусь "приречені на возз'єднання". 

Ось уже кілька місяців, усупереч вимогам Кримінально-процесуального кодексу України, Шевченківський суд Києва відмовляється визнати фонд "Ізоляція" потерпілою стороною у справі Лягіна і надати матеріали справи для ознайомлення. 

"У квітні 2019 року ПАТ "Ізоляція" звернулося до суду з заявою про своє залучення до кримінальної справи Лягіна як потерпілої сторони. Згідно з нормами КПК, акціонерне товариство набуло права потерпілого з моменту подачі цієї заяви. Ми подали заяву щодо ознайомлення з матеріалами справи, однак у суді кажуть, що питання допуску "Ізоляції" ще не вирішено, і на цій підставі відмовляються надати матеріали. У вересні ми подали клопотання про відвід судді у зв'язку з порушенням прав потерпілого, але його суд також не розглядає. Засідання постійно переносять", — каже адвокат об'єднання "Головань і партнери" Іван Чорний. 

Дмитрові Потєхіну вдалося вийти на волю з секретної в'язниці "МДБ ДНР" завдяки повідомленню про своє місцезнаходження, яке він зумів передати в міжнародні правозахисні організації. Фонд "Ізоляція" продовжує працювати в Києві, куди Любов Михайлова вивезла всю команду проєкту відразу після захоплення приміщень культурного центру в Донецьку. Нове судове засідання у справі Романа Лягіна було призначено на 1 листопада, однак у зв'язку із зайнятістю судді слухання перенесли на грудень.

За даними СБУ, бойовики "ЛДНР" продовжують незаконно утримувати в секретних в'язницях 227 українців, які щодня можуть зазнавати катувань. Правозахисники стверджують, що таких людей як мінімум на кілька сотень більше. Чи скоро полонені зможуть знайти волю, залежить, зокрема, від швидкості й суворості вироку Роману Лягіну. Адже ніщо так не знижує ймовірності вчинення злочинів, як невідворотність і повнота покарання. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №42, 9 листопада-15 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво