Як ми піднімали «Шерман» - Соціум - dt.ua

Як ми піднімали «Шерман»

14 січня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №1, 14 січня-21 січня

Влітку 1998 року під час пошукових заходів у Жашківському районі Черкаської області в річці Гнилий Тікич працівники фірми «Танаїс» виявили американський танк «Шерман» часів Другої світової війни...

«Шерман» на вічній стоянці на оглядовому майданчику Національної академії оборони України
«Шерман» на вічній стоянці на оглядовому майданчику Національної академії оборони України

Влітку 1998 року під час пошукових заходів у Жашківському районі Черкаської області в річці Гнилий Тікич працівники фірми «Танаїс» виявили американський танк «Шерман» часів Другої світової війни.

З архівних документів ми з’ясували, що «Шермани» поставляли в Союз за договором ленд-лізу зі США по Північному морському шляху через Мурманськ. Усього за роки Другої світової війни було випущено близько 48 тисяч машин різних модифікацій; у СРСР було поставлено більш як дві тисячі штук.

Працівники фірми «Танаїс» дістали танк «Шерман» із чотириметрової глибини
Працівники фірми «Танаїс» дістали танк «Шерман» із чотириметрової глибини

Унікальність знайденого екземпляра в тому, що це єдиний виявлений на території від Кольського півострову до Північного Кавказу танк, котрий брав участь у бою, був підбитий, однак добре зберігся.

Від старожилів із села Пібійна ми дізналися історію загибелі цього танка зі складу 6-ї танкової армії І Українського фронту, яким командував генерал Ватутін. Під час Корсунь-Шевченківської битви в лютому 1944 року «Шерман» із невідомих причин опинився на льоду річки Гнилий Тікич. Екіпаж танка був неукомплектований і складався з чотирьох чоловік. Командир — 19-річний лейтенант Олексій Морозов. Троє воїнів навіть не мали солдатських книжок, оскільки були мобілізовані на щойно звільненій території.

Нацисти чекали нападу й добре підготувалися до оборони. Німецька САУ була замаскована в сільській хаті. Просунувши ствол крізь вибите вікно, німці спостерігали за рухом «Шермана». Коли танк наблизився на відстань близько 200 метрів, пролунав перший постріл, пошкодивши ліву гусеницю. Другий бронебійний снаряд пробив башту, і вона відвалилася. Троє танкістів загинули відразу, а механік-водій був поранений у стегно, але зміг добратися до найближчої хати. Через день есесівці його знайшли й розстріляли на місці...

Для підйому танка (йшов уже вересень 2004 року) ми попросили допомоги у командування ракетно-зенітної бригади з Умані. У військових була вся необхідна техніка для виконання нелегкого завдання — танковий тягач МАЗ-537 із платформою і БТС (броньований тягач середній) на базі танка Т-54 із лебідкою. Тягове зусилля лебідки становило 25 тонн. Використавши один блок, ми посили тягу в 1,5 разу. Загальна вага «Шермана» складала 31 тонну, мінус три тонни відбита башта і плюс 5—7 тонн — величезна маса мулу всередині й навколо танка.

«Шерман» знаходився на глибині чотирьох метрів на відстані 70 метрів від берега. Башта знаходилася поруч із танком на боці. У ній була відсутня кришка люка, і крізь отвір ми легко протягли трос.

Найбільше побоювалися, що в стволі може бути снаряд, оскільки танк перебував у бойовому стані. Після того як дістали башту й розмили її за допомогою пожежної машини, виявили, що казенник танкової гармати був відкритий. Із полегшенням зітхнули. Але як потім виявилося, помилилися. У стволі танка застряг снаряд!

Запрошені нами армійські сапери, вивчивши ситуацію на місці, прийняли рішення: башту зі снарядом підірвати на місці. Але танк без башти — уже не танк. Ми вирішили будь-що знайти вихід зі становища і зберегти танк цілим.

Полковник у відставці Олександр Протасеко підняв на ноги всіх своїх знайомих офіцерів у Києві, і не даремно. Вже через два дні він привіз зі столиці двох хлопців із спецпідрозділу «Беркут» — Миколу й Анатолія (вони просили не називати їхні прізвища).

Ризикуючи життям, за допомогою унікальної технології беркутівці протягом 10 хвилин спочатку викрутили детонатор. З’ясувалося, що витягнутий зі ствола снаряд осколковий, американського виробництва, калібру 75 мм перебуває в ідеальному стані. Витягти ж базу танка було значно складніше, аніж ми думали. Щоб розмити замулений за довгі роки танк, із Жашкова прибула пожежна машина.

Температура води в заболоченій річці наприкінці жовтня сягала лише 5—7 градусів тепла. А у аквалангіста В’ячеслава Козенка був лише літній водолазний костюм. Перед спуском ми заливали йому за пазуху гарячу воду, після чого він міг знаходитися в річці максимум 15—20 хвилин.

В’ячеслав за допомогою мотузки прив’язав ствол пожежного шланга до бази танка. Тиск води у дві-три атмосфери виявився недостатнім, щоб розмити донний мул навколо танка, і пожежники вирішили збільшити тиск до шести атмосфер. Це був явний перебір. Мотузка обірвалася, В’ячеслав мов корок вилетів із води разом з аквалангом. На щастя все обійшлося: Козенка підстраховував його напарник Ігор Котенко, котрий знаходився поруч у човні.

Дуже міцним горішком виявився «Генерал Шерман» (танк названо на честь полководця півничан часів Громадянської війни 1861—1865 рр.), що пролежав на дні річки близько 60 років. Спочатку ми його зачепили за передні монтажні гаки. Нам вдалося зірвати танк із місця і протягти близько 30 метрів. Перед «Шерманом» утворилася величезна маса мулу, і гаки одне за одним обірвалися по «живому». Потім протягли трос крізь люк механіка-водія й отвір башти. Нам вдалося підтягти танк до самісінького берега, де він уперся в потужні корені дерева, котре росло на березі. Лебідка танкового тягача, не витримавши великого навантаження, відключилася. Це сталося 29 жовтня 2004 року, напередодні виборів президента України. За наказом командування уся військова техніка до вечора повернулася в парк. «Евакуацію» довелося відкласти на два дні.

Після першого туру виборів ми знову повернулися до «Шермана». Він чекав нас на старому місці, біля берега, виглядаючи з болота і поблискуючи бронею.

Тягач прив’язали до потужного дерева, котре «вдало» стояло за 50 метрів з боку від «Шермана». Таким чином танк, ставши на «ребро», через 10 хвилин виїхав на берег. Після обробки пожежним шлангом ми визначили, що це «Шерман» випуску 1942 року (модель М4А2).

Ретельний огляд показав, що в танку два бензинові двигуни, загальна потужність яких становила 450 к.с. (для порівняння: Т-34 — 500 к.с., КВ — 600 к.с.). Також було знайдено фрагменти людських кісток, кулеметні гільзи й чотири цілісінькі снаряди в касеті. Їх ми передали спеціалістам із МНС України.

Пропрасувавши кілька городів місцевих жителів, танк підтягли до дороги, де його потім повантажили на автоплатформу і відправили на танкоремонтний завод у Київ. На заводі машину старанно помили, приварили перебиту гусеницю і встановили на місце відірвану башту.

За домовленістю сторін — Інституту археології НАН України і фірми «Танаїс», котра організувала роботи, — танк урочисто передали Центральному музею Збройних сил України. Нині «Генерал Шерман» знаходиться на оглядовому майданчику Національної академії оборони України.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво