Юрій Павленко: «Рік не минув марно…» - Соціум - dt.ua

Юрій Павленко: «Рік не минув марно…»

18 січня, 2008, 14:40 Роздрукувати Випуск №2, 18 січня-25 січня

Свого часу Юрій Павленко — жива «енциклопедія родинних зв’язків у вітчизняній політиці» і «старожил президентських симпатій» — був наймолодшим міністром в історії українських кабмінів...

Свого часу Юрій Павленко — жива «енциклопедія родинних зв’язків у вітчизняній політиці» і «старожил президентських симпатій» — був наймолодшим міністром в історії українських кабмінів. Після річного «відрядження» на пост губернатора Житомирщини він знов у кріслі глави Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту. Здається, ніби нікуди й не йшов. Принаймні «дитячі» теми, завдяки яким прославився на посту профільного міністра (особливо ініціювавши виплату одноразової допомоги сім’ям при народженні дитини), Юрій Павленко не залишав поза увагою і на Житомирщині. Сьогодні він говорить про захист прав дітей значно більш впевнено і компетентно, аніж 2005 року.

2008-й, як відомо, оголошений президентом Роком національного усиновлення. З огляду на суму, виділену нинішнім держбюджетом на утримання Державного апарату управління справами, зокрема й апарату глави держави, можна, звісно, засумніватися — чи не варто було, швидше, оголосити Рік секретаріату президента. Але Юрій Павленко стверджує, що виділених коштів на виконання завдань, рішення щодо яких уже ухвалено, досить. На нововведення — сподівається отримати після ухвалення змін до держбюджету.

Названий деякими «спортивними» ЗМІ 2006 року «найбільш провальним міністром», Юрій Павленко (котрого це, до речі, дуже зачепило) під час підготовки до головних спортивних подій країни має намір задіяти всі наявні в нього як у міністра ресурси. Бути міністром з питань спорту в звичайний час і під час підготовки країни до Олімпіади-2008 та Євро-2012 з футболу — «дві великі різниці». Тепер прорахунків ніхто не подарує.

Наскільки успішною буде діяльність нового-старого міністра, покаже час. Початок видається активним.

— Юрію Олексійовичу, як ви оцінюєте діяльність вашого попередника на посту міністра? Можливо, якісь із його починань ви хотіли б продовжити, а якісь скасувати?

— Мені не хотілося б оцінювати діяльність мого попередника. Ми перебували з ним у постійному контакті; що стосується дій у сфері захисту дітей, то він продовжив розпочате моєю командою. За цей час не було ухвалено жодного «шкідливого» рішення. Правда й те, що Віктор Корж більше приділяв уваги питанням спорту.

На жаль, за цей час у міністерстві було звільнено дуже багато людей — справжніх професіоналів. Сьогодні я повертаю їх.

Уже призначено заступників міністра. Це люди, котрі працювали зі мною у 2005—2006 роках. Крім того, вочевидь, будуть певні кадрові зміни й на рівні керівників держдепартаментів. Люди, котрі працювали зі мною в Держдепартаменті з усиновлення та захисту прав дітей і з різних причин змушені були піти у відставку разом зі мною, мають повернутися. У кожнім разі, я в цьому зацікавлений, тим більше що протягом минулого року вони не сиділи склавши руки. З одного боку, вже в умовах громадської організації, «Служба захисту дітей» фактично щодня опонувала міністерству, тому й не були допущені критичні помилки. І з другого — напрацювала низку нових ініціатив (законодавчих, нормативних), змогла за цей час проаналізувати те, що було зроблено, невдачі і, навпаки, досягнення. Тому, гадаю, рік не минув марно, оскільки дав змогу подивитися на роботу міністерства дещо збоку. Я, наприклад, тепер знаю дуже багато секретів, чому глави обласних і районних адміністрацій не завжди повною мірою виконують рішення, ухвалені центральною владою.

— І чому?

— Я відкидаю зараз комплекс питань, коли вони не хочуть. І беру лише той, коли хочуть, але не знають як. Причини різні. Часто глави обласних і районних адміністрацій просто не розуміють, що від них хочуть, часто неможливо виконати через відсутність коштів, досвіду, вмінь, знань, структурних підрозділів.

— Президентом України 2008-й оголошено Роком усиновлення дітей і розвитку сімейних форм виховання. Що це означає? Які конкретно кроки передбачає зробити міністерство в цьому напрямі, які кошти і на що саме виділені держбюджетом?

— Це, до речі, теж була ініціатива, запропонована президентові «Службою захисту дітей». Тому до реалізації цієї політики ми готувалися ще до повернення в міністерство.

Уже розроблені і перебувають у секретаріаті президента два законопроекти. Перший — «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (про усиновлення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки), в якому передбачена щомісячна допомога на усиновлену дитину (прожитковий мінімум) і одноразова допомога при усиновленні — 12,5 тисячі гривень. Після ухвалення законопроекту при перегляді держбюджету-2008 на ці цілі буде перед­бачено 200 млн. грн.

Другий законопроект — «Про вне­сення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (про розмір допомоги на дітей, які перебувають під опікою або піклуванням), в якому передбачене збільшення державної допомоги таким дітям до двох прожиткових мінімумів. Після ухвалення проекту закону під час перегляду держбюджету на ці цілі буде передбачено додатково 421 млн. 624,3 тис. грн.

На розвиток прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ) уже сьогодні бюджетом перед­бачено 125,8 млн. (до речі, у проекті було 105,4 млн.).

Крім того, президент дав доручення спростити порядок усиновлення. Насамперед, це стосується удосконалення роботи державних і судових органів.

Нинішнього року ми поставили перед собою завдання повністю захистити батьків-вихователів прийомних сімей і ДБСТ. Це стосується пенсійного страхування, стажу роботи тощо. Сьогодні ці люди не підпадають під трудове законодавство. Їх неможливо було внести в якусь категорію — 24-годинний робочий день без вихідних і відпусток. Підготовлені певні зміни до закону з тим, щоб фактично легалізувати батьків-вихователів.

Щодо бюджетних коштів, то їх для виконання завдань, стосовно яких рішення вже ухвалені, досить. Але для виконання всіх завдань їх, очевидно, недостатньо. Президентом поставлено завдання — щоб у змінах до бюджету, які сьогодні готує уряд, ряд цих новацій був урахований. На жаль, нинішній бюджет готували в максимально стислі строки, тому такою була домовленість. Гадаю, цей недолік буде компенсований в змінах до бюджету.

— Розкажіть про можливі пільги усиновителям, про що свого часу також заявляла «Служба захисту дітей»?

— Це одне з питань. Свого часу ми почали працювати над цим проектом з Податковою адміністрацією, але, на жаль, за останній рік нічого в цьому напрямі не було зроблено. Для підготовки змін до бюджетного кодексу потрібні професіональні фінансисти і бюджетники саме у сфері дитинства. Гадаю, ми ще повернемося до цього.

— Яких заходів буде вжито Мінсім’ї щодо профілактики сирітства, зокрема своєчасного виявлення неблагополучних родин та роботи з ними, що, як відомо, є не менш важливим завданням, аніж пропаганда усиновлення?

— За нашими оцінками, 115 тисяч українських дітей виховуються в неблагополучних кризових родинах. Буквально днями я підписав наказ про створення Єдиного банку даних таких сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах.

Сьогодні в Україні вже діють дев’ять соціальних центрів матері та дитини, що працюють із породіллями, запобігаючи відмовам матерів від новонароджених. Причиною сирітства є не лише асоціальна поведінка, а й правова безграмотність і бідність сімей. Діяльність цих установ і консультаційних пунктів при родильних відділеннях дозволяє щороку близько 500 малюкам не втратити маму.

Нинішнього року будуть добудовані також ті центри, спорудження яких почалося ще 2006 року, але не було завершене. Кошти на це бюджетом передбачені.

Недавно завершився проект TASIC «Допомога кризовим родинам». Держслужбовцям потрібно ще навчитися своєчасно «діагностувати» кризу в сім’ї — не лише карати батьків позбавленням батьківських прав, а й допомагати таким родинам.

— А чи закінчена робота зі створення Єдиного банку даних на дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки?

— Мала бути завершена ще півроку тому… Але буде закінчена найближ­чим часом.

— Деякі «спортивні» ЗМІ свого часу охрестили вас найбільш «провальним» міністром у сфері спорту, назвавши популістськими заявлені вами 2006 року плани з реконст­рукції НСК «Олім­пійсь­кий» і будівництва олімпійської бази льодових видів спорту «Олім­пійсь­ке селище»…

— Справді? Мені хтось цитував... А за що, цікаво? Коли не було взагалі нічого. 2005 року я починав із бюджетом на капітальні вкладення в спортивні споруди розміром
18 млн. грн. і за відсутності державної програми (тобто якоїсь підстави взагалі фінансувати такі заклади). Моїм першим завданням було сформувати дер­жавну політику, підставу споруджувати спортивні об’єкти, які доти просто знищували, продавали, розкрадали і на місці яких зводили будинки. Не було ніякого обмежувального документа. Насправді, саме 2006 року робота й розпочалася. Сьогодні вже є весь відповідний пакет документів — від заборонних законів до Державної програми розвитку фізичної культури та спорту на 2007—2011 роки з кожного напряму.

Два критичні об’єкти на той момент (не мною придумані і не мною знищені) — це льодовий стадіон і НСК «Олімпійський». Стосовно першого у нас тоді була відпрацьована система. Але тривалий час не вдавалося розв’язати конфлікт з міською владою. Сьогодні його владнали. Місце викуплено. Гадаю, будівництво «Олімпійського селища» на проспекті Глушкова розпочнеться вже нинішнього року.

Що стосується НСК «Олім­пійсь­кий», то сьогодні створена комісія з перевірки того, що відбулося за цей час. Моя однозначна позиція — НСК має бути реконструйований, і територія навколо нього так само повинна служити спорту і фізичній культурі. Є план. Концепцію реконструкції затвердили теж ще 2006 року. Відступати вже нікуди. У понеділок або у вівторок (21—22 січня.А.К.) відбудеться засідання наглядової ради, склад якої затверджений Кабміном 16 січня. До цього буде завершений аналіз ситуації навколо НСК, проектів, зокрема й німецького «HOCHTIFF Construction AG», презентація якого відбулася в листопаді минулого року. Попередня вартість реконструкції становить півтора мільярда гривень, із яких 300 млн. передбачені цьогорічним бюджетом.

Нині завершене будівництво Центру юнацьких і юніорських збірних команд України з футболу — стадіон ім.В.Банникова. Споруджено Будинок футболу.

Підписано ряд інвестиційних угод з будівництва сучасного льодового ста­діону («ЛТК «Крижинка»), спортивного комплексу для ігрових видів спорту, критих і відкритих тенісних кортів (МДП «Тенісні корти»), сучасного 50-метрового басейну з інфраструктурою (НСБ «Атлет»), легкоатлетичного манежу (НСК «Олімпійсь­кий»).

Переконаний, що проблема з «Троїцьким» буде вирішена. Всі ці питання ми винесемо на наглядову раду. Як­що Київ з допомогою держави й інвестиційних коштів зможе побудувати новий сучасний стадіон, тоді можна буде розглядати питання про перенесення фінального матчу Євро-2012 з футболу. Але це за умови побудови такого стадіону до 2010 року, що малоймовірно. Тому з мого боку жодних дій стосовно НСК «Олімпійський» (йдеться про його продаж або закриття з тим, щоб використати ці кошти на будівництво нового стадіону) не буде. Навпаки, буде жорстка позиція щодо будь-яких спроб його знищити.

— Як проходитиме підготовка спортсменів і спортивних функціонерів до літньої Олімпіади-2008 у Пекіні?

— Цього тижня пройшли дві серйозні наради, присвячені аналізу стану підготовки до Олімпійських ігор. Міністерством разом з Націо­нальним олімпійським комітетом (НОК) створена Експертна рада з питань підготовки й участі спортсменів України в XXIX літніх Олімпійських іграх. Протягом наступного місяця заплановані співбесіди у кожній федерації окремо, щодо кожного спортсмена — що потрібно, які є проблеми. Сьогодні 171 спортсмен з 21 виду спорту завоював ліцензії на право участі в Олімпійських іграх. До завершення відбірного циклу ми сподіваємося дістати 220—230 ліцензій. Буде визначена так звана золота сотня найкращих спортсменів. З них буде виділена ще вища категорія. Тобто чим вищий результат, тим більше уваги і фінансування матиме спортсмен. Конкуренція — це теж спортивний підхід.

Показники 2007-го, передолімпійського року, гірші, аніж 2003-го напередодні 2004-го. І така ситуація тривожить, бо це, в принципі, один із критеріїв. І плюс Пекін, Китай зі своєю специфікою та погодними умовами. Тому ми підключили нині науку та медицину, оскільки без цього говорити про серйозні результати неможливо. Починаємо авральні дії, але паралельно ухвалене рішення про радикальне оновлення центрів спортивної медицини й антидопінгового, які мають стати загальнонаціональними об’єктами, а не кустарними, як сьогодні, без повноцінного приміщення, достатньої кількості препаратів, нормального фінансування на розробки чи використання новітніх розробок. А без цього в сучасному спорті дуже важко домогтися найвищих досягнень. Саме тому фактично з перших днів роботи окрему увагу приділяють кожному спортсмену, який вже завоював ліцензію чи є потенційним не лише учасником, а й фіналістом Олімпійських ігор.

— Тобто ви хочете сказати, що якихось особливих результатів від наших спортсменів на цій Олімпіаді не варто очікувати?

— Те, що туди поїдуть 220—230 українців, уже гарний результат. Стосовно ж нагород є побоювання, що їх буде небагато. Безумовно, всі ресурси й можливості, які будуть у мене як у міністра, ресурси Кабміну (тут є чітка позиція з боку президента України) будуть задіяні для підтримки нашої олімпійської, параолімпійської та дефолімпійської збірних. Коштів у бюджеті досить. Є досвід минулого року, коли частину повноважень міністерства було передано НОК із тим, щоб підвищити його статус і відповідальність не лише в межах України, а й у міжнародному олімпійському русі. Таку практику, коли вона себе виправдає (що теж певний ризик, закладений в ці Олімпійські ігри), ми будемо поширювати й на національні федерації.

— Створено Національну агенцію з підготовки до Євро-2012 під керівництвом Є.Червоненка. Ви, своєю чергою, заявляєте, що очолюване вами міністерство працюватиме над підготовкою до чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Як ви будете ділити повноваження, обов’язки і виділені бюджетом кошти?

— Очевидно, що підготовка до Євро-2012 — пріоритет міністерства, оскільки це одна з найсерйозніших спортивних подій світового масштабу. З Національною агенцією ми будемо не конкурувати, а працювати як єдина команда. Жодних протиріч із Євгеном Альфредовичем у нас нема і бути не може, бо є надто велика відповідальність перед українським народом, перед президентом і урядом за реалізацію цього проекту.

Що стосується коштів, то держбюджет чітко розділяє витрати на утримання Національної агенції та міністерства. Так само чітко розділені витрати на підготовку об’єктів соціально-економічної інфраструктури — через міністерства, до сфери управління яких вони належать.

Державна програма сьогодні передбачає освоєння 125 млрд. грн., потрібних для підготовки до Євро-2012, із них близько 18 млрд. — бюджетні кошти, майже п’ять — із місцевих бюджетів і 103 млрд. — інвесторські. Тому в даному разі як єдине ціле мають працювати Мінсім’ї (забезпечення всієї інфраструктурної складової — стадіони, тренувальні бази, фан-зони, сприяння підготовці Національної збірної команди України з футболу), Націо­нальна агенція, що створена як центральний, координуючий орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, Мінекономіки, у функціях якого інвестиційне забезпечення, і решта центральних органів без винятку. На жаль, сьогодні Національна агенція поки не в змозі повноцінно виконувати закріплені за нею функції з об’єк­тивних причин — не було приміщення, не зроблене жодне кадрове призначення, призначений лише керівник.

За найсприятливіших обставин стовідсоткової потужності агенція набере через три-чотири місяці. Зрозуміло, що весь цей час Мінсім’ї виконуватиме завдання координуючого органу. Ми взяли на себе режим фактично цілодобової роботи з підготовки Євро-2012 з однією метою — надолужити згаяні дев’ять місяців. 16 січня Кабмін ухвалив постанову про організаційний комітет, розпорядження «Про затвердження плану першочергових заходів для підготовки і проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу». І найголовніше — ми нарешті вирішили проблему розміщення Національної агенції — у ДАК «Хліб України» на вул. Саксаганського, 1.

Проблема в тім, що більшість із цих завдань треба було виконати до
1 січня. Тепер за місяць ми змушені зро­бити те, що не було зроблене досі.

— Багато балачок про те, що Євро-2012 в Україні під загрозою зриву. Які ваші прогнози?

— Це не більше як балачки. Причиною того була відсутність належного інформаційного забезпечення. Роз’яснити, що зроблено і що має бути, чому це добре для країни, регіону, міста, села, які «зачепить» Євро-2012, — одне з найважливіших зав­дань. Потрібно чітко показати: кожна вкладена державою гривня відіб’ється десятьма для кожного українця. Найголовніше, що ми нарешті закінчили дискусію — між урядом, президентом і парламентом. Сьогодні всі ми — одна команда, яка грає на успішне проведення Євро-2012.

Україна має багато опонентів. Вони були і на початковому етапі, до нашої перемоги в тендері. Абсолютно зрозуміло, що кожна наша помилка, недоробка, збій у графіку дуже серйозно відбиватимуться на іміджі держави. Виключити провокації і певний саботаж я теж не можу, але водночас треба розуміти, що це питання національних інтересів.

— Наскільки активними сьогодні є молодіжні, студентські громадські організації, який їхній реальний вплив?

— Відверто кажучи, я незадоволений сьогодні розвитком молодіжного руху і кількістю молоді в громадських молодіжних організаціях. Замість того щоб проводити цікаву і потрібну молодій людині політику, вони перетворилися на неефективних користувачів бюджетних або грантівських коштів. Сьогодні створено групу, яка працює над новою загальнодержавною програмою розвитку підтримки молоді 2009—2013 рр. Пріоритети молодіжної політики на нинішній рік для нас — робочі місця та житло для молоді.

Коли казати про робоче місце, то тут питання — як стимулювати роботодавця брати молоду людину на роботу і як підготувати молоду людину до першого робочого місця. Що стосується молодіжного житла, то, застосувавши досвід роботи Фонду з 1999 року (кредитування і надання пільгових кредитів), я перевів би його сьогодні в загальнодержавну програму «Доступне житло», де окремою складовою буде житлова політика держави стосовно молодої людини. Відповідний указ президента є. З боку нашого міністерства підготовлено пакет пропозицій. Звісно, до того часу Фонд продовжуватиме діяти. Але треба розуміти, хоча деякі кризові моменти в роботі Фонду вдалося врегулювати, з нинішнім бюджетним фінансуванням (і навіть якщо збільшити його вдесятеро) він однаково не здатен повною мірою забезпечити потребу молоді в новому якісному чи принаймні у мінімально необхідному житлі.

— Наскільки ефективним ви вважаєте підвищення виплат при народженні дитини? Можливо, це варто було замінити іншими способами допомоги молодій сім’ї?

— Гадаю, це себе виправдало. Власне, ще 2005 року ми розраховували, що у разі позитивної реалізації програми допомоги на першу дитину її буде диференційовано на другу і третю. І тоді і сьогодні стоїть завдання стимулювати сім’ї народжувати більше дітей.

Водночас, розуміючи всі негативні моменти, які можуть бути з цим пов’язані (йдеться про певні зловживання), я підписав наказ про проведення через Інститут сім’ї та молоді разом із Мінпраці спеціального дослідження щодо взаємозв’язку появи дітей-сиріт із виплатою державної допомоги при народженні дитини. Такий аналіз дозволить перевести розмови навколо цієї теми на науковий рівень. До того ж, у разі виявлення якихось нових негативних тенденцій, це дасть змогу оперативно прийняти рішення.

— Микола Томенко недавно заявив, що ніде у світі немає телебачення, яке б так наполегливо, як українське, стверджувало: якщо ти не випив і не переспав із усіма навколо, то ти не відбувся. Гадаю, вас як «сімейного» міністра ця тема не може не хвилювати…

— Міністерство за заборону реклами алкоголю й тютюну на телебаченні, у ЗМІ, у спортивних програмах тощо. Є законопроект того ж Миколи Томенка. Крім того, є низка пропозицій законодавчого характеру про те, щоб за кожну хвилину чи слово реклами алкоголю й тютюну рекламодавець або виробник платив таку ж суму на соціальну рекламу.

— Таким чином ви ще збільшите кількість реклами…

— Але, як мінімум, буде противага. Поки це лише варіант, пошук. Наша позиція в цьому питанні безкомпромісна. З другого боку, маючи досвід роботи в рекламній агенції тютюнової й алкогольної галузей, я розумію, наскільки серйозне лобі вони сьогодні мають. Але, гадаю, настав час остаточно визначити, що є важливішим — рекламні бюджети чи здоров’я та майбутнє нації й держави?!

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №6, 16 лютого-22 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво