Усі гроші українців очима німецького колекціонера

Гроші цікавлять усіх. Комусь важливі їх велика кількість та вартість, для інших має значення зовнішній вигляд, ще для когось — історія, пов’язана з ними... Мабуть, саме до останніх належить науковий працівник Інституту світової економіки та політики в Берліні, керівник інтегрованої німецько- та україномовної програми двох дипломів з міжнародної економіки, що діє в Тернопільському економічному університеті, Вільфрід Тріленберґ, який зробив спробу написати свого роду ілюстровану історію України у вигляді грошових знаків.

Від давньоруської гривні до сучасної

Особливо пана Вільфріда цікавили економічні явища останніх ста років, які він, як фахівець, намагався аналізувати. А потім, оскільки він також любить нумізматику та боністику, виникла ідея простежити і створити ілюстровану історію України у вигляді грошових документів: акцій, векселів, лотерейних білетів, облігацій, монет та банкнот.

У книжці «Україна сьогодні. Її грошова система у світових економічних та політичних зламах останнього століття», що вийшла у світ 2005 року в Берліні й написана німецькою, йдеться не лише про українські гроші, а й про гроші українців — ті, що могли би потрапити свого часу в руки людей, котрі жили на сучасній території України. Хоча у книжці коротко охоплено весь період української історії, починаючи з Київської Русі, та найбільше інформації — про грошові знаки останніх ста років. Зважаючи на те, що чимало часу Україна входила до складу інших державних утворень і гроші там були відповідні, у книжці є інформація про польську, російську, австрійську, угорську, румунську, радянську валюти різних періодів, гроші Української народної республіки.

Стосовно останніх. Друкувалися вони в Німеччині, де на той час була велика інфляція, потрібно було багато паперу для виготовлення власних банкнот, тож замовлення українців вдавалося виконати не завжди вчасно і в повному обсязі. Відповідно, можна побачити ті самі гроші УНР, але надруковані на різному за якістю папері.

Чимало різноманітних грошей було в Україні у військовий час: грошові знаки Червоної армії, спеціальні польські воєнні гроші, біфони УПА, двомовні (німецькою та російською) таборові гроші, що діяли на території таборів для військовополонених у період Першої світової війни…

Представлено також українські гроші, що були в обігу в нас уже після відновлення Україною незалежності 1991 року. Згадується й такий феномен, як власна валюта деяких українських підприємств. Така практика була доволі поширена в часи нестабільності національної валюти. Але, за словами пана Вільфріда, досі в Україні є підприємства, наприклад Рівненська атомна електростанція, на яких використовують свої особливі внутрішні гроші й досі.

Про українські гроші знають навіть королі

Під час роботи над книжкою пан Тріленберґ шукав справжні грошові документи. Впродовж останніх трьох років відвідав чимало антикварних магазинів, часто бував на зустрічах колекціонерів у Тернополі, Києві, Івано-Франківську, Луцьку, Одесі, Ужгороді. В когось робив копії, в інших купував, бо, хоч як дивно, такі документи коштували порівняно недорого. Довелось прочитати чимало літератури, як результат — у книжці є не тільки зображення та описи майже всіх грошей, що ходили колись на території України, а й багато цікавих епізодів з української історії.

На книжку пана Тріленберґа були позитивні рецензії у фахових німецьких журналах, її придбали Національний банк Німеччини, Королівська бібліотека Бельгії та чимало колекціонерів. Побачила світ вона німецькою мовою, оскільки це наукова праця пана Вільфріда, написана в рамках його роботи у Берлінському інституті світової економіки та політики. Але є надія, що можна буде незабаром почитати працю німецького науковця й українською. Принаймні пан Вільфрід повідомив, що його книжкою зацікавився ректор Тернопільського економічного університету і пообіцяв видати її.

Водночас книжку буде трохи перероблено, адже написано її для неукраїнців, тож багато речей для нас зрозумілі і не потребують такої уваги. Українська версія книжки також трохи по-іншому називатиметься і вийде у двох томах. У першому йтиметься про гроші періоду від часів Київської Русі до кінця Другої світової війни, в другому — до сьогодні.

Замість князів і гетьманів —
літаки та ракети?

Українські банкноти зорієнтовані на історію, видатних постатей, і це, мабуть, важливо і правильно. Але для колекціонерів з інших країн це не має жодного значення, тому що вони української історії не знають.

— Україна прагне бути сучасною державою, інтегрується в Європу, хоче показати, що володіє сучасними технологіями: будує літаки, космічну техніку, а це не кожна держава уміє. Тож чому не показувати на банкнотах сучасне і майбутнє держави? — дивується пан Вільфрід. — Боністи переважно збирають свої колекції за якимсь мотивом: літаки, кораблі, мости чи інші архітектурні конструкції, але майже ніхто не колекціонує історичних, національних постатей тієї чи іншої країни. Як колекціонера банкнот із певним мотивом (пан Вільфрід збирає купюри із зображенням кораблів. — Авт.), українські паперові гроші мене також не цікавлять. А якби були різні мотиви, то ці гроші можна було б продавати, і це давало би чистий прибуток Нацбанку.

Водночас, за словами Вільфріда Тріленберґа, ситуація з монетами в Україні зовсім непогана. Відповідно, кілька монет із зображенням кораблів навіть опинились у його колекції.

Пан Вільфрід стверджує, що іноземним колекціонерам важко розбиратися в українських грошах, бо там усе написано кирилицею, якої майже ніхто не вміє читати. Тож, на думку німецького колекціонера і науковця, українцям варто подумати над тим, щоб принаймні написи «Україна» та «гривня» можна було читати латиницею. Ще одним прикладом недалекоглядності наших фінансистів є недавно викарбувана двогривнева монета, на якій взагалі цифр немає, тож іноземцеві, який не володіє українською, розібратись у таких грошах нереально. На Заході одразу це помітили і почали критикувати.

Чи стане українська гривня сувеніром?

Якщо у нашому випадку гроші й фінансистів можна, а інколи і треба критикувати, то у німців критикувати вже нічого, адже з приєднанням Німеччини до зони євро національна валюта канула в небуття. Чи усвідомлюють українські прихильники євроінтеграції, що коли їхні мрії збудуться, гривня теж перетвориться на історію?

— Люди звикли, що німецької марки вже немає, — каже пан Тріленберґ. — Спочатку були деякі проблеми, адже раніше співвідношення євро до марки становило 1:2, тобто німці могли чудово порівнювати ціни і розуміли, що після переходу на євро вони пішли вгору. Тому попервах населення доволі негативно ставилося до євро. Але так легко порівнювати могли хіба що німці, в інших країнах коефіцієнти були набагато складніші, і, відповідно, проблем зі сприйняттям євро було менше.

Спершу, за словами німецького економіста, в магазинах часто можна було почути, як люди замість «євро» продовжували казати «марка», центи називали пфеніґами, але тепер уже всі звикли.

— Марку повністю знищено, відновити її неможливо — всі банкноти дрібно розрізані, сформовані у брикети, і їх тепер можна купувати хіба що як сувеніри...