«Використовуй «ревіння», щоб шокувати ворогів», або В пошуках дитячого атракціону - Соціум - dt.ua

«Використовуй «ревіння», щоб шокувати ворогів», або В пошуках дитячого атракціону

19 жовтня, 2007, 12:30 Роздрукувати Випуск №39, 19 жовтня-26 жовтня

Зазвичай у цих місцях забороняють обстрілювати навколишніх із балістичних ракет, дозволяють вірт...

Зазвичай у цих місцях забороняють обстрілювати навколишніх із балістичних ракет, дозволяють віртуальне полювання й дозволяють контакт із динозаврами, які за допомогою щелепи можуть виловити для вашої дитини порося Довгі Ноги або впіймати за вус волохатого джмеля. Тут дозволяють і паровозну прогулянку з клоуном, який весело вимахує золотою зіркою з лівого колеса, заохочують гучну пальбу з повітряних гармат, пропонують надувний футбол і навіть «купання» в сухому басейні. Правда, всьому цьому милий серцю світ дитячої простоти й яскравості зазвичай супроводжується ревінням футбольного стадіону, нестихаючими ударами куль, музикою з дитячих мультфільмів, африканськими мелодіями, дитячими вигуками, завзятою стріляниною з автомата, звуками гальмуючих шин і батьківських окриків. Так-так. Нині ми розповімо саме про них — про такі улюблені ваші, батьки, дитячі атракціони й ігрові автомати.

За вікном жовтень, а це означає, що кількість дитячих атракціонів просто неба буде танути буквально на очах. Здуються батути у вигляді зелених крокодилів, розіллються надувні басейни з білими лебедями, розстеляться по землі надувні гірки у вигляді всіляких «даків» і «макдаків». Із наближенням зими вся мережа дитячих атракціонів Києва зосередиться в спеціалізованих місцях: в ефектних розважальних комплексах для дітей і дитячих містечках при різноманітних торговельно-розважальних центрах. Найпопулярнішими серед останніх називають дитячий лабіринт і, звісно ж, зали ігрових автоматів. Усі дитячі лабіринти зазвичай мають «повітряну» основу й являють собою багаторівневі конструкції, оточені сіткою й щедро усіяні різноманітними гірками, хитними тунелями у вигляді яс­кра­вих бджолиних будиночків, сухими басейнами, мотузяними містками, «грушами» у вигляді кумедних товстих пінгвінів, м’якими пірамідками й навіть мініатюрними батутами. Що більший і «багатший» лабіринт, то вища на нього ціна. Так, якщо в «Ігроленді», розташовано­му в «Магеллані», півгодини активного відпочинку для вашого маляти коштуватиме 15 гривень, то подорож по дитячому лабіринту «Дивосвіту» обійдеться в 25. Правда, потрапити на найбільш популярний дитячий майданчик не так просто, відповідальний «хазяїн» завжди вивісить жовту інструкцію й оголосить список того, що суворо заборонено: ходити у взутті; перебувати дітям з яскраво вираженим інфекційним захворюванням; дітям, зріст яких перевищує 150 см тощо. Крім того, при вході в «повітряну» головоломку вас обов’язково попросять розписатися й попередять: якщо ви впускаєте дитину — отож мусите й забрати.

Крім цієї гучної й рухливої моторики, малечі у вітчизняних дитячих містечках і розважальних центрах можуть запропонувати не так уже багато: класичну карусель і так звані дитячі качалки у вигляді білого слона з черво­ною лампочкою на голові й вухами, які розвіваються, конячки, що сміється, або вертольотів «радянського зразка». Тривалість їзди на таких інтригуючих фігурах — 60 секунд. Щоб завести вертоліт й оживити коня, ви можете придбати за п’ять гривень спеціальний золотий ключик у вигляді жетона й порадувати дитину скромною їздою. На сьогодні у світі дитячих атракціонів Києва така форма взаємодії з ігровим автоматом усе ще є класичною. З одного боку, це пояснюється тим, що 80% усіх автоматів у нас далеко не нові й відповідають стандартам двадцятилітньої давнини, а з другого — нашою психологією, коли ми ліпше тричі підійдемо до каси й купимо по три жетони, ніж відразу купимо картку або поповнимо рахунок на 45 гривень. До речі, нині в Ук­раїні лише одиниці великих розважальних центрів для дітей працюють із картковою системою, яка передбачає окрему пластикову картку для малюка, поповнення рахунку й, відповідно, спеціальний зчитувальний пристрій на ігровому автоматі або атракціоні. Між тим, у такій системі відносин між дитиною, батьками й «постачальником ігрових послуг» продумане все до дрібниць: по-перше, дитина відчуває свою приналежність до певного іг­рового центру й привчається до узвичаєної форми ділових відносин; по-друге, їй не треба постійно «клянчити» кошти — вона знає, що на картці лежить певна сума грошей, яку вона може витра­тити на будь-який (!) улюблений атракціон і не питати дозволу в мами чи тата. Для батьків така форма взаємодії зі світом дитячих розваг також вигідніша, оскільки тато вже не повинен носити за собою мішок із жетонами або постійно витягати купюри з гаманця. З кожним днем світ дитинства дедалі більше збагачується новими гранями, спрощуються колись вигадані правила «установленого зразка». Нині цей принцип поширюється не тільки на фор­му й зовнішню атрибутику атракціону, але й на суть самої гри.

Які різновиди дитячих ігор, ігрових автоматів тепер найбільш актуальні? За словами експертів ігрової галузі, це дитячий міні-боулінг, відеоігри й різноманітні лазерні атракціони. Але найпотужніший «драйв», кажуть вони, діти дістають від так званої вірт-гри (тривалість до трьох хвилин), де кожна дитина фізично може відчути складність місії спецназівця або спробувати себе в ролі боксера. Сучасна віртуальна гра може віднести вас у висоти дельтапланеризму, який межує із зоряними війнами, показати «хижість» африканського сафарі або подарувати футбольний матч із зірковим Бекхемом. Наголос на віртуальність колосальний. Нині світові hi-tech технології дозволяють зрозуміти, що ігровий автомат може бути не тільки примітивною кнопково-джойстиковою системою, але й технічно дуже складним механізмом. Наприклад, в одному з найбільших дитячих розважальних комплексів Києва є дуже цікава гра «Алі-Баба», в якій дитина стає на рухливу платформу нав­проти екрана й захищає скарб, повергаючи ворогів, які зустрічаються на шляху, з допомогою ударів по активних «лапах» навколо цієї платформи. Гра закінчу­ється після того, як героя вдарять тричі. Б’ємо фізично — виграємо віртуально. Дитина розвивається одночасно як мінімум за кількома параметрами.

Або уявіть перед собою величезний екран, на якому коливаються морські водорості, пропливають глибинні риби... Перед вами подіум з активною червоною кулею. Ви — рибка Немо, яка пересувається по морському дну з допомогою цієї кулі. Ваше завдання — збирати бульбашки, уникаючи чіпких крабів і непривітних акул. Або візьмімо атракціон «Танцюючий метелик»: із початком гри в скляній камері атракціону під натиском повітря почнуть літати маленькі кульки. Завдання — металевим сачком упіймати якнайбільше кульок і покласти їх до кошика. Тривалість гри — 80 секунд. Цей милий і, здавалося б, зовсім простий дитячий атракціон належить до гру­пи тих, яких в Україні вкрай мало. Оскільки, по-перше, це нова модель, по-друге, він надто складний технічно, а це є далеко не останнім питанням під час купівлі того чи іншого атракціону. Попри те що українські діти, як і будь-які інші, жадають «драйву» й усіляких розваг, вітчизняний ринок атракціонів, скажемо прямо, не такий уже й різноманітний і широкий. Вузькопрофільних закладів для дітей різних вікових категорій надто мало, а ті торговельно-розважальні центри, в яких розміщаються розважальні містечка, працюють за принципом «позбавити дорослих від клопоту». Насправді ринку гідних пропозицій у сфері дитячих атракціонів у нас усе ще немає. Тому-то й спирається більшість із них у своїй діяльності не стільки на унікальні ігрові автомати й ексклюзивні атракціони, скільки на додатковий сервіс: на дитячі перукарні, дитячі кафе (меню яких складається з усіляких канапок у середньому по 15 гривень за порцію), на послуги «аквагриму» (від п’яти до 20 гривень), завдяки яким ваш пестунчик може пройти повну бойову акварозмальовку; на організацію дитячих свят, днів народжень тощо. Крім того, в усіх дитячих центрах та ігрових комплексах процес розважання дитини можна перекласти на послужливого аніматора. Нині цим словом називають тих, хто організовує відпочи­нок «маленьких сатирів» у межах дитячого розважального комплексу. Звичайно, оплата їхніх послуг коливається від 100 до 150 гривень на годину за одну дитину. Якщо йдеться про розважальну частину на дні народження, тоді послуги «щиросердної людини» для групи дітей зростуть до 400—500 гривень за дві години. Спілкування з дітьми — робота важка, відповідальна й... доб­ре оплачувана. «Подаруєте маляті радісного мене!»

Проте радість від перебування в тому ж таки ігровому залі може легко затьмаритися, якщо власник дитячого розважального комплексу благополучно «забуде» наклеїти інструкцію на кольорові вогні найближчої «стрілялки», котра лається хрипким басом, або не захоче розшифровувати китайський напис біля екрана з танцюючим пінгвіном. Мені як людині, котра виросла тільки на грі, де вовк ходить із кошиком по екрану й ловить падаючі яйця, незрозуміло, наприклад, що робити з величезною волохатою головою горили з блискаючими очима, перед носом у котрої лише джойстик із червоною кнопочкою й маленький екран. До речі, хижості дитячим ігровим автоматам і атракціонам Києва не позичати. Причому сліди «кривавих пристрастей» можна побачити навіть у найбільш невинних на перший погляд атракціонах для найменших дітей. Наприклад, атракціон «Подорож Малюка в авто» для дітей до 12 років. Звичайна маленька двомісна машинка з кермом, дзеркалом заднього огляду й невеличкого екрана, під яким висить така інструкція: «У дорозі герой зустрічає своїх скривджених друзів, за яких має помститися всім ворогам. Кермо визначає напрямок руху. Щасливої дороги». Або інструкція на гру Savage quest, тривалістю півтори хвилини: «Їж м’ясо, аби відновити здоров’я й їжу, бо якщо закінчується їжа, можна померти від голоду. Запам’ятай — біг і удари хвостом витрачають їжу; використовуй «ревіння», щоб шокувати ворогів». Тобто, з одного боку — пухнасті білочки з довгошиїми жирафами на стінах, яскраві кольори й надувні гірки, з другого — «убий усіх ворогів навіть своїх ворогів, а ті, хто не помре, нехай стануть твоїми друзями». Нині така начинка характерна практично для всіх розважальних дитячих комплексів і містечок при різних торговельно-розважальних центрах. Ситуацію з дитячими атракціонами «ДТ» попросило прокоментувати начальника департаменту з роботи з клієнтами ТОВ «Дивосвіт» Олексія Сироту:

— Тепер у Києві дуже важко знайти унікальні атракціони, що були б цікаві дітям різного віку. Ат­ракціони, які ви бачите нині в різноманітних ТЦ, здебільшого дешеві. Звичайно, їх купують далеко не новими. Цікавий і якісний атракціон коштує дорого. Окупається він повільніше, але потім приносить більше прибутку. Що вища вартість атракціо­ну, то вища ціна на нього. Крім того, коли атракціон дорогий і технічно складний, потрібен фахівець для його обслуговування. Сьогод­ні на українському ринку дуже мало нових атракціо­нів. Пере­важ­но це старі моделі 70—90-х років. Наприклад, у Києві безліч атракціонів третього випуску гри «A», хоча в Америці цей випуск був популярний років 15 тому. Звичай­но, наша людина не помічає, який перед нею атракціон — новий чи старий, головне, щоб подобалося грати. Є «стандартні» атракціони, на які з задоволенням ідуть усі, й є інші — з нестандартними підходами й роз­в’язаннями, але на які ходять мало.

— А що можна сказати про «терміни придатності» певного атракціону?

— Поки атракціон працює — він працює. Якщо ви підете в парк розваг на Нивках, зможете знайти конячку, на якій катався ще я. Інше питання, що багато атракціонів можна закривати, оскільки вони не відповідають елементарним правилам безпеки. Взяти ту ж ковзанку, вона є в багатьох ТЦ і найчастіше не розрахована на дитину. Через це тра­пляється безліч нещасних випадків, аж до відрізаних пальців і кистей рук у дітей. На Заході до таких речей ставляться дуже обережно, й маленьких дітей на ковзанки не пускають. А в нас, навіть коли дитина травмується, батькам потім дуже важко довести, що ця травма сталася не з їхньої вини. Є дуже прибуткові атракціони, та якщо не дотримуватися інструкцій, вони стають небезпечними для дитини. Наприк­лад, у нашому «Лабіринті» є обмеження, пов’язані зі зростом, але, скажімо, в «Каравані» на аналогіч­ному атракціоні таких обмежень немає. Хоча у виробника чітко прописано однакові стандарти, розроблено відповідні інструкції. Й щомісяця ми «втрачаємо» близько двохсот клієнтів, адже говоримо: «Пробачте, ваша дитина висока. Ми не можемо дозволити їй цей атракціон». До речі, за статистикою минулого року, українська сім’я витрачає на розваги своєї дитини 0,02 відсотка від загального сімейного доходу. Це дуже маленька цифра.

— А що ви можете сказати про окупність атракціону?

— Усе залежить від самого атракціону. Один може окупитися протягом року, а інший тільки через кілька років. Атракціони, на яких можна пограти за п’ять гривень, окупаються швидше, але згодом більше прибутку приносять ті, на які ціна вища. Правда, є багато прикладів таких атракціонів, що мали окупитися швидко, а виходило навпаки. Дуже часто примітивні пристрої популярніші, ніж складні й дорогі ігри.

— Але хіба складні й дорогі ігри не можна зробити дешевшими?

— Будь-який атракціон спочатку має окупитися, а потім почати приносити прибуток, стати економічно вигідним. Дитячий атракціон — це ж не благодійність. Це бізнес. Гамбургер не можна продавати по 50 копійок. Якщо заклад розрахований на певний рівень споживача, то він має дотримуватися цього рівня. То вже суто економічний аспект.

— Думаю, ви погодитеся з тим, що характерною рисою дитячих розважальних центрів Києва є какофонія найрізноманітніших звуків, натиск і масштаби яких дорослому дуже важко витримати...

— Для таких цілей у кожному розважальному або ігровому центрі є кафе, де можна спокійно відпочити (звичайно, якщо вік вашої дитини дозволяє залишити її одну). Для дуже багатьох атракціонів звуковий супровід відіграє велику роль. Коли в деяких атракціонах відключити звук, то вони просто втратять свою родзинку. Зрозумійте, дитині шум не заважає. Це атмосфера ігрового залу, важлива складова частина практично кожного дитячого атракціону.

Мабуть, важко однозначно сказати, які саме атракціони подобаються нашим дітям, у які ігри вони готові грати цілодобово — без перерви на сон і їду, а які можуть набриднути їм уже через дві години. Будь-яка оцінка тут буде суб’єктивною, тому я просто вибрала найбільш підхожий атракціон для себе — «Улюблену іграшку». Рівно за дві хвилини на ваших очах може народитися ваш власний іграшковий друг. Причому ви самі зможете вибрати його серед величезної кількості біловухих зайців і маленьких гіпопотамів. За допомогою автомата наповнити його м’яку шкурку ватою, потім узяти маленьке серце, зігріти його своїм теплом і вкласти в нього — тоді в грудях у вашого нового друга заб’ється гаряче серце. Щоб іграшка заговорила, ви можете вкласти в неї динамік-мікрофон. Далі вибрати потрібний одяг і, назвавши своє жадане чудо яскравим ім’ям, одержати свідоцтво про народження улюбленої іграшки. На мій погляд, це найкращий у Києві атракціон.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №28, 20 липня-26 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво