ВЕРЕСЕНЬ. ВАДОВІЦЕ

До рідного міста Папи Іоанна Павла ІІ тепер приїжджає чимало туристів — і не тільки католиків. Бажання зрозуміти, як в цьому провінційному галицькому містечку виросла людина такого масштабу, цілком зрозуміла. Вадовіце не вражає — таких міст багато навкруги Кракова. Так, приємно тут побувати, прогулятися старими вуличками, почастуватися улюбленими тістечками Папи в кондитерській поруч із його рідним будинком. Але як знайти відповідь? Може, й не варто її шукати, може, справа не в місці, а у випадковому збігу обставин, у вихованні, в епосі, у Кракові, до якого переїхав 18-річний Кароль Войтила?

І все ж таки я не став би відмовлятися від магії місця — саме місця, не міста. Бо Вадовіце розташоване у вражаючому регіоні — гірські краєвиди з далекими вершинами і мальовничими схилами. А ще знаменита Кальварія Зебрідовська, сусіднє місто в кількох кілометрах. Папа не випадково говорив, що душею він виховувався саме тут, у Кальварії. Бо це місто — спроба створити на польській землі модель Єрусалима. Можна годинами ходити від каплиці до каплиці, немов би єрусалимськими вулицями або сторінками Нового Завіту. Звичайно, справжній Єрусалим інакший — а проте будівничим Кальварії вдалося надати своїм каплицям й церквам — і цілому маршруту — не просто краси пейзажної, а насамперед краси внутрішньої, так що навіть людині нерелігійній важливо пройтися цими стежками. Я відвідав Кальварію перед тим, як приїхати до Вадовіце — міста дійсно розташовані усього за кілька кілометрів одне від одного. І подумав — який людині вибудувати Єрусалим, такою стає і сама людина. У Вадовіце виховувався підліток Кароль Войтила, у Кальварії починав замислюватися над своїм майбутнім той, хто через чотири десятиріччя стане Іоанном Павлом ІІ. Взагалі, після відвідин Кальварії Зебридовської якось не виникає питання, чому Войтила, який уже в юнацькі роки вважався надзвичайно обдарованим хлопцем, обрав саме священицький шлях, а не професію актора або письменника. Мандруючи Кальварією, досить легко уявити себе саме священиком і надихнутися важливістю своєї місії. Досі я бачив хіба що результати вибору, який тут був уже зроблений, — Краків, де Войтила прожив життя від семінариста до кардинала, і Ватикан, майдан перед собором святого Петра, з якого промовляв Папа. Однак атмосфера життя кардинала і Папи дозволяє хіба що оцінити рівень особистості ієрарха і політика. Тут, у Кальварії і Вадовіце, де ще не було священика, а був тільки юнак із провінції, який стояв на самому початку життєвого шляху, розумієш, як він став таким, яким ми його знаємо, усвідомлюєш всю невипадковість його вибору. Бо дійсно: який в людини Єрусалим, такою стає й сама людина...