Влада Португалії вже починає пишатися українськими іммігрантами

Такою думкою в коментарі для ZN.UA поділився голова Ради сприяння зовнішньоекономічній діяльності Португалії Франсишку ван Зеллер.

«До Португалії приїжджають іммігранти з різних країн, в основному з Африки і Латинської Америки. Це люди бідні, професійно не навчені, з першого ж дня вони залежать від нашої держави. Ми шукаємо для них житло, влаштовуємо на роботу, допомагаємо харчуванням. Як правило, вони самі нічого зробити не можуть - навіть вивчити мову. І раптом 15 років тому до нас почали приїжджати українці. Вони - абсолютно інші. Їх освіта вища, ніж у наших громадян, вони добре виглядають, добре одягнені, охайні, здорові, доброзичливі. Вони самі шукають житло, роботу. Вони хочуть вчитися і часто за півроку опановують, причому дуже пристойно, португальською мовою. Як правило, їхні діти - найкращі у класі», - зазначив Франсишку ван Зеллер.

Голова ССВДП особливо відзначив високі професійні якості українців та їхню працьовитість: «Українці - висококваліфікована сила, вони все частіше знаходять роботу за фахом, підтверджують свої дипломи. Багато лікарів, архітекторів, інженерів з України влилися в португальське суспільство на рівних».

Приміром, за його словами, Фонд Гульбенкяна організував програму з перепідготовки лікарів-іммігрантів - і з 120 осіб, які пройшли перепідготовку, 109 - вихідці з України.

«У нас побутує такий анекдот, така притча, - розповідає Франсишку ван Зеллер. - Якщо на якомусь сільгосппідприємстві поламався трактор, то наш майстер скаже: «Трактор пора відправляти на металобрухт». А українець, який працює десь поруч, підійде, повозиться, і трактор знову запрацює. Причому цей хлопець з розумними руками не тільки у тракторах розбирається, а може полагодити телевізор, комп'ютер, пральну машину. І таких умільців у вас - кожен другий. Ми вже до цього звикли».

Франсишку ван Зеллер також відзначив і те, що українці навіть по багато років живучи в Португалії, залишаються патріотами своєї країни.

«Українці випускають три газети, побудували супермаркети, де продають свої традиційні товари, відкрили суботні та недільні школи, де їхні діти, займаючись разом з нашими дітьми в португальських школах, можуть у вихідні дні вивчати рідну мову. Все це українці зробили самі. Важливо і те, що вони, на відміну від вихідців з Африки, не прагнуть жити тільки у великих містах. Готові трудитися на землі, обробляти її і тому розселені по всій країні. Цікавий такий факт: багато португальці виїжджають за кордон (за межами країни живе 5 млн. людей) і там готові прийняти інше громадянство. Українці ж, навпаки, у переважній більшості залишаються громадянами своєї країни і португальського громадянства не набувають. Дуже хороші, порядні люди, не створюють проблем португальцям і тому успішно інтегруються в наше суспільство», - сказав ванн Зеллер.

Детальніше про життя українців у Португалії читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Валерія Дружбинького «Наші в Португалії».