Зроби диво, а все інше ми самі, або Здрастуй, Дідусю Морозе!

Поділитися
Ось пишуть і говорять діти. Маленькі діти. І дорослі. Але теж діти.

Ну? В очі дивися. Нема чого бороду від мене відвертати. І вуса твої. В очі дивися! Брови твої кошлаті!

Соромно тобі? Скажи, га? Сор-о-о-мно…

Що, набридло обіцянки виконувати, так? Так? Пишуть тобі, пишуть. Сопуть від старання… Ну хай дітям, їм легше. Довірливим, маленьким, з ясними очима. З усмішками променистими. Про них батьки подбають. Підгледять, лист прочитають уночі, скопіюють - і з ним у крамницю. А дорослі? Вони ж ті самі діти, але більші. Ну, курять вони, нетямущі, невиховані, колючі й наїжачені. Іноді. Але все одно діти. Великі маленькі діти. Особливо напередодні Нового року.

Ну от, ну чого ти засмутився? Тихо-тихо… Все-все, дорогенький, ну не плач. Ну? Ото вже бідолаха. Що ж ти розклеївся так? Газ, газ… не можеш газу? До чого тут газ? Хто це про газ тобі писав? Що ти вигадуєш? Тобі що, писали про газ? Тобі? Тобі й про газ? Ти зовсім здурів? У нас, знаєш, скільком людям про газ пишуть? Тільки тебе в цій компанії бракувало. Про які податки? При чому тут пенсія? Ці обіцянки зовсім інші, інші, зовсім інші… казкарі не виконують.

Скажи чесно, ти що, взагалі листів не читаєш? Ігноруєш?! Га?! Що?! Читати не вмієш?! Жартуєш?.. Молодець! Отак би й відразу! Ну, все-все, заспокойся. Я тобі зараз швиденько все поясню. Ти, головне, слухай уважно і запам’ятовуй. Добре? На ось, витри сльози… Значить, так. Ага, ось пишуть і говорять діти. Маленькі діти. І дорослі. Але теж діти. Ось послухай (орфографію збережено для історії):

Андрійко Т., 5 років:

Робата-трансформира и тапачки-зайчиков мягиньких.

Сашко Т., 5 років:

- Я хочу, чтобы у меня был новый зупь. Ну зу-упь! У меня один выпал зупь, а на его месте никак не растет другой зупь. И чтоб мама приехала на Новый год из Италии.

Ліза О., 5 років:

- Куклу Братц - мне! Мне! Только не брунетную, а чтобы блондинка. И паззл. Только паззл про котиков, а не про этих противных Братц. Надоели вааще.

Лера Р., 7 років:

- Платье как у принцэсы, жолтое. И корону на голове.

Наталочка М., 30 років:

- Так хочу, щоб мама приїхала з Португалії. Щоб вона приїхала назовсім і працювала тут за фахом. І отримувала гарну зарплату. Моїй доньці потрібна бабуся, потрібні бабусині пісеньки й бабусині пиріжки.

Оксана та Іван, 35 років:

- А не можна всіх перевіряльників, які перевіряють малий бізнес, - інспекції, станції, комісії, контроль - по правах, по захисту, по санітарії, по протипожежній, по грязноті, по цінах, по чистоті рук, вух, думок і намірів, - чи не можна їх в оплачену відпустку? На острів безлюдний? І щоб там гру «Останній герой». От нехай там ходять у плавках з папками й перевіряють одне одного. Не можна? Ніяк?

Ну тоді здоров’я. Міцного здоров’я. Щоб усі ці перевірки, особливо перед святами, витримати.

Христя А., 4 роки:

- Я… хоцю… в Новому йоці гайно йазмоуйяти. (Я хочу в Новому році гарно розмовляти.)

Олежка А., 43 роки:

- Я хотів би, щоб у Новому році було дуже багато роботи. Мені не треба, щоб гроші валилися з неба. Навіщо? Я хочу їх заробити сам. Я ж можу. А як я можу заробити? Таж я - музикант. Я ж можу їх заробити, граючи на весіллях, на хрестинах, на ювілеях. Виходить, що? Я хочу, щоб у людей було якнайбільше свят - щоб одружувалися, народжували, щоб відзначали ювілеї, нагороди всілякі, перемоги, події. А я так їм зіграю й заспіваю, що й людям весело, і я зі шматком хліба.

Габріель Е., 4 роки:

- I want my Dad to come here. To live with me and mom. And a skateboard. (Я хочу, щоб тато приїхав і залишився з нами. І скейтборд.)

Лідочка, 70 років:

- Пожити б іще років десять, до вісімдесяти, бути міцною, здоровою і щоб квіти саджати у дворі навесні.

Іванко, 58 років:

- Ну шо сказати… щоб трошки зар­плату добавили, бо то, шо добавили, то ж в магазинах все подорощало, нашо тоді добавляти - тіки получили, а тут все ж подорощало, и все потратили, а ті двадцять процентів - тоді це шо, а я так думаю, шо треба все міняти… Да.

Ну, щоб всі були здорові. Оце. А то - як вже буде.

Емілі Б., 5 років:

- Книжки энциклопедии про как все уметь делать. Все-все. И туфельки розовые с бантиками, на каблуках. И не застежка с дырочками, а липучка. Так - р-раз и уже стою, высо-о-окая. Аж до неба. И Галька завидовает. А то она высокая, а я маленькая.

Раєчка Ш., 62 роки:

- Щось зовсім нічого не хочеться. Раніше мріяла купити до Нового року сукню. Так яке - «купити» - дістати! І грудень починався з того, що я казала Мишкові: «Слухай, Мишко, мені зовсім нема чого вдягти на Новий рік, Мишко». І навіть плакала. А тепер Мишка немає. І нікого в мене немає. І навіть нікому сказати: «Слухай, мені нема чого вдягти». Ну от просто нікому сказати. Але мені не треба нічого. Та й вдягти є що. Погомоніти нема з ким! Обсудити когось. Хоч Путіна, наприклад. Ну не нашого ж!.. Нє, а шо? Та нема з ким.

Сашко, 6 років:

- Якби була така велика гра, щоб вулкани, динозаври, помаранчеве небо. Щоб динозаври билися за свою територію. А можна пропустити вчитися в школі й відразу йти в інститут на археолога?

Іванко, 22 роки:

- Кохання. І дитинку. (Показує руками, як рибалки показують рибу.) Отаку. Маленьку-маленьку.

Юля та Андрій, 17 і 12 років:

- Маму не пускає хазяїн. Каже, що її нема ким замінити. І вона не зможе приїхати до нас на Новий рік. А ми нічого іншого не хочемо. Ми хочемо, щоб мама приїхала.

Невідомий хлопець за кермом BMW:

- Гроші.

Сашко, 84 роки:

- Я б хотів, щоб моя собачка Лисичка була здорова й ще пожила б. А то в мене більше нікого немає. Женечка давно померла. Ми вдвох.

* * *

А тепер можна я сама попрошу тебе? Можна?

По-перше, не спізнюйся. І онучка твоя… Як її? А! Снігуронька. Не треба їй так фарбуватися. Адже вона молоденька. І чого вона весь час спізнюється на ранки? Чого ми всім залом з нашими дітьми мусимо горланити: «Сні-гу-ронь-ко-о-о!!!». Де вона вештається? Чого вона весь час десь губиться? Що? А-а-а… Відморожена…

Далі. Не пий. В очі дивися! Хоча б ці дванадцять днів - ні-ні. Ти зрозумів? Перед дітьми ж соромно, ну?

І нічого не переплутай. І оці двоє старих - Сашко і його собачка Лисичка - ти їх одразу побачиш. Вони гуляють щовечора, повільно гуляють. У старого хворі ноги, у собаки - хворі лапи - погано ходять обоє… Ти… Вже постарайся для них. Вимудруй. Ти ж чарівник. Добре?

І для всіх постарайся - це все важливо - ляльки, зайці, книжки, туфельки, динозаври, друзі, квіти, кохання… Це важливо. І запам’ятай, вони всі - і маленькі, і великі, вони всі хочуть дива. І вірять у нього. Так. Тож усе це дуже важливо.

А все інше… Інше - ми вже якось самі.

Ну що? Готовий? Дай подивлюся. Так, валянки, шапка, борода, посох… Посох де? Мішок не забудь. Ну, важкий. Так усього ж один раз на рік. Ну, давай. Іди. В доб­ру путь! Що? А, і тебе з наступаючим Новим роком, Дідусю Морозе!

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі