Вкрадена ера - Соціум - dt.ua

Вкрадена ера

19 серпня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №32, 19 серпня-26 серпня

До нашей эры соблюдалось чувство меры… Володимир Висоцький Проведений мною web-аналіз архіву «Дзе...

До нашей эры соблюдалось чувство меры…

Володимир
Висоцький

Проведений мною web-аналіз архіву «Дзеркала тижня» показав, що з 8 жовтня 1994 року до сьогодні скорочення «до н.е.» використовувалося авторами тижневика 239 разів. Останнього разу — в номері від 25 червня цього року. Розповідаючи про Гомера та землі Північного Причорномор’я, доктор філософських наук Петро Кралюк пише, зокрема, що «у гімні лесбоського поета Алкея (кінець VІІ — початок VІ ст. до н.е.) Ахілла називають «владикою скіфської землі». При цьому всі — й автор, і його читачі, думаю, розуміють, що «до н.е.» означає «до нашої ери». А от хто такі «ми», котрі привласнили собі цілу еру — от у чім запитання. В англомовному варіанті «Дзеркала» ви не знайдете перекладу before our era, замість цієї кальки буде «B.C.», що означає Before Christ. Так свої роки рахують християни. Юдеї ведуть відлік від створення світу, а мусульманське літочислення починається днем Хіджри. Кожному — своє.

То що ж це за таємнича спільнота така, що взяла християнську еру й, позичивши у Сірка очі, назвала її «своєю»? Відповідь знаходимо на 574 сторінці 16-го тому Радянської історичної енциклопедії зразка 1976 року: «Ера «від Різдва Христового» (...) прийнята в міжнародній практиці й історичній науці; в СРСР позначається — наша ера (н.е.)».

Ідеологи нової історичної спільноти «радянський народ» не наважилися запроваджувати нове літочислення «від 25 жовтня 1917 року» (може, із марнославних міркувань — згадуючи французький революційний досвід). Вони просто «прихватизували» всехристиянське надбання. Воістину не знала меж манія величі «простої радянської людини». Навіть простір і час стали формами існування СРСР: перший як планета Земля на державному гербі, другий — як «наша ера». Зауважу, що позначення «наша ера» радянські ввели після перемоги над гітлерівською Німеччиною, від вікторії над якою остаточно схибилися на месіанстві; у довоєнні роки писали «до хр.е.», що цілком нейтрально й дуже розумно.

У Росії до запровадження християнської ери указом Петра І від 01.01.1700 р. відлік часу вели відповідно до візантійської традиції — від створення світу (5509 р. до Р.Х.). У нас же міряти час від Різдва Христового стало звичним із ХV століття. Тому коли Богдан Хмельницький свої послання московитам датував від Р.Х., ті дату відповіді відміряли від створення світу. «Дат с Черкас, іюня 8, 1648», — пише гетьман царю Олексію Михайловичу Тишайшому. «Писан в государствия нашего дворе в царствущем граде Москве лета от создания миру 7157-го месяца июня 13-го дня», — відповідає (через рік) цар гетьману.

Тепер, сподіваюся, зрозуміло, що означає число 239, якою кількістю відзначене використання радянського поняття «наша ера» у публікаціях шанованого мною «Дзеркала». 239 авторів несуть на собі «рідну радянську пляму». Рідну настільки, що навіть найменш «совкові» автори не помічають цього. Як не помічають і того, що «несуть» у маси, мимоволі «радянізуючи» читача (до речі, web-дослідження, про які я згадав на початку, дали всього 14 матеріалів, де використовується узвичаєне позначення «Р.Х.»).

Враховуючи вищевикладене, я порадив би редакційним працівникам — тим, які готують статті до публікації, — виправляти потворне «до н.е.» на «до Р.Х.» просто автоматично, як орфографічну помилку.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №18, 18 травня-24 травня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво