Уяви себе тим, ким хочеш стати, і ти ним станеш! - Соціум - dt.ua

Уяви себе тим, ким хочеш стати, і ти ним станеш!

5 жовтня, 2007, 12:35 Роздрукувати Випуск №37, 5 жовтня-12 жовтня

На одному з цих «велетнів» був синій циліндр із малиновою стрічкою, жовте жабо, пухнаті помпони і д...

На одному з цих «велетнів» був синій циліндр із малиновою стрічкою, жовте жабо, пухнаті помпони і довгі бузкові штани; дру­гий, невимушено помахуючи артефактним револьвером, виблискував розшитим золотими вензелями піратським капелюхом і ниткою білих перлів на чорному камзолі; третій привертав увагу дзенькотом золотих бубонців на ковпаку блазня і обеззброював пустотливою усмішкою. Ще двоє, перебуваючи «на висоті», із задоволенням позували перед камерами й відповідали на запитання всюдисущих журналістів... Саме так, із допомогою ходуль та хорошого настрою, дитяча циркова сту­дія «Арлекіно» зустрічала на вхо­ді в концерт-хол «Алегро» понад двісті дітей із трьох київських шкіл-інтернатів, які прийшли на відкриття добродійного фонду «Об­даровані діти — майбутнє України». Його організаторами ста­ли президент модельного агент­ства «Карін MMG» Влада Литовчен­ко і компанія «Віннер».

Величезне шатро «Цирку Кобзов», яке розкинулося під жовто-зеленими шапками дерев, нагадувало розбурханий вулик: воно було заповнене дітьми, жваві вигуки яких примушували забувати, що атмосфера затишку й тепла не завжди є в житті цих дітей. Що далеко не всі з них знають, що таке батьківські піклування та підтримка. Що далеко не всі вони розуміють, як це, коли тебе люблять і балують, коли тобі «просто за так» можуть дарувати кумедних клишоногих ведмежат або оплачувати художню школу, гурток бальних танців, водити на хорео­графію... Хоча, погодьтеся, творче самовираження дитини не менш важливе, ніж повноцінна їжа або здоровий сон. Але щоб талант розкрився й засяяв, йому спочатку треба допомогти визначитися, спрямувати його на конкретний шлях. Дати в руки «інструменти» творчості й стимулювати працю. На жаль, до останнього часу будь-яка добродійність стосовно дитячого будинку або інтернату розумілася в нашій дер­жаві як «загодовування», при цьо­му духовний, творчий розвиток дитини мало хто ставив в основу. Саме тому Влада Литовчен­ко та офіційний імпортер автомобілів Ford, Volvo, Jaguar, Land Rover і Porsche компанія «Віннер» вирішили зробити свій внесок у розвиток українських талантів і допомогти реалізуватися обдарованим дітям-сиротам і дітям із незаможних родин у різних видах мистецтва.

«На медведя я, друзья, выйду без испуга, если с другом буду я, а медведь без друга!…» — пісні з дитячих кінофільмів, що не ста­ріють, викликали усмішку на обличчі кожного, хто переступав поріг циркового залу. Атмосферу свята ефектно підкреслювали затишні столики з фруктами, тістечками, желе та іншими солодощами, на вигляд яких, скажемо, поклавши руку на серце, не тільки у вихованців київських шкіл-інтернатів спалахували очі. Гостей на відкритті фундації «Обдаровані діти — майбутнє України» було не так уже й багато, зате кожен із них був до пари мерехтливій зірці під куполом цирку. Підтримати й поздоровити організаторів проекту прийшли Віктор Павлик, Григорій Чапкіс, Камалія, Галліна, Діана Дорожкіна, Аліна Гросу, Наталя Розинська. Присутність цих талановитих людей, які успішно реалізувалися, допомагала вірити, що не здатних до творчості й самовираження людей не буває. Що варто тільки знайти в людині джерело обдарованості, трохи допомогти їй, і вже невдовзі боязкі, невпевнені па можуть стати білими крилами, а какофонія безладних звуків скрипки — змінитися грою великого Маестро. Одне невеличке зусилля — і на українському небосхилі талантів може засяяти нова зірка. Таланти спалахують самі собою, але щоб вони горіли яскраво, їм потрібна добра підтримка. Саме тому в планах творців добродійного фонду — заснувати спеціальні премії, іменні стипендії; організувати фестивалі, виставки; сприяти участі найталановитіших дітей у міжнародних конкурсах; проводити професійні майстер-класи. За словами Влади Литовченко, початкові «зусилля потрібно зосередити на залученні найкращих фахівців, аби виявити таланти, і вже потім думати, в якому напрямі «рухати» дитину». До речі, двох талановитих хлопчаків я примітила, щойно переступила поріг гостинного залу. Чекаючи, доки їхні однокласники розлетяться по вподобаних місцях, вони не марнували часу і влаштували... театр тіней. І побігли по синьому полотнищу круглого шапіто вовки, рогаті бики, полетіли загадкові птахи. Хіба це не спектакль? І перед нами не потенційні актори? Коли дитина не боїться виявляти себе, тоді навіть у малому вона здатна самовиразитися яскраво. Головне — вчасно помітити в малюкові творчу «родзинку», допомогти йому визначитися, щось підказати.

Цирк не був би цирком, якби в темному проході залу я не зіштовхнулася віч-на-віч із «дресиро­ваною мухою», за спиною в якої розвівалися розпатлані смугасті крила, а на шиї красувався червоний бант. Цей колоритний персонаж зчинив у залі великий переполох: діти весь час намагалися допомогти їй сховатися від величезної мухобійки, яка ганялася за нею. Маленька публіка зустріла виступ групи «Арт-Обст­ріл» на ура. Втім, усю циркову програму було продумано чудово: вражаючі повітряні гімнасти, які зачарували всіх красою своїх польотів; номер із мильними бульбашками, які надзвичайним чином роздвоювалися, шикувалися, перетворювалися на квадрати й випускали дим; виступ пустотливого дитячого колективу «Вітамін­чик» із тан­цювальним номером про зелених буратінків. Вражала і примусила затамувати подих гімнастка, що демонструвала в повітряному просторі цирку один день життя потішного малинового жука. З неприхованим захопленням зустріли маленькі глядачі і «троюрідного дядька по матері Гаррі Поттера» ілюзіоніста Едуарда, й на заклик допомогти до нього кинулася мало не половина залу, геть-чис­то забувши про ласощі та напої на своїх столах... Діти є діти. Хоч би яким тяжким було їхнє життя, вони завжди знаходять у ньому місце для сміху й усмішок. Вони завжди готові весело розреготатися там, де дорослий «скромно» промовчить або благополучно «не помітить». А це ж теж талант, це великий дар дитинства. Бездарних дітей немає. Кожній дитині просто потрібні відповідне середовище і своєчасна підтримка.

«Ви повинні пристрасно любити те, що робите. Я сам люблю творити і зрозумів, що гроші — це побічний продукт будь-якої справи, а не його головна мета. Найпер­ша цінність — люди. Уявіть себе тим, ким ви хочете стати, і ви ним станете». Ці слова належать одному з тих, кого нині заведено називати self-made man (людина, яка зробила саму себе), власникові компанії «Він­нер», американцю з українським корінням Іванові Гинянському. Можливо, не всі діти вловили суть сказаного ним. Головне інше — вони точно засвоїли, що для людини немає нічого неможливого. Що кожен здатен стати чарівником для самого себе. Що тільки від нас самих, від наших бажань, устремлінь і працездатності залежить, яким буде наше завтра, і тільки ми самі можемо вирішувати, скільки смішних клишоногих ведмежат оточуватиме нас у майбутньому.

…А ще були подарунки. Захоплені погляди найменших і пожвавлення в середовищі старших стали яскравим підтвердженням того, що у величезних подарункових пакетах справді лежить щось цінне: моделі Ford, Volvo, Jaguar, Porsche — для хлопчиків, лялька Барбі для дівчаток, а також брендовані «Віннер» зошити, ручки, рюкзаки, м’які пенали з наповненням і навіть важкий том «Великої енциклопедії ерудита». Добродій­ний фонд «Обдаровані діти — майбутнє України» успішно стартував, залишається тільки побажати його організаторам та учасникам легкого шляху і великої удачі, бо виховання нової, духовної еліти — завдання надзвичайно важливе для України, на небосхилі якої так багато вільного місця для світла маленьких і великих зірок.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №27, 13 липня-19 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво