УКРАЇНСЬКА СІМ’Я: СТАНОВИЩЕ КРИТИЧНЕ - Соціум - dt.ua

УКРАЇНСЬКА СІМ’Я: СТАНОВИЩЕ КРИТИЧНЕ

20 вересня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №36, 20 вересня-27 вересня

Мама, тато, син і дочка — ось стереотипне уявлення про повну сім’ю. Проте реальність сучасного світу інакша...

Мама, тато, син і дочка — ось стереотипне уявлення про повну сім’ю. Проте реальність сучасного світу інакша. Змінюється не лише форма існування сім’ї, а й ставлення до кількості дітей у ній. Причини тут як соціальні, освітні, так і економічні. Якщо на першу дитину (а саме бажання ростити малюка є, відповідно до опитувань, основною причиною взяття шлюбу) ще хоч якось наважуються, то завести другу, а тим більше третю, мало хто погоджується. На батьків у багатодітних сім’ях дивляться як на «трохи дивних» і співчувають їхньому «невезінню».

Схожа психологія панує не лише в країнах з економікою, що розвивається. Навіть у найбільш розвинених державах світу діти нерідко вважаються одним із головних чинників ризику зубожіння. Така ситуація, наприклад, у Німеччині. У результаті лише близько 13 млн. німецьких сімей виховують дітей, при цьому більшість їх має всього одну дитину. Понад 9 млн. сімейних пар узагалі не мають дітей. Більшає кількість одиноких батьків і матерів, у 3 млн. сімей дітей виховує лише один із батьків. Збільшується кількість пар, які живуть разом, не реєструючи шлюб. Якщо десять років тому таких було 1,5 млн., то 2000 року — 2,1 млн. У зв’язку зі складною ситуацією на «сімейному фронті» урядова політика ФРН спрямована на підтримку основних осередків суспільства.

Як і в нас, у Німеччині держава виділяє певну суму на утримання дитини — зараз вона становить 154 євро на місяць на першу і другу дитину. Після податкової реформи змінилося й оподаткування сімей: тепер батьки можуть віднімати від податків суму, яку вони витратили на утримання дитини, а це — 3648 євро. Новий закон про неповний робочий день, відповідно до якого працівники, що мають дітей, можуть трудитися неповний робочий тиждень, полегшив поєднання сімейних обов’язків з професійною діяльністю. Те, що раніше називалося «відпусткою з догляду за дитиною», тепер називається «батьківським часом» і дозволяє як батькові, так і матері спільно піклуватися про свого малюка. В різні способи провадиться удосконалення пенсійної системи. Для старших дітей підвищено допомогу на здобуття освіти.

Найцікавіше, що й в Україні, коли обмежитися виключно читанням різноманітних законодавчих актів, уряд усерйоз стурбований проблемами сім’ї й демографії і вживає в цьому плані низку конструктивних заходів. Докладніше про них ми попросили розповісти начальника відділу реалізації сімейної політики Держкомітету України у справах сім’ї та молоді Ларису ПАЛІЙ.

— Сучасна політика держави у сфері сім’ї спрямована на вирішення практичних завдань зі стабілізації та розвитку інституту сім’ї, підтримки малозабезпечених, багатодітних і неповних сімей. Останніми роками в цій сфері сформувалися певні позитивні тенденції. Розроблений і діє комплекс заходів, спрямованих на зміцнення сім’ї, удосконалюється законодавство про соціальні гарантії та допомогу сім’ям із дітьми, поступово ліквідовується заборгованість із виплат.

Реформи системи соціальної допомоги передбачають також поглиблення адресної соціальної підтримки малозабезпечених прошарків населення, тобто урахування матеріального становища кожної конкретної сім’ї: система пільг окремим категоріям населення поступово замінюється на адресну цільову допомогу. Приміром, якщо раніше на допомогу могли розраховувати всі сім’ї з дітьми до 16 років, то сьогодні лише ті, у яких доход на одну людину не перевищує 80 грн. на місяць — 23,5% прожиткового мінімуму. Це дозволяє забезпечити всім громадянам доход не нижче зазначеної суми. За шість місяців цього року таку допомогу призначено понад 10 млн. чоловік.

Ставлення держави до сім’ї визначено цілою низкою нормативно-правових актів. Серед них «Концепція державної сімейної політики», Закон «Про державну допомогу сім’ям із дітьми», Кодекс про шлюб і сім’ю (із січня наступного року набирає чинності новий «Сімейний кодекс України»), указ «Про заходи з поліпшення становища багатодітних сімей», постанови Кабміну «Про заходи з підтримки становлення і розвитку студентської сім’ї», «Про затвердження концепції безпечного материнства», а також «Про затвердження комплексних заходів зі стимулювання народжуваності на 2002—2007 роки», яка вийшла в липні нинішнього року.

Останньою постановою передбачається, зокрема, підготувати проект закону про державне фінансування та цільове довгострокове кредитування будівництва житла. Він передбачатиме можливість надання пільгових кредитів для купівлі або будівництва житла сім’ям, у яких росте двоє і більше дітей. Зараз у країні діє програма пільгового кредитування молоді. У ній можуть брати участь молоді подружжя віком до 30 років, які стоять на квартирному обліку. Кредит дається на пільгових умовах — 3% річних на 30 років. Перший внесок становить 6%. При цьому, якщо народжується дитина, сім’я звільняється від виплати відсотків за кредитом; якщо народжується друга дитина, то 25% суми погашає держава, а якщо третя і більше — 50%. Більше того, коли той, хто бере кредит, постійно живе в сільській місцевості і працює у сільгоспвиробництві, у соціальній сфері села або в органах місцевого самоврядування, то йому, окрім перелічених пільг, погашається ще 25% суми наданого кредиту.

Окрім допомоги на придбання житла, держава надає п’ять видів матеріальної підтримки. Це допомога у зв’язку з вагітністю та пологами, що становить чверть прожиткового мінімуму. Далі, одноразова допомога при народженні дитини — 200 грн. Зараз, до речі, відповідно до ухваленої в липні постанови, готується внесення змін у низку чинних законів. Передбачається, що одноразова допомога при народженні другої і наступної дитини даватиметься у кратному співвідношенні до величини одноразової допомоги на першого малюка. Крім того, буде збільшено відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами у разі багатоплідної вагітності, а також запроваджено триденну оплачувану відпустку для медичного обстеження вагітної при взятті її на облік.

Третя допомога: з догляду за дитиною до досягнення нею трьох років — 40 грн. Четверта — адресна допомога на дітей малозабезпеченим сім’ям. Вона розраховується як різниця між рівнем забезпечення прожиткового мінімуму і середньомісячного доходу сім’ї. І ще один вид допомоги — на дітей, котрі перебувають під опікою.

Окрім матеріальних, є й інші види підтримки сімей державою. Так, для організації інформаційної, консультативної, правової, соціально-реабілітаційної та виховної роботи з сім’ями при центрах соціальних служб для молоді діє 520 спеціалізованих служб соціальної підтримки сімей «Родинний дім». З їхньою допомогою сім’ї можуть отримати термінову соціально-психологічну допомогу, скористатися «Телефоном довіри». Працюють «Пункти видачі безкоштовних речей», консультативні пункти, клуби спілкування, групи самопідтримки для жінок, які виховують дітей без чоловіків. Крім того, управління у справах сім’ї та молоді на місцях проводять обстеження матеріально-побутових і житлових умов сімей. За результатами таких обстежень приймаються рішення про надання одноразової матеріальної допомоги з місцевих бюджетів. Якщо ж у місцевих бюджетах грошей немає, то надсилаються прохання благодійним організаціям. Систематично організовуються благодійні акції з надання гуманітарної допомоги (державними або місцевими органами влади) малозабезпеченим багатодітним і неповним сім’ям — одягом, взуттям, продуктами харчування, грошовою допомогою на лікування та інше. На місцевому рівні вирішуються питання надання додаткових пільг багатодітним сім’ям, таких, як пільгова оплата за квартиру, комунальні послуги, послуги зв’язку, безкоштовний проїзд дітей у міському транспорті, безкоштовне харчування в загальноосвітніх школах. Реалізовуються і різноманітні культурні програми.

* * *

Попри такі, здавалося б, активні дії влади, становище багатьох українських сімей можна охарактеризувати як критичне. Як зазначається в проекті державної доповіді за підсумками 2001 року «Виховний потенціал сім’ї в сучасних умовах», реформи, що проводилися в країні протягом 90-х років, найсерйознішим чином позначилися на соціально-економічному, демографічному, репродуктивному та виховному потенціалі суспільства. Спостерігається тенденція відкладання одруження і народження дитини у зв’язку з загальним падінням рівня життя. А оскільки однією з основних причин взяття шлюбу багато хто називає близьку перспективу стати матір’ю чи батьком, то падіння демографічних показників особливо насторожує. Фахівці вказують на зниження народжуваності в усіх регіонах країни, у тому числі й сільській місцевості та західних регіонах. Загальна кількість народжених зменшилася з 691 тис. чоловік 1989 р. до 376,5 тис. чоловік 2001-го.

Статистика розлучень свідчить, що вже не кожна третя (як було ще недавно), а більше половини сімей розпадаються. За розрахунками науковців Інституту економіки НАНУ, 2000 року на 100 зареєстрованих шлюбів припадало 71,9 розлучень, а на 1000 населення в середньому зареєстровано 5,5 шлюбу і чотири розлучення. Середня ж кількість шлюбів на тисячу жителів України 2000 року була найменшою протягом усього періоду після Другої світової війни.

Важливим чинником зниження народжуваності в країні були і залишаються погані житлові умови, особливо в сім’ях, де ростуть двоє і більше дітей. Всі державні програми, хоч би як гарно вони звучали, не дають можливості вирішити проблему кардинально. Торік було профінансовано лише 75% від запланованого на молодіжне будівництво. 2001 року поліпшили свої житлові умови всього 29 тис. сімей (у тому числі й одинаків) із 1 624 085 сімей, що стоять на квартобліку. Серед них 1,5% — багатодітні сім’ї (троє і більше дітей), 1,2% — самотні матері і 1,1% — молоді сім’ї.

Вимушена неповна зайнятість, криза неплатежів, низькі стандарти оплати праці і недосконалість соціальної політики призвели й до критичного матеріального становища сімей. Рівень життя членів сім’ї, особливості сімейного виховання безпосередньо залежать від кількості дітей віком до 18 років, а також працездатних і непрацездатних дорослих. За даними Держкомстату, на травень минулого року середній розмір домогосподарств у країні становив 2,73 чоловіка (проти 2,76 2000 р.), 42,5% таких господарств виховували дітей віком до 18 років. Хоча 2001 року середньодушовий загальний доход господарств із дітьми становив 158,7 грн. і перевищив аналогічний показник попереднього року на 20%, це не особливо змінило ситуацію: у середньому загальний доход домогосподарств із дітьми на 14% нижчий від середньоукраїнського, а якщо порівняти з бездітними сім’ями — то взагалі на 28%.

Значно перевищує середньоукраїнські показники стану сімей із дітьми і рівень бідності — 33,4% проти 27,2%. Ця ситуація найбезпосереднішим чином відбивається на харчуванні сімей із дітьми (воно приблизно на чверть гірше, ніж у бездітних сім’ях), освіті і вихованні дітей, медичному обслуговуванні, придбанні товарів тривалого користування. Приміром, лише 80% сімей із дітьми мають удома телевізор, 62% — магнітофони, лише в кожної п’ятої є відеомагнітофон, 5% користуються музичним центром, 3% — комп’ютером і 1% — супутниковою антеною.

Одне слово, про поліпшення демографічної ситуації та зміцнення інституту сім’ї в українському суспільстві поки що доводиться лише мріяти. І сподіватися на те, що до поліпшення економічної ситуації ми все ж таки збережемо можливість і прагнення жити сім’єю і мати дітей, бажано двох або трьох.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво