Володимир СЕРГІЙЧУК: «Україна має ініціювати гуманітарний форум на зразок економічного Давоса»

Довідка «DT.UA»

Міжнародну громадську організацію «Платформа «Діалог Євразії» (Diyalog Avrasya - «ДА») створено на з’їзді письменницьких і журналістських організацій Євразії, який відбувся у вересні 1998 року. Її мета - розвиток та укріплення гуманітарних зв’язків між народами і країнами Євразійського континенту.

Штаб-квартира Платформи «ДА» розташована в Стамбулі. Цей неурядовий рух охоплює такі держави: Азербайджан, Білорусь, Грузію, Естонію, Казахстан, Киргизстан, Молдову, Монголію, Росію, Таджикистан, Туреччину, Туркменистан, Україну. Кілька країн уже готують заявки на вступ до «ДА». Раз на два роки відбуваються загальні збори організації, під час яких працюють секції (з проблем глобалізації та розвитку культур, молоді, сім’ї, ЗМІ), а також відбуваються вибори голови. Платформа «ДА» проводить конференції, симпозіуми, форуми, круглі столи, семінари, займається видавничою діяльністю (візитівкою організації став щоквартальний міжнародний культурно-інтелектуальний журнал «ДА»). Першим головою Платформи «Діалог Євразії» був видатний син киргизького народу - всесвітньо відомий письменник Чингіз Айтматов (1928-2008).

У 2010-му розпочалося дворічне головування України в Міжнародній громадській організації «Платформа «Діалог Євразії», тон в якій задають інтелектуали - письменники, філософи, історики, мовознавці… На IX пленарному засіданні Платформи «ДА», яке відбулося наприкінці листопада 2010 року, її очільником обрано українського історика - професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимира СЕРГІЙЧУКА.

Чингіз Айтматов знайшов дуже вдалу й промовисту формулу-характеристику діяльності Платформи «ДА»: «місія євразійського самопізнання» - місія, яка допоможе зберегти культурну і духовну значимість Людини в тривкому глобалізованому світі, коли на часі питання виживання цивілізації. Війни, конфлікти на національному та релігійному грунті, нетерпимість до звичаїв Іншого, занепад моралі, проблеми наркоманії, алкоголізму; сотні мільйонів людей у світі - за межею бідності… Все це проблеми, які постали не сьогодні, але розв’язувати їх нам…

Чому саме Євразія і чому Стамбул став тим містом, де розпочався цей потужний інтелектуальний рух? На цьому субконтиненті народилися перші світові релігії (як і перші міста), звідти - початки сучасної цивілізації. А Візантій/Константинополь/Стамбул - перехрестя шляхів, місто, де відбувалося і сьогодні відбувається чи не найпотужніше взаємопроникнення, взаємозбагачення культур, релігій. На берегах Босфору оживають картини минулого, спогади, виникають численні асоціації…

- Розкажіть, будь ласка, про перші кроки Платформи «ДА», про роль її першого голови Чингіза Айтматова.

- Проблеми, які постали на пострадянському просторі, повсюдно викликали економічні і соціальні проблеми. Народи питали у своїх інтелектуалів, найвищих авторитетів: що робити? Добре, що Україну оминули міжетнічні конфлікти, але горить Кавказ, у Чечні війна, не вирішено питання Нагірного Карабаху, нестабільна ситуація в Таджикистані. У такій ситуації потрібно було об’єднувати зусилля. І Айтматов став одним з фундаторів Платформи. З одного боку, він - родом з СРСР, де переважала російська чи слов’янська ідеологія, а з іншого - мусульманин, син киргизького народу. 2003 року в Бішкеку я мав з ним тривалу розмову. Він тоді сказав: постало питання, чи зможемо ми, киргизи, отримавши незалежність, жити окремо, розв’язувати проблеми самотужки. Ті самі проблеми в казахів, інших наших сусідів... Треба відпрацювати концепцію порозуміння, щоб не було крові.

Однодумцями Айтматова стали азербайджанець Анар, казах Олжас Сулейменов, українець Павло Загребельний, росіянин Ростислав Рибаков, який 15 років був директором Інституту сходознавства РАН, представник Туреччини Ільбер Ортайли, директор усесвітньо відомого музею Топкапи в Стамбулі.

І саме в Стамбулі, де в кожному камені історія багатьох націй, де перехрещуються цивілізаційні процеси сучасності (Чингіз Айтматов там часто бував), народилася ідея започаткувати діалог між культурами і релігіями. Як на мене, саме в цьому аспекті створення Платформи «Діалог Євразії» стало викликом інтелектуалам сучасності. Місію дати відповідь на нього взяв на себе Чингіз Айтматов. Пам’ятаю, в дитинстві і пізніше я зачитувався його книжками «Материнське поле» та «Буранний полустанок». Це не просто художня література, а філософія світового рівня…

- Слово «манкурти» прижилося на пострадянському просторі в багатьох мовах для означення людей без коріння. Символічно, що першим головою Платформи став автор цього поняття, один з найвідоміших письменників ХХ століття.

- Мені приємно, що Чингіз Айтматов був першим у першій п’ятірці керівників Платформи «ДА», а я від України - перший у другій п’ятірці. Тож переді мною дуже відповідальне завдання - як кажуть, тримати марку. Адже Україна з огляду на своє географічне положення тисячоліттями збагачувалася здобутками сусідів, витворюючи самобутню власну духовність, якою завжди захоплювалися в далеких і близьких краях.

- Пане Володимире, ви очолили Платформу «ДА» на два роки. Попри неурядовий, неполітичний характер організації, все ж хотілося б знати, коли нарешті наша держава зверне увагу на поважний форум інтелектуалів Євразії?

- Найвище керівництво більшості держав, представники яких були серед ініціаторів створення Платформи «Діалог Євразії», відчуває необхідність гуманітарного діалогу, де головну роль відіграє духовна еліта націй. Як правило, глава держави, коли наші загальні збори відбуваються в її столиці, відвідує їх, виступає з привітальним словом. Так було, скажімо, в Бішкеку, в Астані - там президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв зустрівся з членами Платформи спільно з президентом Туреччини Абдуллою Гюлем, котрий саме прибув з візитом до цієї країни. За нашої участі вони відкрили Академію тюркського світу… Михайло Фрадков як прем’єр-міністр Росії на той час, відкривав форум у Москві. В Туреччині, на відкритті Молодіжного форуму Платформи «ДА» в Анталії, виступав спікер парламенту.

В Україні ж влада з якоюсь осторогою ставилася до нашої організації. Коли 2007 року форум проходив у Києві, я як голова Українського національного комітету «ДА» завчасно звернувся до секретаріату президента, особисто в кабінеті на Банковій просив, щоб підготували бодай привітання від перших осіб держави - адже збирається інтелектуальна еліта багатьох країн. Але вийшло як завжди… Не було привітання. Щоправда, прийшов чиновник секретаріату, котрий, побувши на відкритті, де виголошували привітання від перших осіб багатьох держав, вражений побаченим і почутим, сказав: це ж треба було не тільки привітання надіслати, треба було, щоб наш президент прийшов!..

На жаль, наша влада тоді просто не звернула уваги на гуманітарний діалог, хоч до створення Платформи мала стосунок і Україна, яку спочатку представляв визначний письменник Павло Загребельний, потім - відомий учений-сходознавець Григорій Халимоненко.

- Чи передбачається розширення організації?

- Сьогодні білоруси й естонці вже вступили до «ДА», Литва готує заявку до вступу...

- Вимальовується цікава історико-географічна вісь - від Балтики до Чорного і Середземного моря?

- Так, з півночі на південь. На заході - Білорусь, інтелектуали Чехії до нас придивляються. Зі сходу підтягуються великі держави: збираються вступати Індія та Китай…

- За два роки маєте можливість розширити географію. Платформа ж намагається не замикатися виключно на євразійських просторах, хай і неозорих?

- Справді, сподіваємося побачити в наших лавах і представників інших континентів. До нас приїхали гості з Аргентини, США… Треба виходити на контакт, наприклад, з Гарвардом, який міг би стати першим осередком Платформи на Американському континенті. Німеччина має бути зацікавлена… До п’яти мільйонів турків проживають у ФРН. Можливо, Ізраїль долучиться…

- Україна відтепер має показати свої здобутки. А ви - довести вже новій владі, що Київ повинен відігравати важливу роль у діалозі євразійців. У нас дуже спрощене сприйняття Заходу і Сходу: Захід - це Західна Європа, США, а Схід - це Росія. Не забуваймо, що був іще Шовковий шлях з Європи до Китаю. І чому нам не «відкрити» торований, старовинний Шлях з варягів у греки?

- Завдання України, принаймні на два роки, - зв’язати в гуманітарному плані, образно кажучи, ці два шляхи - Балто-Чорноморський з півночі на південь і Шовковий шлях, який пролягає зі сходу на захід. Через Київ і Стамбул. Оскільки Україна нині головує в Платформі, своє завдання бачу в тому, щоби ці шляхи переплелися, і в діалозі культур, релігій ми отримали необхідний результат.

Перед Новим роком я написав листа до адміністрації президента Віктора Януковича: Україна має ініціювати свого роду гуманітарний Давос. Адже наша остання конференція «Сім’я як цінність у контексті релігії, традицій і сучасності» (26-28 листопада 2010 р., Анталія) викликала неабиякий інтерес не лише в країнах Євразії. Приїхали представники 53 країн - понад 600 учасників! Учені, філософи, історики, головні редактори ЗМІ розглядали проблеми, цікаві не лише окремим країнам Сходу чи Заходу. Гуманітарний форум може об’єднати всі континенти, порушуючи проблеми планетарного масштабу…

- Вони актуальні для всіх країн: проблеми сім’ї та молоді, безробіття, соціальна нерівність, тероризм, расова та релігійна нетерпимість, наркоманія, СНІД…

- Чому люди приїхали на нашу конференцію в Анталію аж з-за океану? Не тільки оприлюднити свої доповіді, наукові дослідження, а й придивитися, що це за організація - Платформа «ДА», чим вона дихає...

Усі знають про Давос у маленькій Швейцарії, Польща з Криницею вийшла на європейську орбіту, в Ялті працює економічний міні-Давос... Ми пропонуємо ініціювати створення гуманітарного Давосу саме в Україні. Бо коли на форумі в Анталії наша делегація вийшла з такою пропозицією, то киргизи тут-таки запропонували прийняти всіх на Іссик-Кулі...

До речі, Україна має чималий досвід у плані порозуміння через діалог націй і народностей. Тому ми з Гьокханом Деміром (координатор Платформи «ДА» в Києві) вже в лютому плануємо провести на базі Донецького університету конференцію «Діалог взаємності: толерантність влади і лояльність національних меншин». На прикладі Донбасу хочемо проаналізувати, як українській владі вдається зберігати мир і злагоду.

Очевидно, треба прискіпливіше придивитися до Криму. Там дещо інша ситуація, але для нас важливо почати.

- Економічна криза виявила не досить приємні речі: культ «золотого тельця» в суспільстві масового споживання сповідує критично велика маса людей. На часі й питання толерантності, поваги до культури, релігії, звичаїв сусідніх народів. З іншого боку - епоха мультикультурності зазнала краху. В цьому сенсі напрацювання Платформи «Діалог Євразія» за 12 років її існування відіграють величезну роль. Як пройти крізь рифи викликів сучасності?

- Через Платформу «ДА», де немає політики, а є діалог саме духовних провідників, ми намагаємося доносити інформацію про особливості культури сусідів близьких і далеких, які ми можемо запозичити. Можна шукати й міждержавного порозуміння. Наприклад, серед учасників немає Вірменії. Можливо, через Платформу вдасться допомогти діалогу Єревана з Анкарою і Баку.

- Важливо, що Платформа не політизована. Хай як би ми бажали участі держави, це - неурядова організація. На неї ж не можна тиснути?

- Ось вам приклад. На позаторішньому засіданні виступає Сергій Марков, депутат Держдуми РФ. Тема: російсько-турецькі зв’язки. А він починає говорити про Ющенка, про те, що український народ проти НАТО (хоча референдуму в нас із цього приводу не проводили), агітує за російську мову як другу державну в Україні… Йому одразу ж зауважили: доповідь не по темі, це - чиста політика. Все, більше він про Україну - жодного слова. Тільки в кулуарах підходив: не голосуйте за Ющенка…

- Тобто всі свої політичні погляди, пристрасті треба залишати поза Платформою. Але ж це нелегко?

- Я, виступаючи на зібраннях Платформи, не є репрезентантом своїх досліджень з історії українського народу. Позиціоную себе як професор, як представник інтелектуалів України. Не мітингової еліти, а академічної. У нас відбуваються філософські диспути, зустрічі письменників. З українських письменників, до слова, на останньому форумі були Марія Матіос, Василь Шкляр, Андрій Курков, Іван Драч.

- Важливо мати пряму інформацію про події в інших країнах, а не ретрансляцію. Наприклад, більшу частину відомостей про Туреччину отримуємо з Euronews, з російських інформагентств, видань…

- «Дзеркало тижня. Україна» має високий рейтинг, про газету знають учасники конференції з різних країн світу. Тож і ви мусите налагоджувати прямі контакти зі ЗМІ. У нас у делегації були дипломати, ректори, декани, головні редактори, філософи, два народні депутати України.

Ми, до речі, організували в Анталії запалення свічки в День пам’яті жертв політичних репресій і голодоморів. Це була остання субота листопада. Прийшли білоруси і молдавани...

- Інколи в підручниках, посібниках подається не дуже приємна для якоїсь країни чи нації, часом занадто упереджена інформація… Можливо, треба стерти «гострі кути»? З тими ж таки турками ми востаннє воювали в Першу світову, але - як підданці Російської імперії. Турки - наші сусіди, і не завжди ж ми були ворогами?

- Дуже важливе питання. Потрібні консультації фахівців. Але хоч скільки ми говоримо про історію, стосунки між народами, ніколи не виникає пропозиції написати спільний підручник. Турки нехай пишуть свою історію самі, ми можемо подати своє бачення, але ні ми, ні вони не можуть сказати: ми хочемо, щоб було саме так! Турки не викидають з історії тих фактів, що наші козаки палили передмістя Стамбула, а кримські татари здійснювали набіги на українські землі.

Якось я був в Естонії, де місцева російськомовна жителька запитала, чому це ми переписуємо свою історію. Кажу: не переписуємо, ми її ще не написали, а тільки пишемо. Лише нещодавно відкрилися архіви і лише тепер можемо осмислити напрацювання діаспори. За нас писали, був «Краткий курс ВКП(б)» чи Погодінська концепція, модифікована в комуністичні часи…

Але чи можна порозумітися через нав’язування своїх поглядів і концепцій? Тому Платформа «ДА» ніколи не порушить питання про те, що треба писати спільну історію. Так, закликаємо до толерантності, виваженості, щоб через підручники з історії ми могли краще зрозуміти одне одного. І ні в якому разі нікому нічого не нав’язувати.

З перших днів існування «ДА» ставить собі мету поглиблювати порозуміння між народами, взаємодію різних релігій і культур через міжнародні конференції, круглі столи, виставки, що вже відбулися в Туреччині, Російській Федерації, Казахстані, Киргизії, Україні, Грузії, інших країнах, об’єднаних під егідою Платформи.

Ці міжнародні форуми, на яких розглядаються актуальні проблеми відносин у сучасному світі, сприяють діалогу між народами і культурами. Саме в такому взаємозбагаченні й мирній дискусії про пекучі проблеми сучасності, коли однаково беруться до уваги мудрі настанови таджика Румі, українця Сковороди і турка Гюлена, можна сподіватися на успіх діалогу. І тоді вірменин зрозуміє азербайджанця, грек - турка, росіянин - грузина…

- Чи планується випуск журналу «ДА» українською мовою, адже ж є його російськомовний і турецькомовний варіанти?

- Якщо не зробимо цього вже нинішнього року - вічна нам ганьба. В рамках нашої організації працює платформа «Медіалог», яка повинна долучитися до співпраці. Коли вирішуватимемо проблеми дворічного головування України в Платформі, це питання - серед головних.