Ювілеї міст староруських: переписати не можна профінансувати. Для історії 11 років — мить. Для міста-ювіляра — сотні мільйонів із держбюджету - Соціум - dt.ua

Ювілеї міст староруських: переписати не можна профінансувати. Для історії 11 років — мить. Для міста-ювіляра — сотні мільйонів із держбюджету

22 квітня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №15, 22 квітня-6 травня

Люди до свого віку ставляться по-різному. Наприклад, дама бальзаківського віку намагається зовсім не згадувати про свої роки...

Люди до свого віку ставляться по-різному. Наприклад, дама бальзаківського віку намагається зовсім не згадувати про свої роки. А ось деякі міста, як нетямущий юнак, готові навіть приписати собі рік-другий. Не для того, щоб мати старіший вигляд. Ювілей підігнати — інша річ. Адже в держбюджеті передбачено статтю, за якою містам виділяються кошти під круглі дати. На кшталт подарунків, що дозволяють іменинникам навести певний марафет.

От і Вінниця цього року мала намір із розмахом відзначити
650-річчя свого заснування. Так, звичайно, це не Керч або Євпаторія, двадцять шість століть яких викликають просто благоговіння. Проте й під цю дату передбачалось отримати з держбюджету 100 млн. грн. Відповідна постанова «Про заходи щодо підтримки соціально-економічного розвитку міста Вінниця у зв’язку з 650-річчям його заснування» ще торік була підтримана Верховною Радою України.

Певний подив це викликало лише в краєзнавців з істориками. А саме: так скільки ж років Вінниці насправді? Звідки взялися 650 років, якщо торік місто поздоровляли лише з 641-ю річницею?

А також юрти кіммерійців

Перше письмове згадування про Вінницю, за яким і визначається вік міста, було датоване 1363 роком. І ось, за словами секретаря Вінницької міської ради Віктора Козака, фахівці виявили документи, що свідчать про заснування Вінниці 1355 року.

— Ні спростувати, ні 100-відсотково підтвердити точний вік Вінниці сьогодні не зможе жодний історик. Зате з нагоди 650-річчя місто-ювіляр отримає з державного бюджету 100 мільйонів гривень для реконструкції житлово-комунального господарства, — підсумував тоді Віктор Козак.

— Думаю, ніхто не образиться, якщо Вінниця трохи зостариться, — підтримав його заступник мера і глава святкового оргкомітету Микола Гунько. — Тим паче що свято лише поліпшить зовнішній вигляд міста-ювіляра...

Природною реакцією на «новину» стало бажання побачити ті самі історичні документи. На жаль, вони дотепер не пред’явлені. Причому міські мужі посилаються на різні джерела.

Секретар міськради, зокрема, повідомив, що такі факти виявлені в Музеї історії України НАН України. Глава оргкомітету розповів про якийсь польський літопис із Львівського архіву, де Вінниця і згадується 1355 року в зв’язку з розгромом литовськими і російськими князями на чолі з Ольгердом монголо-татар на Синіх Водах (!). Битва ця відбулася, до речі, восени 1362 року в районі річки Синюхи (сучасне село Тарговиця на Кіровоградщині).

Краєзнавці здивовані обома трактуваннями, будучи досі переконані, що білих плям в історії Вінниці немає. Вони продовжують спиратися на традиційну практику ЮНЕСКО, відповідно до якої виникнення міста зв’язується з першим письмовим згадуванням про традицію безперервного проживання людей на його території. Тобто в даному разі з литовським літописом князя Ольгерда від 1363 року.

Здивувала нова дата заснування міста й директора обласного краєзнавчого музею Людмилу Кароєву.

— Я особисто так і не знаю, яке джерело вказує на заснування Вінниці 1355 року, — зізналася вона. — З другого боку, останнім часом у наших співвітчизників відкрився доступ до архівів Західної Європи, де, можливо, Вінниця згадується ще раніше. Отже, версія про 650-річний вік нашого міста має право на існування.

Як, напевно, і будь-яка інша. Адже чому, власне, заснування Вінниці має бути неодмінно пов’язане з великим князем литовським Ольгердом, який розпочав будувати замки на Поділлі? Через письмову позначку? Адже люди на місці нинішньої Вінниці жили й до литовців, і до татар, і навіть до скіфів із кіммерійцями. Так, письмових свідчень немає. Проте той самий Житомир, перше згадування про який у літописах припадає на 1392 рік, чомусь уперто веде відлік своєї вже більш ніж тисячолітньої історії, посилаючись на легенду про дружинника князів Аскольда й Діра, який нібито й заснував місто 884 року. Для історії людства півтисячі років — термін невеликий. А кілька років — так узагалі мить.

Міркуйте самі. Якщо торік мер Вінниці Олександр Домбровський поздоровляв городян із 641-ю річницею, то його попередник Дмитро Дворкіс ще три роки тому — із 640-річчям! Кажуть, теж нібито захотів круглої дати.

Узагалі я як жителька міста, якому з приводу круглої дати виділяють круглу суму на благоустрій, можливо, і промовчала б. Коли б ці гроші справді дали...

Show must go on?..

У згаданій постанові Верховної Ради 100 мільйонів, що виділяються, були скрупульозно розписані на капітальний ремонт головної вулиці міста Соборної, на програму «Чиста вода», оптимізацію тепломереж, капремонт доріг і двох мостів, на відновлення рухомого складу ТТУ і навіть дооблаштування єдиного в Україні повноцінного стадіону для хокею на траві, на якому восени мають пройти ігри чемпіонату Європи.

Само собою, шкуру невбитого ведмедя влада встигла заздалегідь не лише поділити, а й перерозподілити. Додаткові претензії на «свою» частку заявили ліфтовики, шляховики тощо. Дехто з можновладців прохопився про те, що й на святкування 60-річчя визволення Вінниччини розраховували виділити щось із цієї самої суми. Згадали й про засновників міста — князя Ольгерда і братів Коріатовичей, яким не заважало б поставити пам’ятник. А що? 100 мільйонів!.. Show must go on!!!

А тим часом законопроект про виділення місту дотації на святковий ремонт, «пробитий» кількома вінницькими нардепами, спочатку застряг у паперових лабіринтах бюджету, а потім і зовсім вилетів із нього...

Кісо, ми чужі на цьому святі життя! Карнавалу не буде. У найсоціальнішому в історії України держбюджеті-2005 (115,3 млрд. грн. проти 86,5 млрд. 2004 року) у ювілейному рядку виявилося прописано всього «100.000 тис. гривень, у тому числі бюджету міста Львів у сумі 50.000 тис. гривень».

Чому? Як? Коли тому, що «ювілей» породили депутати-«регіонали» і колишній губернатор-есдек, так рвуть же волосся на голові через втрату стомільйонного «презенту» уже «помаранчеві» градоначальники! Виконуючий обов’язки міського голови Вінниці Віктор Козак вважає, що винна все-таки стара влада (і конкретно губернатор Григорій Калетник), адже слід було ще до Нового року завізувати проект постанови в прем’єра й галузевих міністрів.

— Львів зумів це все подати своєчасно й отримає свої 50 млн. грн. (львів’янини взагалі просили 63 млн., та й 750-річчя в них лише наступного року. — Т.П.). А на 50 млн., що залишилися, крім Вінниці, тепер претендують ще Кам’янець-Подільський і Умань...

Тобто йдеться вже не про 100 млн. і навіть не про 50. Добре, коли про 10 млн. Невгамовний Львів уже заявив, що розраховує найменше на 65 млн. грн. від усієї суми.

Міста — ті самі люди. Їм теж потрібні й турбота, і увага

Витрушуванням «ювілейного гаманця» нині безпосередньо переймається вінницький губернатор Олександр Домбровський. І вже зустрічався з цього приводу з прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко. От лишень, судячи з відсутності якоїсь радісної інформації, Юлія Володимирівна пам’ятає, чий він ставленик. Екс-губернатор області Григорій Калетник, один із ініціаторів законопроекту, зізнавався по телефону, що підходив до прем’єра з цим питанням відразу після голосування бюджету. І нагадав заодно про те, як її зустрічали вінничани восени минулого року під час передвиборного туру. Кажуть, що начебто б Юлія Володимирівна позначила олівцем 20 млн...

Таке ось шоу вийшло... Недаремно кажуть: міста — ті самі люди. Їм теж потрібні й турбота, і увага. Та найчастіше їхня доля мало чим відрізняється від гіркої долі стариків-ветеранів, про яких уряд згадує лише в дні ювілеїв. От і доводиться виправляти метрики. Як російській Казані, що навіть навпаки — спеціально «омолодилася», аби приміряти свій тисячолітній вінець без «затьмарюючих» обставин. А саме — ювілею Пітера, який змусив усіх інших забути про свої роки. «Пластичної операції» не уникнув навіть «вічний» Рим. А от в Україні, кажуть, історія з вінницьким ювілеєм може стати останнім прецедентом.

Один із парламентаріїв розповів, що секретаріат Президента має намір видати книгу-хронологію, яка має чітко зафіксувати дати заснування всіх міст України. І тим самим припинити переписування офіційних дат заснування міст у зв’язку з виявленням «найперших письмових згадувань». Щоб гроші, виходить, не перемагали більше історичну правду.

У Вінниці з цим, підозрюю, уже наперед змирилися. У будь-якому разі, на веб-сторінці міськради історію заснування міста як і раніше викладено в старій версії. — «За свідченням литовського літопису 1363 року литовський князь Ольгерд, разом із наданням своїм племінникам Коріатовичам права володіння Поділлям, наказав їм: «...городы Подольськие умуровать...» і серед них Вінницю».

Бентежить лише одне. У травні очікується початок археологічної розвідки середньовічної Вінниці фахівцями столичного Інституту археології НАН України. І спеціалісти вважають, що саме цього року будуть виявлені підтвердження існування на нинішній території міста давньоруського града Веніча. Що тоді з хронологічним талмудом робитимемо?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво