В Україні через відсутність правового регулювання процвітає «чорна археологія»

За словами доцента кафедри археології Львівського національного університету ім. І.Франка Ярослава Онищука, Львівщина, ніби магніт, притягує «чорних копачів». Свого часу тут відбувалися надзвичайно бурхливі події періоду Першої і Другої світових воєн. Її територія багата на пам’ятки археології, оскільки область розташована на вододілі басейну Чорного та Балтійського морів, де були давні поселення.

Найбільше зло в тому, що копачі руйнують пам’ятки археології, плюндрують могили та поховання, позбавляючи суспільство контакту зі своєю давньою історією.

На ринку нелегальної археології найбільший попит насамперед на вироби з дорогоцінних металів, давні прикраси, монети, предмети декору, пам’ятки часів Київської Русі. Як зазначив ZN.UA директор Львівського національного музею жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий, на ринку незаконно добутих археологічних предметів часів Київської Русі знахідки з давнього городища становлять до 40%. Це срібні й золоті предмети, скіфські артефакти тощо.

Р.Забілий вважає, що в Україні немає чіткого порядку організації пошуково-ексгумаційних досліджень воєнних поховань. Якщо в офіційній археології діють жорсткі правила видачі дозволів, обов’язкова звітність, то «чорним археологам» достатньо придбати металошукачі - і копай, де заманеться.

У західному регіоні України фактично немає організацій, які б були офіційно закріплені за певними територіями, звітували про них. Цей безлад вигідний «чорним археологам». Тому насамперед слід упорядкувати нормативну базу у сфері археології та культурної спадщини, пошуку і впорядкування поховань жертв воєн і політичних репресій.

Чинне українське законодавство так само має достатньо можливостей для притягнення правопорушників до відповідальності. Але щоб покарати, їх потрібно зловити на місці розкопок, що досить складно. Тут є тонкощі, які мають бути врегульовані у правовому плані. Якщо людину заскочать на місці розкопок, то згідно з українським законодавством максимум, що їй загрожує, - штраф 590 грн. Якщо ж буде доведено плюндрування могил, то тут уже інша санкція: у Кримінальному кодексі є стаття, яка передбачає за несанкціоновані археологічні дослідження до восьми років ув’язнення.

Археологічна служба в Україні занедбана, у чому завинила й освіта. Лише у Варшаві на археолога вчаться сотні студентів, а ще є інститути і факультети у Кракові, Жешуві, Любліні, інших містах Польщі. При Львівському національному університеті імені І.Франка донедавна готували групу археологів з 20 осіб, тепер не стало і її. На археологів перекваліфіковуються історики. В Україні щороку беруть дозволи на археологічну діяльність в середньому 250 осіб, тоді як у сусідній Польщі - близько двох тисяч.

Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Василя Худицького «Чорні археологи не переводяться».