Welcome to Kyiv: дорого, без зручностей, мінімум інформації

Поділитися
Незважаючи на помаранчеву революцію та скасування віз для громадян ЄС, США, Канади, Швейцарії та Японії, українська столиця все ще залишається непопулярною на міжнародному туристичному ринку...

Незважаючи на помаранчеву революцію та скасування віз для громадян ЄС, США, Канади, Швейцарії та Японії, українська столиця все ще залишається непопулярною на міжнародному туристичному ринку. Причин тому декілька: убогий сервіс наших готелів, нерозвиненість туристичної інфраструктури, відсутність реклами. Чи є надія на поліпшення ситуації?

Щиро кажучи, туристичний потік з-за кордону збільшився. В першому півріччі 2005-го Київ відвідали 410,5 тис. туристів, що на 14% більше, ніж за аналогічний період 2004-го. Офіційний обсяг наданих послуг досяг 628,9 млн. грн. (темп зростання становив 40,5%). Зросла й кількість екскурсантів, обслугованих туристичними фірмами, — до 88,3 тис. чоловік (у першому півріччі позаминулого року обслужили 80,7 тис. чоловік).

Але хіба це обсяги? Вірніше, хіба це ті обсяги, які може «перелопатити» туристична галузь?.. Раніше один тільки «Інтурист» обслуговував до п’яти тисяч гостей з-за кордону. На добу! Нині — п’ять тисяч чоловік на рік...

Брак готелів будь-яких категорій можна частково заповнити реконструкцією та модернізацією наявних. Проте київські готельєри ще до проведення реконструкцій часом виставляють такі ціни, що волосся дибки стає. 150—300 доларів за ніч у звичайному номері — такого навіть у Парижі немає! А влада не може вплинути на цінову політику готелів, оскільки державне регулювання цін на цей вид послуг у країні відсутній. Економісти підрахували: якщо в столиці з’явиться ще 40—50 готелів, цінова монополія зникне. Але ви хоч десь чули, щоб влада активізувала роботу із запровадження прозорого механізму виділення земельних ділянок для спорудження готелів?..

Аналогічна ситуація з ресторанами. У багатьох цивілізованих країнах компанія з трьох чоловік може спокійно повечеряти в затишному закладі такого роду за 10—20 доларів. У більшості наших закладів за ці гроші можна хіба що продегустувати безалкогольні напої...

Директори ресторанів майже не приховують: високі ціни тримають через необхідність регулярно давати хабарі різноманітним перевіряльникам. «Клієнтів у нас небагато, а от інспекторів — десятки», — скаржаться представники сфери громадського харчування.

В українській столиці абсолютно не розвинена супутня турінфраструктура. Наприклад, немає туалетів. Якщо за кордоном, у тому числі в колишніх соціалістичних країнах, безплатних місць громадського користування повнісінько (особливо в містах), то у нас безплатний туалет — щось із галузі фантастики. Є такий на Центральному залізничному вокзалі, але він так надійно «захований» у підвал, що до нього навряд чи дістануться інваліди та громадяни з дітьми.

Вже три роки у Києві говорять про відкриття центрів туристичної інформації. Згадані структури діють у всіх великих європейських містах та поширюють інформацію для туристів (різними мовами), надають консультативні послуги. Більше того — такі центри є у всіх значних аеропортах, вокзалах та навіть торговельних центрах. Нещодавно автор цих рядків повернувся з Дубая (ОАЕ). У кожному солідному тамтешньому торговельно-розважальному центрі є інформбюро з друкованими матеріалами різними мовами, працюють екскурсоводи, для груп туристів організовують різноманітні презентації.

У нас питання про центри турінформації нескінченно обговорюють... Досі районні держадміністрації не надали конкретних пропозицій щодо місць їхнього розташування. Головне управління готельного господарства, туризму і курортів КМДА направило пропозиції до Головного управління комунальної власності про можливе виділення нежитлових приміщень під центри, але у відповідь одержало формальну відписку.

А чи проводяться в Києві хороші екскурсії? Нещодавно заради експерименту придбав тур по столиці України від бюро «Краєвид» (каса розташована біля Центрального залізничного вокзалу). Тривалість вояжу — дві з половиною години. Із них 45 хвилин пішло на огляд Фролівського монастиря, а от Києво-Печерська лавра, Софійський і Володимирський собори, Маріїнський парк і Маріїнський палац, Андріївський узвіз та дніпровські кручі чомусь залишилися «за кадром».

Свого часу київська влада обіцяла: у парку «Хрещатий» буде збудовано ляльковий театр, фонтани з підсвічуванням. Надалі — зобов’язати кожен район міста облаштувати на своїй території туристичну зону, що передбачено муніципальною Програмою розвитку туризму. Навіть визначили перші такі зони: на Подолі (Андріївський узвіз), на Печерську та в Шевченківському районі. Передбачалося, ці території будуть насичені всією необхідною туристичною інфраструктурою: кафе, кінотеатрами, театрами, кіосками, інформаційно-рекламними центрами, місцями паркування автобусів та легкових авто, переходами. Тобто, за ідеєю, у Києві мали з’явитися зони відпочинку, де людина могла б проводити весь день.

Плани, плани, плани... Впровадження — нуль.

Комізм ситуації в тому, що фонтанами з підсвічуванням та різноманітними зонами досвідчених іноземців не здивуєш. Вони вже нагулялися в аквапарках, діснейлендах, океанаріумах тощо. Треба придумувати щось оригінальне й абсолютно незвичайне! У тому самому Дубаї туристів приваблюють розкішшю та гігантизмом: найбільший будинок — у нас, найбільший Діснейленд — у нас, найбільший центр якісних китайських товарів — також у нас. Ясна річ, в Еміратах на туризм виділяється значно більше грошей, ніж в Україні. Але навіщо виділяти гроші на те, що цікаве лише чиновникам?..

Погортав газетні підшивки та з’ясував, що колишній глава Київської міської держадміністрації Олександр Омельченко обіцяв відкрити аквапарк у столиці ще 2003 року. Не відкрив... А в одному з інтерв’ю заявив: «басейн — справа дорога й невигідна», на підігрів води, мовляв, витрачається забагато енергії. Дивно, але сьогодні басейни з підігрівом є мало не в кожному, що себе поважає, об’єкті розміщення — приміром, у тризірковому готелі «Лідія» у Феодосії або в санаторії «Теплиця» у Виноградівському районі на Закарпатті. Про такі небагаті країни, як Болгарія і Туреччина, можна й не говорити — там готелів без басейну навіть не проектують. Невже в київського бюджету набагато скромніші можливості, ніж у інвесторів районного масштабу?..

За кордоном у кожному готелі для рецепції на стелажах лежать карти міста, буклети, туристичні довідники — будь-який постоялець може їх узяти безкоштовно. У кожному німецькому місті є центр туристичної інформації, де за один євро вам дадуть чудовий кольоровий путівник. А от щоб київська влада виділяла гроші на масові тиражі якісної поліграфічної продукції, щось я не чув...

Пригадується, ще влітку 2005-го столичне начальство пообіцяло: вже найближчим часом у Києві почне курсувати екскурсійний автобус, у якому з допомогою аудіозасобів можна буде проводити екскурсію одночасно кількома мовами. Надворі — майже літо 2006-го. «Найближчий час» все ще не настав...

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі