Як українські закони вбивають благодійність - Соціум - dt.ua

Як українські закони вбивають благодійність

24 квітня, 2009, 12:38 Роздрукувати Випуск №15, 24 квітня-29 квітня

Сьогодні чинне законодавство, пов’язане з благодійниками і благодійною діяльністю, вимагає від о...

Сьогодні чинне законодавство, пов’язане з благодійниками і благодійною діяльністю, вимагає від операторів мобільного зв’язку стягнути 28 копійок податку з кожної гривні, яку людина переказує під час смс-марафону, скажімо, на будівництво дитячої лікарні. Закон вимагає від державного казначейства скоротити бюджетні асигнування на наступний рік кожній лікарні або музею, які наважилися поставити на свій баланс дороге обладнання на суму вартості такого обладнання. Від телекомпаній він вимагає не згадувати імен або назв тих благодійників, які, зробивши подарунок дитячому будинку, не сплатили податку на рекламу. Від митниці — чекати кілька місяців, допоки ліки та медичні вироби визначить гуманітарною допомогою спеціальна урядова комісія. Від інваліда закон хоче не менше 180 гривень податку, якщо візок вартістю 2000 гривень йому подарував не близький родич, а, скажімо, знайомий із сусіднього будинку. Від банків закон вимагає відмовляти в переказуванні коштів потерпілим від вибухів чи стихійних лих, допоки благодійний фонд не дізнається ідентифікаційних кодів (!) потерпілих, а банк авансом не стягне з них 15 відсотків податку. Крім того, цей закон вимагає від дитини з малозабезпеченої родини відмовитися від призу за перемогу в шкільному конкурсі, оскільки вартість цього призу зараховується в дохід батьків, які в цьому разі можуть втратити своє право на державну соціальну допомогу — принаймні на рік... Це — сучасна ситуація. Але, якщо зірки зглянуться, то вже восени цього року може відбутися ухвалення нового закону «Про благодійництво і благодійні організації», розробленого за участі представників благодійних фондів, громадських експертів та Мінкультури України.

Мабуть, тільки в нашій країні можлива ситуація, за якої благодійники вже не перший рік чемно стукають у державні двері, а їх не пускають навіть на поріг. Закон не цікавиться своїм громадянином, допоки той кладе кілька гривень до церковної скриньки, дарує персидське кошеня своїй сусідці та відсипає кілька монет бабусі в метро. Але щойно цей громадянин вирішить зареєструвати благодійний фонд, започаткувати благодійну програму, відкрити благодійний рахунок чи зібрати кошти комусь на допомогу, наш закон фактично починає його переслідувати. Бюрократична машина в цій галузі настільки досконала, що сьогодні в нашій державі лише великий бізнес може належним чином реалізовувати відповідні проекти і вільно говорити про системність своїх благодійних ініціатив. На щастя, переважна частина благодійників України вже давно зрозуміла, що на теренах цієї держави неможливо просто сидіти й чекати. Саме тому для розробки та підтримки реформ у сфері благодійного та податкового законодавства шляхом доопрацювання і внесення змін до законів «Про благодійництво та благодійні організації», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про доходи фізичних осіб», «Про місцеві податки і збори» було створено коаліцію благодійних і громадських організацій. Уже сьогодні до неї долучилися Форум благодійників України, фонди «Східна Європа», «Розвиток України», «Відродження», «Рідний дім», Фундація ім. князів-благодійників Острозьких, Інститут громадянського суспільства, Мережа розвитку європейського права, Український незалежний центр політичних досліджень, Центр філантропії.

Необхідність законодавчих змін пояснюється величезною кількістю проблем, з якими стикаються як благодійники, так і одержувачі благодійної допомоги в Україні. Яких саме? Про це, власне, й розповідалося на майстер-класі для представників ЗМІ, організованому фондом «Розвиток України». На ньому були присутні тільки практики української системи благодійництва, а отже — ті, кому задля створення і реєстрації благодійних фондів, проведення благодійних аукціонів та збирання коштів для благодійних програм довелося пройти крізь «вогонь і воду».

...віддав і все, забудь про власний «золотий дукат»?

Новий законопроект має стати квінтесенцією того, що діється в галузі благодійності нашої держави з 1998 року. Все має відбуватися через договори, причому благодійник отримає право відкликати свої кошти, якщо строки/умови реалізації проекту істотно затягуються або не виконуються взагалі. Сьогодні ж головним атрибутом добровільної пожертви є безповоротність — віддав і все, забудь про власний «золотий дукат». Тобто в сучасному законодавчому полі благодійники не мають контролю за наданими коштами — відсутній механізм, який дозволяв би забирати їх назад.

Крім того, чинний закон не містить положень про волонтерську діяльність як безплатне надання послуг (парламент неодноразово відхиляв проекти окремого закону про волонтерів), тоді як проектом змін до нього передбачено положення про довгострокову волонтерську діяльність та право волонтерів на відшкодування витрат відповідно до законодавства Європейського Союзу. Передбачається, що новий законопроект виведе благодійність із тіні шляхом розширення та уточнення бази для благодійних внесків, підприємств і громадян, а також скасуванням вимог щодо пожертв не менше двох відсотків річного прибутку чи зарплати, завдяки чому наші підприємства (за прикладом Франції або Німеччини) зможуть самостійно вирішувати, надавати пожертви зі свого прибутку чи використовувати для цього валовий дохід. Адже ще до кризи, у 2007 році, офіційні пожертви у звітності, за даними Мінфіну, змогли показати менше семисот підприємств. Нагадаємо, що в жодній з країн ЄС не встановлено мінімального відсотка доходу або прибутку, що дає право на податкові пільги/кредити корпоративним донорам.

Великим благодійникам відомо, що чинний закон не звільняє від ПДВ товари і послуги, надані як благодійна допомога, вартістю до 300 тисяч гривень, а також автомобілі спеціального призначення. Зміни ж до закону уточнюють вказані правила оподаткування. Декрет КМУ «Про державне мито» не звільняє благодійні організації, на відміну від багатьох громадських організацій, від сплати дер­жавного мита за позови та нотаріальні дії. Зміни ж до декрету поширюють дію звільнення від державного мита на благодійні організації також. Чинний закон містить відкритий перелік бенефіціаріїв благодійної діяльності і визнає допомогу тільки у вигляді пляшок лимонаду або металопрокату, тим самим змушуючи лікарні й інші медичні та культурні установи відмовлятися від приватних внесків. Проект же до закону визнає бенефіціаріями фізичних осіб, неприбуткові організації і територіальні громади, знімаючи з них обмеження на державну допомогу та бюджетні асигнування. Чинний закон містить положення лише про членські організації і жодним чином не регулює процес утворення та діяльність фондів, зберігає поділ благодійних організацій за територіальним статусом та їх надзвичайно марудну потрійну реєстрацію, що може тривати від трьох місяців до півроку. Новий проект скасовує поділ за територіальним статусом і значно спрощує процедуру реєстрації, зводячи її до єдиного вікна.

Самопіар, кухарі та іменна програма...

Сьогодні жодна людина в Україні не може створити благодійний фонд за заповітом, але в новому законі цей варіант вже є. Передбачається, що благодійна установа зможе діяти на дохід від основного капіталу, як це відбувається, скажімо, із фондом Нобеля. «Розроблений законопроект має зменшити навантаження на одержувача благодійної допомоги, урівняти благодійника як фізичну та юридичну особу, спростити реєстрацію благодійного фонду, встановивши для цього, як і для бізнесу, — три дні, — розповідає Максим Лациба, один з учасників майстер-класу, керівник програм Українського незалежного центру політичних досліджень. — Нині благодійний фонд повинен мати чотири органи управління: дирекцію, наглядову раду, управління і загальні збори. Для маленьких фондів це просто катастрофа, але за новим законом обов’язковими будуть лише два органи. Крім того, підготовлений законопроект знімає з фондів територіальні статуси. Тобто якщо ви зареєструвалися в найближчого державного реєстратора, то можете діяти на всій території України як, знову ж таки, це відбувається в бізнесі. Фізичним особам надається можливість відкривати ендаументи, які функціонуватимуть на дохід від основного капіталу (наприклад, в Оксфордському університеті — це мільярди доларів). Крім того, чітко прописується меценатська діяльність: на що саме благодійник-меценат може давати свої кошти і, відповідно, які податкові переваги він за це отримуватиме».

Фактично новий законопроект орієнтований на те, щоб обмежити ступінь втручання дер­жави в благодійницький процес і надати кожному благодійникові якнайбільше дієвих механізмів для систематичної реалізації своєї шляхетної ініціативи.

Сьогодні у світі і Європі зокрема дедалі більше уваги приділяється традиціям меценатства, розвивається корпоративна філантропія, зростає бізнес-етика. І великі компанії, які хочуть вийти на світові ринки й отримати серйозних партнерів, мусять приєднуватися до соціальної роботи. На Заході добре розуміють: якщо ти заробляєш багато грошей і частину з них не віддаєш на благодійність — це поганий самопіар, низький показник соціальної відповідальності твого бізнесу. Тож для того, щоб українські благодійники могли по-справжньому дієво допомагати своїй державі, потрібні кардинальні зрушення у вітчизняному законодавстві, пов’язані насамперед із податковими стимулами. Головні вимоги благодійних фондів, корпоративних благодійників і одержувачів благодійної допомоги мають бути враховані. Тільки в цьому разі на теренах нашої держави зможуть розквітнути різні форми благодійництва.

На думку президента Фундації ім. князів-благодійників Острозьких Руслана Краплича, сьогодні найлегшим і найзручнішим варіантом надання благодійної допомоги в Україні є благодійна програма. «У нас у Рівному, — розповідає він, — є людина, звичайний кухар, який працює в одному з ресторанів. Ця людина вирішила робити добро. Як? Щорічно вкладаючи по 1000 гривень у свою іменну програму. За десять років на ці кошти, відповідно, нарахуються відсотки, за які вже на 11-й рік можна буде видавати стипендію одному з кращих студентів-кухарів. Як бачите, відкрити свою благодійну програму можна вже сьогодні, не чекаючи законодавчих змін і не маючи сто тисяч у кишені».

Що маємо на сьогодні?

За словами Жанни Ревнової, начальника департаменту з корпоративних зв’язків «Київстар», великому бізнесу в Україні сьогодні вигідніше зробити соціальний бізнес-проект під свою компанію, ніж починати пошук партнерів. Чому? Тому що доведеться ділитися славою, а на теренах нашої дер­жави це завжди відбувається бурхливо. Якщо ж залучати до благодійництва населення, то необхідні кошти або принаймні їх частину можна збирати через смс, банківський рахунок,
«скриньку для пожертв» і відрахувань із зарплатні. Це теоретично. Але на практиці все виявляється «з родзинкою», інакше: на кожне смс, скажімо, для онкохворої дитини нараховується ПДВ та відсоток у пенсійний фонд; банківським рахункам не довіряють; «скринька для пожертв» має замалий масштаб, а добровільне відрахування із зарплатні буде ефективним лише за наявності великої компанії.

Другою, не менш важливою для вітчизняного благодійництва проблемою є спосіб, в який ці кошти слід передавати. За словами присутніх на майстер-класі практиків благодійної діяльності — компанії «Київстар», фонду Ріната Ахметова «Розвиток України», Фундації ім. князів-благодійників Острозьких, прямий переказ коштів своєму реципієнту в Україні — найлегший шлях їх втратити. Тож наші благодійники змушені і тут ретельно мізкувати, вишукуючи «чарівні палички» для реалізації своїх шляхетних ініціатив. Так, компанія «Київстар» для відбудови після землетрусу кількох шкіл Західної України була змушена відривати від роботи власних підрядчиків. Представникам фонду «Розвиток України» за тих же обставин довелося працювати не грошима, а винаймати гелікоптери, купувати 20-тонні машини і працювати «тут і зараз», хоча юридично в тій області вони працювати не могли, адже на той час фонд іще мав статус територіального. Внаслідок повені тоді загинуло 30 закарпатців, і фонд вирішив сплатити кожній родині загиблого по 50 тисяч гривень. Але закон не дрімав — сім’ї мали авансом, наперед сплатити із цих грошей 15% податку своїй державі...

За словами ініціаторів та організаторів даного майстер-класу, найбільше коментарів та заперечень законопроект отримав від Мінфіну, податкової, Держкомпідприємництва та Мінпраці. Головні зауваження були пов’язані, звичайно ж, з умовами оподаткування благодійної діяльності. Близько половини з них базувалася на побоюваннях, що зміни в сфері оподаткування призведуть до зло­вживань і збільшення тіньового шлейфу. Але насправді існуючі сьогодні регулярні втручання державних органів у процес надання благодійної допомоги та суперечливі норми щодо її оподаткування зробили все можливе, аби цей шлейф навіть не намагалися поєднувати зі словом «благодійність». Будемо сподіватися, що зірки таки зглянуться, і у вересні-жовтні цього року в Верховній Раді відбудуться парламентські слухання щодо розвитку благодійництва в Україні.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво