ВСЯ ВЛАДА ЧОЛОВІКАМ? - Соціум - dt.ua

ВСЯ ВЛАДА ЧОЛОВІКАМ?

4 жовтня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №38, 4 жовтня-11 жовтня

Із дитинства дівчинку орієнтують на те, що вона «слабка стать». Такі звичаї. Якщо, наприклад, у радя...

Із дитинства дівчинку орієнтують на те, що вона «слабка стать». Такі звичаї. Якщо, наприклад, у радянському пологовому при виписці було прийнято давати медсестрам по п’ять карбованців за хлопчика і по три — за дівчинку, а батька дочки ласкаво називали «бракоробом», то традиційний китаєць на запитання, скільки в нього дітей, називав лише число своїх синів...

Довго жінки домагалися рівності з чоловіком. І начебто домоглися. Де-не-де ми навіть бачимо їх на чолі держави, а кількість жінок, зайнятих у виробництві, не поступається кількості чоловіків. Водночас, коли починаєш придивлятися, то виявляється, що жінки, як і раніше, залишаються в суспільстві на других ролях. Якщо вдуматися, воно й зрозуміло: ми походимо з країни відсталої, де ставлення до «слабкої» статі завжди недвозначно висловлювалося прислів’ям «курка не птиця, жінка не людина».

За традицією турбота про виховання дітей лягає на жінок. А скільки було розмов на зорі туманної перебудови про те, що матерів треба направити в сім’ю! Ідея, безумовно, непогана в принципі, але... Економічну можливість не працювати і повністю присвятити себе вихованню дітей мають лише п’ять відсотків жінок України (вони із заможних сімей). При цьому чисельність дітей у дошкільних закладах за 11 років впала в багато разів. Пояснюється це зовсім не небажанням жінок присвятити себе дітям. Усе набагато простіше: реальні доходи населення скоротилися, а вартість утримання дітей у яслах і дитсадках лише за останні п’ять років зросла в 10—11 разів.

Переконаний: більшість жінок мріє про роль домогосподарки. Їм просто не дано можливості вибору, ким бути: чоловіком чи жінкою? Сьогодні всім жінкам доводиться бути чоловіками, аби просто вижити. Фізично. Саме життя не дозволяє бути жінкою.

Адже кожна жінка мріє, щоб діти їли повноцінну їжу, щоб навчалися вони в гарній школі, щоб не комплексували з приводу старенького і бідного одягу, щоб улітку могли відпочити за містом, а краще на морі, щоб можна було купити їм велосипед і ролики, щоб... А ще кожній жінці хочеться і для себе хоч трошки: гарну стрижку, модну сукню, повітряно-пухирцеву пральну машину. Хочеться всім жінкам, а от «нові українські» татусі є не в кожній сім’ї. Частіше за все із татом узагалі не таланить. І тоді цілком традиційна українська мама виходить на стежку війни з долею.

Розподіл жінок на сильних і слабких, мені здається, неправильний за самою своєю суттю. Жінка завжди відповідає запропонованим їй обставинам. І коли допомоги чекати нізвідки, покластися немає на кого (а на матір довірливо дивляться діти), у неї спрацьовує найдревніший природний інстинкт. Доводиться ставати сильною і діяти.

Нещодавно дніпропетровські соціологи провели анкетування двох тисяч молодих жінок віком 25—30 років. Виявилося, що надійність і доброта чоловічими чеснотами вже не є. Їх не відзначив ніхто. Зате молоді жінки переконані в тому, що чоловік насамперед має забезпечувати сім’ю. Таку відповідь дали 98 відсотків опитаних.

А що від дружин чекають чоловіки? 78 відсотків (опитано 1800 чоловіків) мріють, щоб удома їх чекала ласкава, чиста, хазяйновита, котра вміє чудово готувати, турботлива, добра, яка любить дітей, вірна дружина. А 96 відсотків чоловіків мріють про іншу роботу, яка «допомогла б забезпечити сім’ю краще, аніж сьогодні». Понад половина опитаних чоловіків погодилися б із становищем, за якого «дружина заробляла б грошей більше, аніж чоловік», а 42 відсотки згодні, щоб «дружина була єдиною годувальницею сім’ї».

Завжди вважалося, що культ роботи — особливість чоловічого племені. Емансипація внесла зміни в психологію жінки, вийшло, що хімічна реакція в пробірці для неї важливіша за «реакцію», котра відбувається в її власному домі. Гадаю, чоловіки дуже грубо сприйняли ідею рівності й емансипації. Стало вже розхожим прислів’я, що баба у війну була і за мужика, і за коня. Отож мені здається, іноді нам хочеться і зараз бачити жінку і бабою, і мужиком, і конем одночасно.

Давно відомо, що жінкам не можна займатися важкою фізичною працею. Але вони змушені йти на такі роботи, щоб хоч якось прогодувати сім’ї, нерідко неповні. При цьому в нас існують «заборони на професії» для жінок. Але заборони ці дуже своєрідні: оббілувати рибу на палубі сейнера під крижаним вітром можна, а вступити в морехідне училище — ні. Стюардесою літати можна, але шлях у льотне училище для неї закритий. Шахтарем бути не можна — але можна відкочувати важкі вагонетки в шахтах. І так в усьому.

Часто жінкам відмовляють у найелементарнішій роботі. Серед безробітних 63 відсотки складають жінки, 30 відсотків із них — у віці до 30 років. Зараз багато роботодавців при прийомі на роботу беруть у дам підписку про те, що вони певний час не народжуватимуть дітей. Проте жоден із цих роботодавців не був покараний хоча б просто тому, що відсутній відповідний закон.

Звісно, чинне законодавство гарантує сильній і слабкій статі рівні права. Де-юре. А от де-факто... За даними статистики, на середину цього року в примусовій неоплачуваній відпустці з ініціативи адміністрації «відпочивали» 5,6 відсотка чоловіків і 8,5 відсотка жінок. Неповний робочий тиждень (не за власним бажанням) трудилися 3,9 відсотка представників сильної половини і 9,3 відсотка прекрасної... При цьому, природно, і зарплата у дам була нижчою. Ця дискримінація за статевою ознакою в оплаті праці суттєва. За даними Федерації профспілок України, торік середньомісячна заробітна плата трудівниць, зайнятих у галузях економіки країни, складала 188 гривень. У той час як середньостатистичний чоловік одержував майже удвічі більше.

Та все ж складається враження, що жінки опиняються в нинішній ситуації більш життєстійкими. Чоловіки роздавлені відчуттям своєї непотрібності, а також кризою, безробіттям, політичною нестабільністю... Жіноцтво здебільшого тримається. Багато з них організували свою справу, дуже цікаво проявляються в бізнесі. Це не означає, що всі чоловіки зазнали поразки. Та все ж жінки сильніші за чоловіків. Адже жінка завжди жила в непростій ситуації — треба було примудритися прогодувати на сто карбованців сім’ю, та ще й себе зберегти, добре виглядати. Щоправда, для щастя треба було небагато — «дістати» австрійські чоботи. А чоловік вставав уранці, йшов на роботу, повертався додому, завалювався з газетою чи дивився телевізор. Жінка ж і вдома мала крутитися. І тому важка ситуація не застала її зненацька — вона підготовлена до будь-яких труднощів. Не випадково існують дві ознаки, за якими можна визначити, що жінка є жінкою: перша — коли її професія дорожній працівник; друга — коли при розлученні їй присуджують дитину, а не машину.

Сьогодні багато жінок перестали поважати нашого брата. Мовляв, був чоловік як чоловік, а зараз облом, криза, лежить на продавленій канапі і віддається мріям про тарілочку з блакитною облямівкою. Це, мовляв, улюблене чоловіче заняття номер один. Номер два — поплакатися дружку, що, мовляв, не пощастило в сімейному житті, а потім полаяти владу і випити горілки. Дійсно, мужики, а чому не спробувати все ж «знайти додаткові джерела фінансування» для своєї окремо взятої сім’ї? Швидше за все, винна найелементарніша чоловіча лінь. Адже давно вже нашим національним літературним героєм є не заповзятливий Чічіков, не самовідданий Павка Корчагін, а сильний лише в розмовах Манілов.

Та навіть сидячи в напівсонному стані на канапі, забиваючи «козла» на лаві або «метикуючи на двох» із другом, ми все одно залишаємося чоловіками. Бо всі наші думки і помисли так чи інакше пов’язані з жінками. І взагалі, питання завжди стоїть руба: «Знаєш різницю між заняттям любов’ю і грою на балалайці? Ні? Тоді йди грати на балалайці!» Ми, мужики, як і раніше, з великим інтересом ставимося до жінок, які гарно вдягаються. Не швидко, а гарно. Та хоч би які топ-моделі оточували нас у транспорті, на вулиці і на роботі, усе одно (рано чи пізно!) ми повертаємося додому до рідної і улюбленої дружини.

Власне, у нашому чоловічому житті жінка — це усе! Навіть перебуваючи у реанімації, наш брат настійно запитує лікаря: «Чи можу я після інфаркту бігати за жінками?» На що досвідчений лікар скаже зі знанням справи: «Бігати — нізащо! Волочитися — будь ласка».

Виходить, не все ще втрачено. І на чоловічій вулиці буде свято. І девіз «Бережіть чоловіків!», який довгі роки виношували жалісливі жінки, перетвориться на «Бережіться чоловіків!». І кожен чоловік принесе таку зарплату, на яку дружина щомісяця зможе купити собі обнову, і ще «заначить» гарненьку суму для літнього відпочинку. Все це буде, не може не бути. Слово чоловіка.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво