Втрачене покоління - Соціум - dt.ua

Втрачене покоління

9 вересня, 2011, 12:57 Роздрукувати Випуск №32, 9 вересня-16 вересня

З екранів телевізорів нам розповідають, як різко знижу­ється в Україні рівень поширення куріння.

© Андрій Товстиженко, ZN.UA

З екранів телевізорів нам розповідають, як різко знижу­ється в Україні рівень поширення куріння. Як успішно працюють закони про подорожчання сигарет, заборони на куріння в громадських місцях, на рекламу сигарет, на їх продаж неповнолітнім. Та, на жаль, реальність, особливо в молодіжному середовищі, дуже відрізняється від гучних заяв.

Не минуло ще й двох тижнів, як продзвенів для них перший цього навчального року шкільний дзвінок. На їхніх обличчях ще засмага, а на плечах уже темно-зелені шкільні піджаки. Ми в одній з троєщинських шкіл Києва. Хоча, переконаний, розмова, наведена нижче, могла відбутися в будь-якій школі столиці чи іншого міста.

Близько 10 ранку. Зі школи лунає дзвоник. Перерва. З дверей викочується строката юрба — від першокласників до старшокласників. Від цього моря рухів і звуків відокремлюється чимала «хвиля» — переважно хлопчаки, але є й кілька дівчаток. На вигляд їм років 14—15. Окремими «бризками» в неї вкраплюються й десятирічні недоуки. «Хвиля» котиться й огинає будинок школи. Зупинилися. Придивляюся: в руках блимають запальнички та пачки сигарет. У кількох школярів невідомо звідки «виринають» кілька пляшок слабоалко­гольної бренді-коли.

— Чи не рано — для алкоголю? — цікавлюся.

— Ця справа ніколи не рано й ніколи не пізно — майже словами героя «Кавказької полонянки» відповідає один з учнів.

Попри різницю у віці, мене вони не надто соромляться. Це, вочевидь, одна з рис нового покоління, яке щойно оперилося. У них є совість, але немає сорому, від якого ми в радянський час згоряли — від викуреної сигарети чи непрасованої піонерської краватки. Вони розуміють, що добре, а що погано. Але над цими двома категоріями вивищується категорія «круто».

— А вчителі не помічають, що від вас тхне тютюном і алкоголем?

— Та їм однаково.

— А якісь уроки про шкоду куріння та алкоголю у вас проводили? Вам узагалі хтось про це розповідав?

— Ні. Ніколи не було.

— А закурили вперше коли?

— Я рік тому. Але в нас є й зі стажем — два-три роки.

— Що, став жертвою реклами сигарет?

— Та ні. Зараз і реклами особливої не бачу. Просто в нас у компанії всі курять. А я що, гірший?

— А батьки у вас курять?

Майже всі з понад десяти учнів кивають головами.

Показово, що слова старшокласників підтверджує соціологія. За даними Між­народного дослідного агентства IFAK, лише 4% українців починають курити під впливом реклами, зате 23% — під впливом друзів, ще 11% — за прикладом близьких родичів.

— Ну а батьки знають, що ви курите?

— Мої — ні.

— А мої знають. Луплять — з ніяковою усмішкою ховає очі ще один малолітній співрозмовник. — Хоча самі продовжують смалити.

— А це не надто дороге задоволення?

— Ну, «Кемел» чи «Мальборо» ми, звичайно, собі дозволити не можемо. А так — що подешевше, гривні за чотири...

— А ще в нас тут партнер є — з поважним виглядом вступає більш старший. — Так у нього можна й за дві-три гривні купити. Просто на них наклейок немає. (Очевидно, має на увазі акцизні марки. Без них зазвичай продають підроблені або контрабандні сигарети. — Авт.) У нього можна й суміші для паління дістати — якийсь там «Бомбей»…

— Та це ж узагалі наркотик…

— Ну так, дах зриває не по-дитячому. Щоправда, потім може бути зовсім кепсько. Тільки якщо це наркотик — чого ж цю «афганську травичку» рекламують набагато більше, ніж звичайне куриво. Навіть у вагонах метро оголошення висять.

— І все-таки, — продовжую допитуватися, – вам не хотілося б, замість курити, піти пограти у футбол чи баскетбол? І баскетбольні сітки, і ворота для футболу у вас на спортмайданчику є.

— Ворота є — м’ячів немає. А якщо і є, то нам їх не дають — думають, що втратимо чи украдемо.

— Ну а що — спортивних секцій чи, наприклад, шкільних клубів з вивчення іноземних мов у школі немає?

— Ви б іще запитали про гурток крою та шиття (сміються. — Авт.) Хочеш знати англійську — плати за репетитора. А спортивних секцій немає взагалі — який сенс фізруку напружуватися. Грошей за це ніхто додатково не платить.

— А де ж ви проводите дозвілля?

— Тусуємося тут. Чи телевізор дивимося. У кого комп є, до того завалюємо в «Каунтер-Страйк» пограти.

Нашу невеселу розмову перериває шкільний дзвоник. Компанія учнів, які покурили й випили, повертається до шкільного класу. Там їм пояснять логарифми і квантову механіку, правила правопису й валентність хімічних елементів. Більша частина всього цього забудеться ще на шкільній лаві. Але навряд чи вчителі, яким «усе одно», допоможуть їм знайти своє місце в цьому світі.

Щороку в Україні з’являються нові заборони на рекламу сигарет і куріння. Здебільшого, це гарні норми, які існують лише на папері. Але мало хто замислюється про те, що курити починають не через рекламу сигарет (її справді вже майже немає), а від безвиході та стресів, через поганий приклад батьків і фальшиві ідеали у групі однолітків. Створіть альтернативу, можливість для людини (особливо молодої) реалізувати себе — і це уповільнить поширення куріння набагато сильніше, ніж бездумні заборони. Інакше нинішні підлітки так і залишаться втраченим поколінням.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво