Заполітизоване покоління індиго

Поділитися
Київський інститут проблем управління ім. Горшеніна запропонував п’яти- та шестикласникам написати твір на тему «В якій країні я живу?»...

Київський інститут проблем управління ім. Горшеніна запропонував п’яти- та шестикласникам написати твір на тему «В якій країні я живу?». Головною метою дослідження, зазначають в інституті, була перевірка гіпотези про надмірну політизацію суспільства, включаючи дітей.

У результаті дослідження «Україна очима дітей» Інститут Горшеніна дійшов висновку, що політизація суспільства досягла небачених розмірів, охоплюючи навіть такі далекі від політики прошарки населення, як діти та підлітки. Школярі п’ятих-шостих класів знають імена політиків, подробиці скандалів, розповідають одне одному на перер­вах анекдоти про перших осіб дер­жави. «З політикою нині знайомі навіть маленькі діти, які не знають, що це таке. Цю політику можна почути де завгодно, і мені це дуже набридло. З гарного Майдан перетворився на повний жах через цю політику», — цитує інститут один із творів учня шостого класу.

Інститут відзначає, що школярі писали все, що знали про Україну й хотіли розповісти.

Практично в кожному творі можна побачити описи прекрасної української природи, працьовитих і привітних людей, веселих свят, мелодійної української мови, промисловості: «Україна — одна з провідних країн у галузі вирощування різних дерев, квітів» (Ярослав Ш., 6 кл.). Захоплені дитячі рядки світяться патріотизмом і гордістю за свою країну. Також предметом гордості стали: проведення «Євро-2012», досягнення українських спортсменів, українські поети й письменники, історичні пам’ятники України.

На думку експертів, на жаль, діти виявилися втягненими в політичні чвари не менш ніж дорослі. І поряд із патріотичними висловлюваннями з’являлися слова про українську політику, повні гіркоти й осуду: «В Києві революція, бандити борються за перемогу. А порядку немає» (Ка­терина З., 5 кл.); «Я живу в чудес­ній державі Україні. Але в нас про­ходить війна у Верховній Ра­ді України. І коли Ющенко став президентом, нам стало жити ще гірше, ніж колись... В Україні дуже багато бандитів і кілерів» (Віталій Л., 5 кл). «Але наша влада Україну веде до провалля, тому наша Україна така брудна і невідома іншим країнам із позитивного боку. Я думаю, все залежить від влади — якщо вона хоче прославити свою державу, вона це зможе...» (Євген С., 6 кл.).

Тим часом є і більш оптимістичні настрої, які, проте, теж пов’язані з політичним становищем країни, причому оптимізм більше притаманний дівчаткам: «В 1991 році Україна відокремилася від Росії і стала незалежною державою. По-моєму, Україна під­нялася, стала краща. Ще бабуся розповідала мені, як жили тоді й нині, і вважає, що стали жити кра­ще. Так, безумовно, все подорожчало, але підвищилася і зарплата» (Інна З., 6 кл.). Киянки гаряче підтримують президента і помаранчеву революцію: «...я живу в країні, де люди відповідають за свої вчинки й де можуть відстояти те, до чого прагнуть. В грудні 2004 року почалася помаранчева революція, люди стояли на морозі й відстояли свої права. Президент теж має право на свою думку, і ніяка Верховна Рада не зможе йому заперечити» (Єлизавета П., 6 кл.); «По-моєму, із революцій найбільш героїчна помаранчева, тому що на великому морозі люди стояли і жили на Майдані, там була майже вся наша країна» (Ольга К., 6 кл.). Про вибори президента знають всі київ­ські школярі: «На Хрещатику є велика статуя, ще недавно на цьо­му майдані були вибори президента» (Антон А., 5 кл.). Є і задоволені життям в Україні маленькі мешканці: «Мене задовольняє промисловість, політика» (Ольга Г., 5 кл.).

Розповідаючи про достоїнства своєї країни, п’ятикласник Дмитро Ш. називає одну негативну рису: «Мені не подобається в Україні, що в Києві на Хрещатику стоять намети». Владисла­ва С., 5 кл., підтверджує: «Жодні правила й укази нам не потрібні. Ми повинні самі хотіти, щоб наша держава стала найкращою». Несподіван­кою для Інституту Горшеніна стала відвертість шестикласника Мико­ли Т.: «В Україні є чорні ринки, на яких продають людей, крадені речі, кокаїн, травку та зброю. В Україні поширені хвороби: СНІД, курячий грип, грип та інші». Не радісне майбутнє очікує від України й шестикласниця Катери­на К.: «Мої батьки з дитинства мене привчали шанувати рідний край, в якому я все своє життя буду рости, заробляти якісь копій­ки на хліб...»

В дослідженні «Україна очима дітей» взяли участь всього близько 100 учнів київських шкіл. До­слідження проводилося у рамках річної програми соціологічних досліджень «Ментальні основи вибору» з 2 по 18 травня 2007 року.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі