Веселка Сакартвело

Поділитися
Літак рейсу «Київ—Тбілісі», що прилетів увечері, сідав у море вогнів. Ми дивилися на них і згадували кожен своє...

Літак рейсу «Київ—Тбілісі», що прилетів увечері, сідав у море вогнів. Ми дивилися на них і згадували кожен своє. Я — повний сонця і туристів літній Тбілісі двадцятип’ятирічної давнини, зі смаком вод Лагідзе із сиропом тархуну, із соковитим життєвим темпоритмом, що іскрився, немов води Кури (Мткварі) на сонці. Мій колега — зовсім темний, нашорошений Тбілісі середини 90-х, що мерехтів рідкісними тривожними сполохами свічок у вікнах…

За чотири дні, які ми провели у різних куточках Грузії, світло й тіні не раз спліталися у примхливі комбінації. Чого було більше — минулого, яке тішить серце, але заважає жити, нового, від якого й серце болить, і жити важко, чи неприйняття болючого переходу від першого до другого? І тут доречно виринула над омитими грозою виноградниками Кахетії чудова веселка, підказавши потрібний образ: переломлення світла в насиченому озоном повітрі — неначе химерне переломлення почутого, побаченого, відчутого. Адже в переплетенні фактів і цифр можна побачити бадьорий помаранчевий і стабілізуючий зелений, войовничий червоний і містичний фіолетовий. А разом вони утворюють білий — колір істини й чистоти. Тло грузинського прапора…

Люди

Храм Баграта в Кутаїсі
— Ну нарешті журналісти приїхали до Кутаїсі не на п’ять хвилин, — відверто тішився начальник кутаїського туристичного інформаційного центру Коте Чархалашвілі. — Нарешті ви побачите: в нас є що подивитися...

Вражень і по дорозі від Тбілісі до Кутаїсі не бракувало. По-перше, від новоспоруджуваної чотирирядної дороги на Сухумі. Від відвідування Горі, де не відчули страху біля найбільшої статуї Сталіна. Від застиглого минулого у вигляді заводів міста Руставі, які руйнуються без роботи. Від величезних черід корів (ото вже молока!) на неозорих полях...

Над містом сходив місяць. Краєвид Кутаїсі з тераси в гостьовому будинку Шалви Бобохідзе, де ми мали заночувати, був справді кіношний. Життя в місті немовби законсервувалося, наче храм Баграта.

— Постійно дізнаюся, що один знайомий виїхав, інший виїхав, десь так тисяч п’ятдесят жителів на заробітках. А працювали тут і хімпідприємства, і машино-, тракторобудівні, електромеханічний завод та інші. Готелі — колишні туристичні бази — у жалюгідному стані, — розповідає Коте.

— Ну як прожити на пенсію у 38 ларі (1 кг помідорів або картоплі — 1 ларі, лаваш — 0,5 ларі, сир сулугуні — 5—8 ларі. — Авт.), — журиться сваха Шалви Тетяна. Вона перекладає слова хазяїна, котрий переживає через недостатнє знання мови. — Доводиться крутитися...

— Я працював учителем праці та суспільствознавства, — згадуючи-таки російські слова, підключається господар. — Тепер вирішив розбудовуватися — зареєстрував гостиний дім: місце гарне, туристам буде тут приємно. Взяв позичку під невеликий відсоток. Та хоч він і маленький, виплатити треба...

* * *

— У вас немає знайомих, щоб потрапити до Греції? Хочу виїхати на заробітки. Там, я чула, можна влаштуватися на непогану роботу, — це вже Майя із Кахетії. — А потім повернуся...

І поперек горла смачнючий хачапурі.

* * *

А наш водій Темур узагалі мало говорив. Бо ж небалакучий. Та зовсім відкрито усміхався — якщо, вах! — розсмішимо. А справу свою знав відмінно — будь-які гори, будь-яке бездоріжжя «мерседес» брав. А після зовсім «унікальної» дороги, що веде до Сатаплійського заповідника, побудованої років 30 тому і «ремонтованої» відтоді лише вітрами й опадами, ми вже вирішили, що краще було б іти пішки — либонь машину таки заїздили... Після цього бус жвавенько пробігав іще три дні. На прощання ми побажали Темуру відіспатися і швидше відремонтувати екскурсійного залізного коня, гадаючи, що транспорт належить турфірмі. «Та то мій власний автобус», — махнув рукою наш водій. «Як власний? — охнули ми. «Сам і відремонтую. На все добре!»

Камені

На головній вулиці древнього міста Уплісцихе
…Коли побачили здаля печерне місто Уплісцихе, навіть сумнівів не виникло, що зійти на цей гірський хребет неможливо. Але ж на самісінькій вершині примостилася каплиця. Нижче розмахує різнобарвними клаптиками дерево бажань. Отже, туди ходять!

Піднялися й ми. Центральною вулицею міста, протоптаною більш як за два тисячоліття. Десь унизу шумить Мткварі. Коли трохи напружити фантазію, можна уявити, як у печерах горить вогонь, про щось темпераментно домовляються жителі, стукають молотки, працюють прядки, крутиться гончарний круг... Місце обране не випадково. Тут проходив Великий Шовковий шлях. А щоб убезпечити себе від набігів охочих поживитися чужим добром, місцеві жителі піднялися в гори, побачили кілька печер, спробували видовбати ще — камінь піддався. Так починалося місто. Камінь слугував і домівкою, і майстернями, і розважальним закладом. Місто вважалося великим комерційним центром, тут проживало понад двадцять тисяч людей, були високо розвинені різні ремесла: кували зброю, обробляли мідь, ткали з овечої вовни, виготовляли глиняний посуд. Значно пізніше, в IX—X ст., побудували церкву.

Сьогодні тут повноправними господарями почуваються ящірки...

Природа

У дворі фермера на одному п’ятачку ростуть виноград, гранати, ківі, банани. На полях Кахетії збирають два врожаї за рік... А от із виноградом, жалілися під час зустрічей на винних заводах, цього року не поталанило — ціна буде вищою, сумно констатували винороби, відповідно зросте й ціна на вино.

* * *

Сатаплі — у перекладі Медова гора. Тут водилося багато диких бджіл, і місцеві жителі добували мед. Коли в 20-ті роки минулого століття цією територією зацікавився Петро Чабукіані, котрий приїхав до Кутаїсі вчителювати після закінчення Тартуського університету, він виявив дуже цікаву печеру, повну сталактитів, сталагмітів, були навіть сталагнати. Приховувала печера й величезний сталагміт, що утворився за 3 млн. (!) років, його назвали «Серце» — до речі, омиваний краплями води, він здається живим і пульсуючим. («Серце Грузії», — зачаровано прошепотіла колега. Але серце — не камінь...) Ще через десяток років, коли до печери почали підводити дорогу, натрапили на кам’яне плато, а коли його очистили, виявили характерні сліди. Прикинули за часом — та це ж сліди... динозаврів! Відбитки трипалих лап чітко збереглися у застиглій лаві.

Плато динозаврів і печера стали основою для створення Сатаплійського заповідника. Тут 70 видів дерев, із яких десять занесені до Червоної книги, 45 видів птахів, яких немає у східних заповідниках, заходять лосі, ведмеді, козулі... Та дістанеться сюди не кожен. Дорога просто благає ремонту, а сліди динозаврів за такої роботи вітру й дощів можуть через якийсь час зникнути, як колись і ті, хто їх залишив. Тож поспішайте побачити.

* * *

Печери й фрески комплексу Давида Гареджі
Не встигли ми піднятися земляною дорогою, що веде до комплексу Давида Гареджі, як довелося вийти, аби автобус зміг подолати яму і схил грунтівки. Аж раптом побачили... велику черепаху, котра мирно повзла у своїх справах. Довелося дивитися під ноги, щоб знайти ще щось стрибуче або плазуюче. Дика природа! Заїхавши ще вище, довго спостерігали вільний політ орлів. Недарма цю місцину полюбляють ентузіасти-натуралісти: рідкісні птахи тут, живуть привільно, можна побачити багато цікавого. А разом із воістину космічним пейзажем — химерні пасма червонястих скель із сірими потоками лави немовби запрошують на зйомки фантастичного фільму. Однак прикмети цивілізації дісталися й високих гір. Сонячна батарея з тарілкою на дерев’яному будинку теж варта фото.

Пожива для роздумів

Знаєте, чому грузинські готелі не мають «зірок»? Тому що спроба провести сертифікацію не витримала випробування кумівством. Тоді в департаменті туризму і курортів вирішили піти іншим шляхом: розробити систему самосертифікації. Коли її запустять в онлайновому режимі, ти можеш вибрати, проходити тест чи ні: така процедура — справа добровільна. Але якщо наважився, чесно відповідай на 200 запитань і самостійно присвоюй собі «зірки» у залежності від набраних балів. Не дотягуєш до бажаного, є можливість попрацювати над поліпшенням результату. А коли вже «назвався грибом», то ні кум, ні брат, ні сват тобі не допоможуть. Якщо під час перевірки (вони будуть вибіркові, але без попередження і за повною програмою) виявиться невідповідність, «зірки зірвуть» остаточно і безповоротно із соромом і ганьбою.

Вивчивши кілька моделей роботи країн, порівнянних із Грузією за економічними параметрами, які досягли помітних успіхів у розвитку туризму за короткий термін, співробітники департаменту відзначили, що практично жодна з них не досягла серйозного зростання без участі держави та підтримки державою приватного сектора. Тому нинішнього року було виділено 5 млн. ларі (3 млн. 125 тис. дол.) на пільгові кредити підприєм­ствам малого бізнесу, котрі працюють у туризмі, розміром від 1 тис. до 50 тис. ларі під 10—15% терміном до п’яти років. І це тільки перший етап. До речі, щоб розпочати діяльність на туристичних теренах, потрібно просто зареєструвати компанію у податкових органах.

Грузія за радянських часів приймала на рік 5 млн. туристів. (Населення країни на сьогодні становить 4,5 млн. чол.) Потім був тривалий і відчутний спад.

— За минулий рік — уперше після розпаду СРСР — зафіксоване майже стовідсоткове зростання відвідувань: у країні побували 976 тис. людей, — зазначила завідувач відділу міжнародних відносин департаменту Міріам Словінскі. — Це зумовлено не тільки загальним економічним розвитком країни, а й реформами, що здійснюються в усіх напрямах, зокрема спрямованими на зменшення бюрократії, гарантування безпеки. Дуже важливо, що за минулий рік подвоїлася кількість туроператорів, котрі працюють на ввезення — їх уже 51 (було близько 20), тоді як вивозять лише 14 компаній. (До речі, з 1 січня 2005 року в Грузії на ввезення туристів діє нульова ставка ПДВ. — Авт.) Помітно збільшився і приплив інвестицій.

Досить активна рекламна кампанія — це не тільки участь більш як у п’яти великих туристичних виставках, це насамперед робота над створенням привабливого бренду країни. До співробітництва залучили британське рекламне агентство M&C Saatchi. Перший етап, обсягом в 7,5 млн. ларі, виділених із урядового фонду, — цілеспрямована кампанія залучення інвестицій у Грузію, що включає кілька бізнес-форумів під егідою Financial Times у найбільших бізнес-містах світу, публікації, виготовлення принт- і телереклами та її розміщення, зокрема телереклами — на каналах CNN, Evronews.

— Якщо порівнювати співвідношення інвест-пропозицій та попиту, то попит сьогодні на третину більший, — наголосила Міріам. — І тому насамперед ми звертаємо увагу на інвестування у підвищення якості. Для заохочення інвесторів розробляється пакет дуже простих і зрозумілих заохочень.

— Землю або недобудований дім ми можемо інвесторові подарувати або продати за символічну ціну 1 ларі, президент має на це право, — але під конкретну програму й конкретні зобов’язання, — пояснює радник голови департаменту Гігі Купарадзе. — Скажімо, даруємо ми вам 1 га землі в гірському районі, перспективному для туризму, ви натомість маєте представити програму, і вона повинна нас зацікавити, а через два роки — почати працювати. Якщо ні —втрачаєте все. Нині триває розробка всіх цих механізмів, аби вони набрали чинності.

У створенні національного турпродукту разом із департаментом туризму та курортів і туроператорами беруть участь міністерство економічного розвитку (до складу якого, власне, департамент і входить), міністерство довкілля, авіаперевізники, асоціація готелів. Серед великих авіакомпаній — British Аirlines, Turkish Аirlines, Austrian Аirlines, у Грузію прийшли великі готельні бренди Radisson, Hilton, Hayat, Kempinski, Intercontinental.

Сьогодні департамент проводить інвентаризацію туристичної спадщини країни. Хоча нині в готельному господарстві країни помітний дефіцит — попит визначає пропозицію, — через рік, пообіцяли в департаменті, ціни в готелях стануть більш доступними.

Удалині від центру туристів приймають малі готельні будинки. Власне кажучи, у великому будинку з великою кількістю кімнат це не проблема, а з приготуванням їжі (стіл у Грузії завжди різноманітний і щедрий) допоможуть родичі й сусіди. До речі, всі готельні будинки в департаменті на обліку, запевнили співробітники. Що ще цікаво, у депресивному регіоні вартість проживання в готельному будинку вища (ми могли порівняти Кутаїсі й Телаві) — як своєрідна інвестиція в розвиток.

Департамент узяв на себе турботу про підготовку професійних кадрів — важливий момент на шляху розвитку галузі. Вже діє багатопрофільний коледж туризму за сприяння грецької сторони в Кобулеті. А на регіональних курсах можна буде опанувати не тільки професії, потрібні в конкретній місцевості на сьогодні, а й іноземні мови.

Відкриття 15 туристичних інформаційних центрів — у Тбіліському аеропорті, на залізничному вокзалі, у центрі столиці, а також у регіональних центрах і представлення країни на порталі Європейської туристичної організації, до якої Грузія вступила цього року, допоможе туристам зорієнтуватися у різноманітті грузинських цікавинок і визначних місць. Та чи поїдуть вони туди й як розвиватиметься туристична складова країни, залежить від майбутніх президентських і парламентських виборів, від стабільності і безпеки в країні.

…Стародавні греки вважали веселку шляхом Іриди, посланниці між світами богів і людей. Хтозна, можливо, вона і спускається періодично з небес, аби перевірити, що ж діється на землі, яку, за грузинською легендою, Бог спочатку приберігав для себе, але потім віддав грузинам... Люди повинні цю дорогу зберегти.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі