«...Жити я почав із чотирьох років, коли мама забрала мене з дитячого будинку»

Поділитися
Одному шановному товаришу довелося нещодавно побувати в дитячому інтернаті в Боснії. Він вів серйозну розмову з керівником цього закладу...

Одному шановному товаришу довелося нещодавно побувати в дитячому інтернаті в Боснії. Він вів серйозну розмову з керівником цього закладу. Але раптом підійшов один з маленьких вихованців і став смикати гостя за рукав, даючи зрозуміти, що й він теж хоче поговорити. У відповідь дитина почула слушне:

— Зачекай, зараз не маємо часу!

— У тім-то й проблема: ніхто не має для мене часу... — філософськи зауважив малюк.

Цей промовистий приклад був наведений на Міжнародній практичній конференції «Захист прав дитини в процесі деінституціалізації» (реформування інтернатських закладів і запобігання відділенню дітей від сімей). Організатори — Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, представництво благодійної організації «Надія та житло для дітей» в Україні, представництво Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) — поставили перед собою мету розробити єдині підходи органів державної влади та громадських організацій до реформування системи опіки і піклування в Україні.

На думку присутнього на конференції міністра у справах сім’ї, молоді та спорту Юрія Павленка, останнім часом у країні, завдяки розвитку сімейних форм виховання, відбуваються позитивні зміни в забезпеченні права дітей без батьківської опіки на життя в сімейному оточенні. Зокрема, затверджено державну цільову соціальну програму реформування системи закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки. Однак в Україні діють 275 інтернатських закладів, у яких утримується близько 30 тисяч осиротілих дітей, а також 357 спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з особливими потребами (понад 40 тисяч вихованців). Плюс до цього щодня близько півсотні дітей залишаються без батьківського піклування.

Як же запобігти потраплянню дітей до інтернатів? Як розібратися, які саме інтернатські заклади першочергово потребують реформування? Як урахувати інтереси кожної дитини? Відповіді на ці й інші запитання намагалися знайти учасники міжнародної конференції.

Проблем, для вирішення яких потрібен не поверховий, а глибокий фаховий підхід, було так багато, що учасники ухвалили рішення розділитися на секції. На одній із них ішлося про саму деінституціалізацію. На думку доктора наук з Великобританії Делії Поп, цей процес слід розглядати не просто як механічне закриття інтернатів. Потрібно попередньо провести аналіз потреб і ресурсів у тому регіоні, де знаходиться інтернат. Такий підхід допоможе скоротити кількість дітей, які виховуються в інтернатських закладах, і зберегти родини.

А як бути, якщо на місцях реформування інтернатів іноді зустрічають у штики? Парадокс, але, як свідчать опитування, навіть діти, котрі мешкають не в найкращих умовах, бояться, що з ними можуть відбутися зміни. Що вже казати про персонал інтернатських закладів. Звісно, є в системі вітчизняних інтернатів небайдужі люди, талановиті педагоги й організатори, котрі віддають частинку душі осиротілим дітям. Фахівці такого класу можуть не хвилюватися за своє майбутнє навіть в умовах нинішньої фінансової кризи. Немає потреби сперечатися й про те, що є зразкові інтернати і що бувають ситуації, коли дитині в інтернаті краще, ніж із рідними мамою і татом — п’яницями чи наркоманами. Проте частина інтернатського персоналу остерігається будь-яких змін, — адже так і без роботи можна залишитися. На думку учасників конференції, психологам, соціологам та соціальним працівникам доведеться багато працювати і з дітьми, і з дорослими. А поки що, на жаль, на конференції йшлося про помічені наміри зберегти дитину в інтернаті, які може похитнути лише один аргумент. Ось приклади таких висловлювань:

— Жодної дитини для сімейного дитячого будинку я не отримав, не поклавши до кишені директора відповідного «аргументу».

— Я всіх своїх дітей просто купив...

З іншого боку, багатьох уразив приклад 12-річної дівчинки, котра вже в аеропорту, за кілька хвилин до початку посадки відмовилася вилетіти за кордон до прийомних мами і тата. Жодних видимих причин, які провокували таке несподіване рішення, не було — дівча просто злякалося майбутніх змін...

Через складність самого процесу деінституціалізації важливо спланувати його таким чином, щоб звести до мінімуму можливі моральні травми як для дітей, так і для дорослих. Такого підходу вимагає нинішня ситуація. За інформацією директора Національ­ного центру усиновлення міністерства освіти Республіки Білорусь Наталі Поспєлової, щорічно в кожному з регіонів закриваються один-два інтернатські заклади. На сьогодні в них відсутні перші-треті, п’яті-шості класи. Кількість вихованців білоруських дитячих інтернатських закладів за останні п’ять років скоротилася майже на 30 відсотків. У нашій країні, за офіційними даними, в деяких інтернатах число вихованців становить 60—70 відсотків. А в Західній Україні взагалі 50, а іноді й 30 відсотків. Позитивний момент такого проце­су — хлопчики й дівчатка в таких закладах стали почуватися комфортніше. Адже в результаті звільнення площ у кімнатах, розрахованих на певну кількість спальних місць, перебуває менше дітей.

Завдання дорослих — зробити все можливе, щоб уникнути потрапляння дітей до інтернатів. На конференції наголошувалося: якщо проблемній родині вчасно надати професійну допомогу, то можна очікувати, що така родина збережеться, а дитина не опиниться в інтернаті. Мало того, в деяких випадках таку роботу слід починати... до народження маляти. Адже саме працівники жіночих консультацій, центрів матері та дитини безпосередньо стикаються з майбутніми мамами, котрі не надто приховують свій намір відмовитися від немовлят. Саме ці фахівці здатні відіграти важливу роль у запобіганні ранньому сирітству та оформленню малюків в інтернати.

— Розпочавши свою діяльність 1998 року з проекту розвитку та підтримки дитячих будинків сімейного типу, ми усвідомили, що одночасно з пропагандою сімейних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, важливою є робота зі збереження рідної для дитини сім’ї, — розповіла директор представництва благодійної організації «Надія та житло для дітей» в Україні Галина Постолюк. — Із цією метою ми 2003 року розпочали проект із запобігання відмовам матерів від новонароджених у пологових будинках, зі створення соціальних центрів матері та дитини. Ще один напрям — розробка комплексного підходу до реформування інтернатських закладів, створення й забезпечення доступних і якісних соціальних послуг для дітей і родин.

У Херсоні було створено екс­периментальні майданчики реін­теграції батьків для роботи з матерями, котрі мають намір відмовитися від дітей. Налагоджено таку роботу в Макарівському районі Київської області. Оксана Ма­лина, мама з Макарова, розповіла, що сама вона — вихованка інтернату, народила дитину, котру довелося залишити. Доля привела її в Макарів, де вона народила іще раз. І тільки завдяки соціальним працівникам їй вдалося стати на ноги: подолати згубний потяг до спиртного, отримати документи, возз’єднатися з першою, залишеною нею дитиною.

— Ми зібралися, щоб обговорити майбутнє найціннішого, що є в Україні, — майбутнє дітей, — сказав президент-засновник міжнародної благодійної організації «Надія та житло для дітей» Марк Кук. — За останні десять років нашій команді в Україні вдалося багато зробити, але головне — забезпечити більш як тисячі дітей найцінніший подарунок — любов у сім’ях і свій дім.

А ось що написав на знак подяки один із тих, на кого поширилася ця допомога: «...жити я почав із чотирьох років, коли мама забрала мене з дитячого будинку».

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі