ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ МАРТИРОЛОГ-2001: ІМЕНА, ВПИСАНІ КРОВ’Ю - Соціум - dt.ua

ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ МАРТИРОЛОГ-2001: ІМЕНА, ВПИСАНІ КРОВ’Ю

18 січня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №2, 18 січня-25 січня

Репортажі з гарячих точок планети та викривальні статті про корупцію у владних ешелонах дорожчі за нікчемний метал...

Репортажі з гарячих точок планети та викривальні статті про корупцію у владних ешелонах дорожчі за нікчемний метал. За них дедалі частіше доводиться розплачуватися найдорожчим — людським життям. Добре відомий у світі нью-йоркський Комітет захисту журналістів оприлюднив мартиролог-2001 — імена загиблих репортерів і ведучих друкованих та електронних мас-медіа. Добір був жорстким, частково навіть несправедливим. До списку потрапили лише ті, про кого КЗЖ достеменно відомо, що вони загинули, виконуючи професійний обов’язок. Та навіть попри це, у ньому — імена 37 журналістів. Обставини загибелі ще 19 комітет ретельно розслідує далі, і, ймовірно, згодом вони частково поповнять список пам’яті.

Журналістський мартиролог-2001 — найдовший за останні роки. Він розкручується, як спіраль. Упродовж останніх трьох років число країн, у яких журналісти ставали жертвами, збільшилось у два з лишком рази — з десяти 1999-го до шістнадцяти — 2000-го і двадцяти двох — 2001-го. Географія насильства розширилася, а до зростання кількості загиблих призвела передусім війна в Афганістані.

Через анархію, що запанувала після падіння режиму талібів, журналістам довелося працювати в екстремальних умовах. Торік у листопаді — найкривавішому для преси в історії воєн у цій азійській країні, загинуло 8 журналістів. Троє — під час військової операції, четверо— потрапивши у засідку, одного пограбували і вбили бандити. Дев’ятий репортер помер ще раніше від давніх незагоєних ран за межами Афганістану. Це — найбільша кількість жертв в одній країні від 1999 року, в якому громадянська війна у Сьєрра-Леоне забрала життя десяти журналістів. Так само торік гинули репортери в інших неспокійних країнах світу, зокрема в Колумбії та на Філіппінах. Зате в усій Африці не було вбито жодного журналіста.

Загалом КЗЖ характеризує 2001-й як рік аномалій. На жаль, вони можуть стати постійною реальністю. Загибель двох журналістів у США — одного в руїнах Світового торгового центру Нью-Йорка, а другого від сибірки у штаті Флоріда — свідчить, що нове століття, в яке ми нещодавно увійшли з надією на краще, може виявитися жорстокішим навіть за попереднє. Від часів найбільших трагедій XX століття — двох світових воєн, голодомору в Україні 1932-1933 років і Холокосту — людство ще більше вдосконалило знаряддя смерті, потенційно прирікши себе на ще страхітливіші катаклізми.

Є й другий бік морального занепаду суспільства, жертвою якого стають ті, хто, як писав відомий поет радянської епохи, бере на себе роль «асенізаторів». Більшість журналістів, які торік загинули, не висвітлювали військових подій. Їм помстилися за викриття корупції і злочинності влади в таких країнах як Бангладеш, Китай, Таїланд, Югославія тощо. Виконавчий директор КЗЖ Енн Купер у цьому зв’язку зазначає: «Журналісти, які висвітлювали війну в Афганістані, виявили надзвичайну мужність, але нам слід також пам’ятати, що у світі загинули журналісти, які викривали корупційні, незаконні дії та хабарництво на високих рівнях влади, і за це нікого не покарали. Незалежно від того, хто коїв злочини, — напіввійськові угруповання в Колумбії чи корумповані офіційні особи в Таїланді, вони подають чіткий сигнал: на журналістів, які інформують про нелегальну діяльність, чекає смертний вирок».

«Дзеркало тижня» подає мартилорог-2001 по країнах з коротким описом обставин загибелі журналістів, трохи відступивши від списку КЗЖ: не за абеткою, а передусім за кількістю жертв. Те, що таким чином Україна опинилася в списку на останньому місці, — слабка втіха. Ілюзії торжества демократії не виходить, хоч би як цього хотілося. Імена українських журналістів не вибувають зі світового мартирологу, і це плямує міжнародний імідж молодої держави, яка задекларувала створення цивілізованого, демократичного суспільства. У мартирологу-2000 значилося ім’я Георгія Гонгадзе, справа якого набула світового розголосу. Українська влада на найвищому рівні, зрештою, визнала, що злочин проти безстрашного борця за правду було скоєно з політичних міркувань, однак і досі не спромоглася розплутати клубок, заплутавшись у власних суперечливих твердженнях.

Здається, історія повторюється. У мартирологу-2001 знову фігурує ім’я українського журналіста — Ігоря Александрова. Тоді як у Києві, розслідуючи обставини його вбивства, захряснули у власних суперечностях і висунули непереконливу версію випадково скоєного злочину, впливовий Комітет захисту журналістів дійшов остаточного висновку, що журналіст став жертвою корупціонерів і злочинців з середовища місцевої влади.

Напрошується й висновок ширшого масштабу. Обставини убивства Георгія Гонгадзе та Ігоря Александрова, методи розслідування цих резонансних злочинів свідчать: за рівнем суспільного розвитку Україна, як і деякі інші колишні республіки СРСР, радше нагадує країни третього світу, а не державу, яка має намір інтегруватися в структури демократичної Європи.

Афганістан — 9

Марк Брюно, 5 вересня

Брюно помер у столиці Узбекистану Ташкенті в шпиталі від поранень, отриманих 1999 року в м. Талокані, на півночі Афганістану. Він прибув туди разом з іншими журналістами на гелікоптері, потрапив в аеропорту під вогонь талібів і був тяжко поранений шрапнеллю. Переніс кілька операцій, однак осколки, яких не вдалося вилучити з тіла, через два роки спричинили смерть.

Марк Брюно був незалежним журналістом, упродовж кількох років висвітлював війну в Афганістані, його публікації з’являлися у бельгійській щоденній газеті «Ле суар» та в інших виданнях.

У самому Афганістані загинули ще 8 журналістів:

П’єр Бійо (Радіо-телевізійна компанія Люксембурга);

Фолькер Хандлойк (незалежний німецький журналіст, готуючи репортаж для тижневика «Штерн»);

Жоанна Сюттон (репортер «Радіо Франс Ентернасьйональ»);

Гаррі Бертон (репортер телевізійної служби агентства Рейтер);

Марія Грація Кутулі (кореспондент італійської газети «Кор’єре делла Сера»);

Хуліо Фуентес (кореспондент іспанської газети «Ель Мундо»);

Азізулла Хайдарі (фотокореспондент агентства Рейтер);

Ульф Стремберг (оператор шведського каналу телебачення TV-4).

Алжир — 2

Фаділа Неджма, 14 січня

Адель Зеррук, 14 січня

Неджма — репортер тижневика «Ішурук» і Зеррук — репортер щоденної газети «Аль-Раї» загинули у столиці країни під час масової антиурядової демонстрації, влаштованої керівниками берберської громади під гаслами незалежності.

Колумбія — 3

Флавіо Бедоя, 27 квітня

52-річного Бедою, кореспондента комуністичного тижневика «Ла вос», убили в м.Тумако кілери на мотоциклах. Поліція підтвердила факт злочину, але не розкрила подробиць. Винуватців не впіймано. Убивство журналіста пов’язують з публікацією ним серії критичних матеріалів про таємну змову між силами безпеки і правими напіввійськовими угрупованнями у департаменті Наріньйо.

Хосе Дув’єль Васкес Аріас, 7 липня

Убивство Васкеса, який вів програму новин на радіостанції «Ла вос де ла сельва» у м. Флоренсіа, спричинив вихід в ефір його матеріалів про корупційні зв’язки місцевих урядовців з ватажками лівого партизанського руху.

Хосе Енріке Урбано Санчес, 8 липня

55-річного радіо- і телевізійного журналіста Урбано убили на святкуванні його дня народження у м. Буенавентура. Причина злочину очевидна: він вів громадську компанію проти місцевої наркомафії, а в останній передачі викрив місцеву банду «Зламай двері».

В усіх трьох випадках кілерів не було виявлено.

США — 2

Уїльям Біггарт, 11 вересня

Біггарт, незалежний фоторепортер, загинув у Світовому торговому центрі. Його тіло знайшли 15 вересня на руїнах хмарочосів поруч з тілами кількох пожежників. Він виявив професійні риси й мужність, з’явившись з камерою на місті трагічної події одразу після того, як дізнався, що терористи, викравши літаки, протаранили вежі-близнюки.

Роберт Стівенс, 5 жовтня

63-річний Роберт Стівенс, завідувач фотовідділу газети «Сан», помер внаслідок інгаляції спор сибірки у м. Бока Ратон (штат Флорида). Розслідування злочину не завершено. Офіційні особи стверджують: штам сибірки, яка забрала життя у флоридського журналіста, — той самий, який отримав поштою ведучий вечірньої програми новин телемережі Ен-Бі-Сі Том Брокау.

Таїланд — 2

Вітают Сангсопіт, 10 квітня

Радіожурналіст і коментатор Вітают загинув від куль кілерів у м. Сурат-Тані на порозі студії перед виходом в ефір його популярної ранкової програми «Не прогав подій». Місцева поліція вважає, що причиною його смерті стало викриття ним фінансових махінацій муніципальних властей у зв’язку з будівництвом нового міського звалища відходів на суму 50 мільйонів батів (1,1 мільйона доларів). За підозрою у причетності до вбивства заарештовано дві особи, у тому числі працівника муніципалітету, пов’язаного з фінансовим скандалом.

Касет Пуенгпак, 2 травня

Касет працював стрінгером у газеті «Тай Рат» і викривав злочинні зв’язки місцевих наркобанд з впливовими політиками та поліцією. Він загинув від рук кілерів у провінції Ант Тонг. У зв’язку зі злочином було допитано капрала поліції, та нікого не заарештовано.

Філіппіни — 2

Роланд Урета, 3 січня

Урету, директора програм радіостанції DYKR, застрелили два кілери на мотоциклах. То була помста за коментарі, в яких він виводив на чисту воду корумпованих представників місцевої влади і причетної до наркоторгівлі поліції.

Календаріо Кайона, 30 травня

Кайона, коментатор радіостанції DXLL у м. Самбоанга, потрапив у засідку, коли виїздив із дому на ранкову програму. Мішенню його критики були місцеві політики, військові та мусульманські сепаратисти. Перш ніж загинути, він отримав кілька погроз, у тому числі від представника ісламського військового угруповання Абу Сайяфа.

Югославія — 2

Керем Лотон, 29 березня

30-річний продюсер телевізійних новин американського агентства АП, англієць за походженням, Лотон загинув у Косові. В його автомобіль влучив артилерійський снаряд, і телевізійник помер від поранень шрапнеллю. Ніхто з учасників військового конфлікту не взяв на себе відповідальності за смерть журналіста.

Мілан Пантич, 11 червня

Пантича, кореспондента бєлградської газети «Вечернє новости», було вбито у м. Ягодині на порозі власного дому. Він викривав кримінальні афери, корумпованість місцевих компаній. Його дружина засвідчила, що у відповідь на опубліковані статті неодноразово лунали телефонні дзвінки з погрозами.

Бангладеш — 1

Нагар Алі, 21 квітня

Алі, кореспондент газети «Анірбан», що видається мовою бенгалі у м. Хулна, помер від тяжких ран. Згідно з даними поліції, за кілька днів до цього кілери у масках викрали його, протяли гострою зброєю, жорстоко побили, поламали йому руки й ноги і кинули напризволяще на краю села. То була помста за викриття злочинів місцевих кримінальних синдикатів.

Болівія — 1

Хуан Карлос Енсінас, 29 липня

39-річний незалежний репортер телевізійного каналу-21 загинув у департаменті Ла Пас. Він писав репортажі про запеклу боротьбу між двома гірничодобувними кооперативами за володіння кар’єрами вапняку і опинився в лабетах конфлікту. Озброєні робітники поранили його і він помер дорогою до лікарні. Мав при собі камеру, диктофон та акредитацію журналіста.

Великобританія — 1

Мартін О’Хеган, 28 вересня

51-річний ірландський журналіст-католик загинув у м. Лергані. Кілери кілька разів вистрелили в нього з автомобіля, коли він разом з дружиною повертався до дому. Відповідальність за вбивство взяла на себе екстремістська організація «Захисники, що не гають часу», повідомивши про це телефоном Бі-Бі-Сі. Правоохоронні органи підозрюють також «Вірнопідданих добровольців». О’Хеган викривав одночасно кримінальну діяльність протестантських і католицьких військових угруповань.

Гаїті — 1

Бріньйон Ліндор, 3 грудня

Ліндора, директора приватної радіостанції «Еко-2000», зарубав мачете нацькований на нього натовп. Він вів політичне ток-шоу «Діалог» і після того, як запросив до участі в ньому представників Демократичної опозиції, став об’єктом численних погроз з боку місцевої влади.

Гватемала — 1

Хорхе Майнор Алегріа Армендаріс, 5 вересня

Алегріа, ведучого програми «Пряма лінія» на радіостанції «Аматіке» у м. Пуерто Барріос, вбили поблизу дому. Кілери стріляли принаймні п’ять разів. Найімовірніше, замовниками убивства були представники корумпованої місцевої влади.

Грузія — 1

Георгій Саная, 26 липня

Популярного 26-річного журналіста телекомпанії Руставі-2 було вбито пострілом у голову з близької відстані зі зброї калібру 9 мм. Хоча колегам Санаї невідомо, чи хтось йому до цього погрожував, вони вважають, що причиною злочину стала його професійна діяльність. Метою вбивства могло бути залякування телекомпанії, яка розслідує корупцію в державних органах і зловживання владою в Грузії.

Індія — 1

Мулчан Ядав, 30 липня

Незалежний журналіст Ядав співпрацював з кількома газетами, що друкуються мовою хінді. Його вбили на вулиці у м. Джансі (штат Уттар Прадеш). Колеги вважають, що злочин було скоєно на замовлення двох багатих землевласників, обурених його викривальними матеріалами про корупцію.

Коста-Рика — 1

Парменіо Медіна Перес, 7 липня

Продюсера і ведучого тижневої радіопрограми «Стусан» убили невідомі кілери. Йому погрожували смертю у зв’язку з влаштованою ним дискусією про фінансові негаразди на місцевій католицькій радіостанції.

Латвія — 1

Гундарс Маттіс, 28 листопада

На Маттіса, репортера на кримінальні теми газети «Курдзема Вардс», що видається у Лієпаї, вчинили напад і жорстоко побили у сходовій клітці власної квартири. Він переніс три операції, впав у кому і помер від крововиливу в мозок. Хоча поліція висунула як ймовірні мотиви злочину пограбування і особисту помсту, його не пограбували і в нього не було жодних серйозних особистих конфліктів. Редактор газети заявив КЗЖ: «Маттіс багато знав про кримінальний світ. Він належав до репортерів, які глибоко копали».

Мексика — 1

Хосе Луїс Ортега Мата, 19 лютого

37-річного видавця тижневика «Семанаріо де Охінага» кілери пристрелили двома пострілами в голову. Його убивство пов’язують з викривальними публікаціями про місцеву наркомафію та злочинні дії місцевих політиків і поліцейських.

Палестинська
автономія — 1

Мухаммад аль-Бішаві, 31 липня

Аль-Бішаві, репортер палестинської інформаційної служби Наджес Пресс сервіс і програми новин в Інтернеті Islamonline.net, загинув у Наблусі під час ізраїльського ракетного обстрілу. Тоді він брав інтерв’ю в інформаційному центрі терористичної організації Хамас в одного з його лідерів — Джамаля Мансура, якого Ізраїль звинувачував в організації серії терактів.

Парагвай — 1

Сальвадор Медіна Веласкес, 5 січня

27-річний Медіна, президент правління радіостанції «Ньєміті» потрапив у засідку. Як свідчать місцеві джерела, причиною вбивства стали його репортажі про контрабанду будівельного лісу у державному заповіднику Каніібарі злочинцями, пов’язаними з партією «колорадо». Хоча підозрюваного у вбивстві засуджено, члени родини Медіни вважають, що замовники злочину і досі перебувають на свободі.

Китай — 1

Фен Джасяо, 15 січня

Фена, репортера щоденної газети «Джедзянь Даобао», знайшли з перерізаним горлом у канаві поблизу міста Сян. Він розслідував злочини, писав про кримінальні банди та їхні зв’язки з місцевими політиками. Йому неодноразово погрожували. Поліція вважає його смерть самогубством, однак родичі і колеги вважають, що Фена вбили за професійну журналістську діяльність. Усі апеляції про перегляд його справи залишилися без відповіді.

Росія — 1

Едуард Маркевич, 19 вересня

Маркевича, редактора і видавця «Нового Рефту» у Свердловській області, знайшли мертвим з кулею в спині. Він часто критикував місцеву владу. Колеги журналіста заявили інформаційному агентству ІТАР-ТАСС, що напередодні нападу йому погрожували телефоном. Перший напад на Маркевича було скоєно ще 1998 року.

Україна — 1

Ігор Александров, 3 липня

45-річний Александров, директор незалежної телевізійної компанії «Тор», помер від ран, яких завдали йому бейсбольними бітами невідомі нападники, коли він заходив у свій офіс. Колеги вважають, що вбивство пов’язане з його програмою «Без ретуші», в центрі якої було розслідування корупції та організованої злочинності. В об’єктив критики часто потрапляла муніципальна влада м. Слов’янська.

Комітет захисту журналістів продовжує також розслідування обставин вбивства Олега Бреуса — видавця луганського тижневика «XXI век», застреленого двома невідомими 24 червня 2001 року.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №42, 9 листопада-15 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво