ВИБИРАЄМО ПРОФЕСІЮ

«Вирізнення професійної мрії та узгодження її з іншими життєвими цілями (перехід до реального планування). Професійна мрія вибудовується на 20 років наперед. Це принципово важливо! Де, як, із ким я житиму та працюватиму».

(З конспекту лекцій із психології праці)

Психологія праці — дисципліна, що вирішує різноманітні практичні завдання у сфері трудової діяльності. Одна з них — допомогти людині визначитися, вибрати професію посильну, цікаву, значиму. Це не так просто, як може здатися. Напевне ви знаєте невдоволених своїм вибором людей. Можливо, ви самі не дуже задоволені своїм фахом. Причин цього безліч, і одна з них — людина з самого початку пішла не тим шляхом, а потім було вже занадто пізно щось змінювати. Інститут майже або давно закінчено, професію здобуто, кваліфікація підвищилася, а від роботи — ні задоволення, ні цікавості, ні радості. Тільки розчарування та жаль з приводу змарнованих в інституті молодості, сили і здоров’я.

Щоб не було ніяких ілюзій і помилок, скажу відразу: наведену вище цитату з конспекту лекцій із психології праці я вважаю відвертою нісенітницею. Скільки вам зараз років? Ви вірите, що можете щось спланувати на двадцять років наперед? На п’ять? Я з теплотою згадую старі добрі часи, коли життя здавалося налагодженим, як годинник. 10 років школи, 5 років інституту, 2 роки праці за розподіленням після інституту — 17 років (можна ще додати два роки армії) лежать як на долоні. Впевненість у тому, що так воно й буде, непохитна й самоочевидна.

Сьогодні все не так. Чи багато хто з нас може сказати, що він абсолютно впевнений у завтрашньому дні? Не рік і не два, лише завтра, лише ранок, коли можна прокинутися й не впізнати цього світу, побачити щось інше, протилежне, що суперечить нашим задумам і планам, що руйнує їх. Звісно, можна на дозвіллі пофантазувати, але реальність така, що планування (та ще й на двадцять років наперед!) не має нічого спільного із сьогоднішніми реаліями. Усе це, громадяни, дурниці й пережиток минулого.

Я впевнений, що багато професій втрачають свою значущість у суспільстві ще до того, як люди встигнуть їх здобути у вищих навчальних закладах. Пам’ятаєте появу величезної кількості інститутів, що заходилися готувати брокерів для біржі? Через два роки практично всі біржі зникли, тоді як люди ще й вузів не встигли закінчити!

Тож замість того, щоб рекомендувати вам різноманітні дурниці з підручника психології праці п’ятнадцятирічної давності (який стосується саме тієї давності), я краще пораджу досить корисну шкалу оцінки фахового вибору.

Перш ніж зробити свій вибір — перевірте свій фах на професійну затребуваність. Чи будете ви потрібні суспільству, опанувавши цю чудову спеціальність? Чи знайдеться для вас робоче місце? Чи захоче хтось платити вам зарплату — чималеньку, адже на меншу ви не згодні? Поміркуйте над цим.

Цю шкалу оцінки фаху створив я від початку до кінця. Я кажу це для схильних довіряти тільки тому, що написано в підручнику. У підручнику цього немає, там є безліч інших корисних речей. Приміром, ви дізнаєтеся, що таке «функціональні засоби праці» за Климовим. Це, виявляється, частини тіла, використовувані працівником у процесі роботи. Страшно подумати, що це таке в тих жінок, яких делікатні американці нині називають «сексуальний працівник». Утім, я захопився. Отже, цього немає в підручнику, і якщо для вас це важливо, то дійте відповідно до своїх переконань.

Час життя фаху. Професія має максимально довго зберігати свою затребуваність у суспільстві. Оцінити це досить важко, але можна. По-перше, при виборі новомодної спеціальності шанси на те, що мода мине, тож ви станете нікому не потрібним, дуже високі. Мій друг на п’ятому курсі валеології виявив, що валеології більше немає як предмета. Нібито є така професія, а от освітнього предмета вже немає. Згорнуто як наукову дисципліну. Він був дуже втішений, що хоч диплом встиг одержати. Ще поталанило, можна сказати. А може поталанити набагато менше.

Якщо ви спробуєте дати оцінку таким новомодним і таємничим фаховим явищам (скільки людей після Пелевіна готові були платити які завгодно гроші за професію «кріейтера»?), то можете виявити, що у вас нічого не виходить. Почніть із простого. Приміром, вимахування лопатою на будівельному майданчику має стабільний попит із дня винайдення лопати. Завжди потрібні бухгалтери, касири, художники. Подумайте про професії, що мають тривалу історію. Пригадайте такі, які виявилися не більш ніж даниною моді. Порівняйте, чим відрізняється одне від другого.

Втягнутість професії у сферу праці. Професія має бути потрібна в максимально більшій кількості сфер діяльності людини. Ідеальний приклад — психолог. Він може працювати в будь-якій фірмі (внутрішньокорпоративна робота, будування колективу), кадровому агентстві, службі зайнятості, службі знайомств, в армії, у міліції, у в’язниці, де завгодно. Зрозуміло, багато вказаних можливостей вимагають підвищення кваліфікації, спеціалізації. Це зрозуміло. Але погодьтеся — якщо ви все життя вивчали травлення коників, вам досить важко буде влаштуватися кухарем у звичайну їдальню.

Прогноз соціального попиту. В досяжному майбутньому немає нічого такого, що зведе нанівець інтерес суспільства до цього фаху. Це можна об’єднати з «часом життя професії», а можна не об’єднувати й розглянути окремо. Тут цікава ваша оцінка процесів у суспільстві, які можуть знизити інтерес до вашої спеціальності. Є багато професій, що поступово витісняються з ринку праці, і є багато інших, час яких ще не настав. Мені, як шахісту зі стажем, свого часу було дуже боляче усвідомлювати, що професійний грунт вислизає з-під ніг. Була стабільна робота, затребуваність (я працював тренером), і навіть були райдужні плани вступити до Інституту фізкультури, одержати кваліфікацію.

Не плекайте ілюзій! Дивіться на світ тверезими очима, помічайте його тенденції, зміну клімату — ваше здобуття фаху може збігтися з настанням арктичного холоду. Звісно, ми не мамонти — виживемо! Але їсти доведеться мало й епізодично.

Фахова масштабованість. У досяжному майбутньому можна з більшою чи меншою мірою імовірності припускати, що ця професія набуде у суспільстві нових точок докладання. Чи можна сподіватися, що ваша професія стане значимішою та потрібнішою в тих сферах праці, які раніше не виявляли до неї ніякого інтересу? Знову наведу для прикладу психолога — зайдіть у будь-яку лікарню, і ви побачите, що там є кабінет психологічної допомоги. Тепер у будь-якій школі є психолог. Оце і є масштабованість професії. Я забираю назад свої слова, сказані про затребуваність фахівця з коників, — він таки може знайти роботу в ресторані екзотичної кухні, де цих самих коників подають на стіл.

Перспективи підвищення кваліфікації. На освітньому ринку є реальні можливості підвищити свою кваліфікацію, набути нових навичок та умінь у межах вашої професійної спрямованості. Врахуйте той факт, що підвищити кваліфікацію ви мусите в максимально стислі терміни. Очевидно, що, маючи одну вищу освіту, легше здобути другу. Та однак на це знадобиться півтора-два роки, яких може і не бути. Слід розуміти й те, що доучуватися доведеться паралельно з роботою і поки ваша праця затребувана. Тобто не чекати, поки «грім прогримить», а нагромаджувати освітній багаж ще до того, як «хмари насунуться». І коли нарешті «прогримить» — ви вже під парасолькою, уже маєте запасні варіанти й додаткові можливості.

Отака шкала оцінки вашої професійної мрії. Спробуйте оцінити свої плани з її допомогою. Немає нічого страшного, якщо побачите, що перспективи невтішні. Навіть у цьому разі ви можете йти далі, боротися за своє місце під сонцем, випробовувати на міцність свою волю і найкращі риси й особливості характеру. Я лише кажу про те, що йти цим шляхом краще без ілюзій і мріянь, але тверезо, свідомо й рішуче.