Жіночий роман як чоловіче хобі - Соціум - dt.ua

Жіночий роман як чоловіче хобі

21 січня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №2, 21 січня-28 січня

Відомо, що безневинне запитання «Яке у вас хобі?» одних доводить до сказу, інших — нескінченно дивує, а третіх — змушує пускатися в розлогі оповіді про колекціонування пивних пляшок чи телефонних карток...

Відомо, що безневинне запитання «Яке у вас хобі?» одних доводить до сказу, інших — нескінченно дивує, а третіх — змушує пускатися в розлогі оповіді про колекціонування пивних пляшок чи телефонних карток. «Та немає в мене ніякого хобі! Часу на нього не вистачає!» — вигукують чоловіки, кожен день яких розписаний не те що похвилинно, а навіть посекундно. «А екстрим? Гірські лижі, полювання, нарешті?» — продовжують допитувати представників сильної статі зацікавлені й дуже настирливі жінки. І тут з’ясовується маса цікавих деталей: виявляється, що в деяких чоловіків — традиційно жіночі хобі, приміром, кулінарія чи... плетіння. Пригадуєте, один із гоголівських персонажів чудово вишивав гладдю по тюлю, і при цьому ніхто не міг закинути йому слабкість чи інфантильність. Чудять чоловіки, всяке буває!

Втім, чому жінкам — плетіння, а чоловікам — гірські лижі?! Як приємно уявити, приміром, двометрового гіганта, який грає біцепсами й старанно плете шарфик для своєї коханої! Дурниця, — скажете ви. Але чому дурниця?! Не все ж чоловікам мамонтів убивати, можна й шарфиками зайнятися.

Таємна пристрасть

Нещодавно я виявила одне дуже цікаве хобі сучасного чоловіка. Не скажу, що стала першовідкривачкою, але спостереження цікаве. Виявляється, в сучасних чоловіків є одне малодосліджене хобі — таємна пристрасть до жіночих романів! Наші «доблесні лицарі Айвенго» охоче читають замість детективів або, скажімо, бойовиків сентиментальні дамські романи, намагаючись осягнути з їхньою допомогою таємничу жіночу натуру. А слабкі жінки балуються детективами, що їх самі й пишуть. Плутанина, та й годі!

Але, на жаль, чоловіки часто соромляться будь-якого прояву душевної теплоти й тому приховують свої уподобання від сторонніх очей, прикидаючись, що ніколи й за жодні земні блага не стануть «ковтати» сентиментальне дамське чтиво. А жінкам лише й залишається, що звинувачувати їх у брехні...

Власне кажучи, що ж це таке — сучасний жіночий роман? І чому в наш неромантичний час жіночий роман став таємним чоловічим хобі?

Плоди сердечної повноти

Ну поміркуйте самі: читачеві, який виріс у радянську епоху, пропонувалося «пізнати» любов на якомусь ударному будівництві, крокуючому екскаваторі чи на партійних зборах... Постмодерністи більше писали про любов комах, ніж про ніжні почуття людей. А ось романи дам-письменниць, що стрімко ввірвалися на пострадянський книжковий ринок, повернули в читацький ужиток таке «застаріле» поняття, як сентиментальність. І всі відчули, як приємно бути сентиментальними — на кшталт Манілова розповідати про травневий день, іменини серця, вишивати гладдю і... читати любовні романи. Особливо якщо вони написані жінками.

Втім, усі, хто пише про сучасний жіночий роман, переконані: автору потрібно взяти якийсь набір кліше й адаптувати його до «місцевих» умов. Героїня має бути спочатку дуже бідною, а потім, із появою принца на білому «мерседесі», шалено багатою. Потім принц повинен делікатно відійти вбік, залишивши на пам’ять коханій заповітний «мерседес» разом з іншим рухомим і нерухомим майном. Причому автор любовного роману начебто повинен своїх читачів... розчулювати, розчулювати і вкотре розчулювати. Жодних інтелектуальних істин, Боже борони! Тільки травневий день, іменини серця. Озера сліз і бочки любовного меду, яким просто зобов’язані спливати слабкі чоловічі душі.

Але чому ж багато аж ніяк не слабких чоловіків із захопленням гортають «Віднесених вітром», «Пташку співочу» або «Співаючих у терні»? Та тому, що це високодостойні світові взірці того жанру, який ми назвали жіночим романом і який тільки-но розпростує крила на обрії пострадянської словесності...

Дорогу молодим!

Про Донцову, Дашкову, Мариніну і, звісно ж, Устинову написано чимало. Жіночі детективи — ті ж таки жіночі романи, але з кримінальним виправданням, і королеви цього жанру в усіх на вустах. Чи на зубах, тобто приїлися. Поговоримо про молодих. Про тих дам, які представляють майбутнє цього жанру. Про Юлію Туманову, Поліну Поплавську чи Світлану Чехонадську. Справді, книжки цих письменниць варті підбадьорливого абзацу. І не одного...

Твори Юлії Туманової належать до кращих зразків несерйозного жанру жіночого роману. Нестандартний сюжет, героїня, яка не вписується в рамки тривіальних схем завдяки оригінальності імені, поведінки й долі, — без принца і «мерседеса», але з надзвичайною жагою життя. І ще назви, які нагадують про п’єси Островського з їхніми чарівними безприданницями, самозакоханими купчихами і невичерпною народною мудрістю: «Сім верст до небес», «Не було б щастя...». Книги Юлії Туманової переконують у тому, що в жіночого роману є майбутнє... особливе якщо його читають чоловіки.

Нещодавно я провела серед знайомих чоловіків опитування: попросила назвати найталановитішу, на їхній погляд, жінку-письменницю. Знаєте, кого вони назвали? Марину Юденич. Виявляється, суміш містичних мотивів із витонченими любовними переживаннями безмірно приваблює читачів-чоловіків. А в цьому Марина Юденич домоглася успіхів. Далі (але вже не так часто) називалися імена Тетяни Устинової, Олександри Мариніної і Поліни Дашкової. Але Юденич, звичайно, була на першому місці. Жінки розсудили б інакше. Та в чоловіків у сфері сентиментального жіночого чтива — свої смаки й пріоритети.

Резюме

Одне слово, коли я наступного разу побачу не байдужого мені чоловіка з дамським романом у руках, то не знизуватиму поблажливо плечима. Вирішу, що йдеться про хобі, на яке чоловік має право. На те він і чоловік.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво