«У РЕЗУЛЬТАТІ ОТРИМАННЯ КРЕДИТУ НАРОДИЛАСЯ ДИТИНА…»

Три умови має виконати людина, щоб виправдати своє призначення: побудувати дім, посадити дерево й виростити сина. Цього навчає давня мудрість, і поки люди її не порушують, роду людському гарантоване продовження. Причому найкраще ці умови виконувати в зазначеній послідовності. Спочатку обзаводитися житлом, потім садити біля нього дерева, які дають плоди для прохарчування, і лише після того заводити сім’ю й починати виховувати дітей. Таке неухильне дотримання порад предків допоможе уникнути численних складних проблем, добре відомих тим, хто з власного легкодумства чи з об’єктивних причин починає «з кінця».

Не говоритимемо про легкодумство, це окреме питання. А ось об’єктивні причини — фатум, що переслідує не одне наше покоління. І головна з-поміж них сьогодні — дорожнеча житла при недостатній забезпеченості молоді.

Скільки всього здатні зіпсувати квартирні негаразди! Молоді люди зустрічаються, закохуються, одружуються, приводять обраницю (обранця) додому і заявляють батькам: «Познайомтеся, це моя дружина (чоловік). Де нам спати лягати?»

Зрозуміло, за таких обставин медовий місяць завершується в рекордно стислі терміни, а на зміну йому приходить похмура повсякденність, щедро присмачена з’ясовуванням стосунків між зятями, невістками, тещами, свекрухами, сестрами й зовицями. Чи треба пояснювати, чим це найчастіше закінчується в країні, де кількість розлучень стабільно перевищує кількість шлюбів?

Що робить держава, аби виправити таке становище, і як вона дає йому раду? На ці запитання відповідає директор регіонального відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву в Київській області Максим ВІТЄР.

— Держава вживає заходів, спрямованих на створення умов, які б сприяли молоді у розв’язанні житлових проблем. Про це свідчить заснування Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву ще 1994 року — одразу після ухвалення Закону України «Про сприяння розвитку і становленню молоді в Україні». Зокрема стаття 10 закону передбачає надання кредитів молоді на придбання житла. Але, справедливості ради, маю визнати: до 1998 року фонд не міг виконувати покладених на нього функцій з тієї простої причини, що уряд не виділяв коштів на надання кредитів. Активна робота розпочалася саме з 1998-го — після того, як вийшла постанова Кабінету міністрів, яка регламентує порядок надання кредитів, і вперше для цього було виділено позабюджетні кошти (за рахунок амортизаційних відрахувань). Річ у тому, що це був рік виборів, і відповідна стаття витрат із проекту бюджету не пройшла через ВР. Депутати побачили в ній спробу уряду вплинути на волевиявлення виборців. Але фонд усе-таки отримав 6 млн. гривень. І перші вісім чоловік із Броварів (Київська область) стали власниками кредитів на придбання житла.

Уперше кошти для цих потреб вдалося закласти в держбюджет лише через рік. Тоді наша структура запрацювала нарешті по всій Україні. Нині вона налічує 27 регіональних відділень.

Роком справжнього піднесення став для нас 2000-й. На молодіжне житлове кредитування в бюджет було закладено 70 млн. гривень, і всі ці гроші ми от-ри-ма-ли! Це дозволило розгорнути Програму сприяння молодіжному житловому будівництву в усіх областях країни. Наступні 2001-й і 2002 рік — час набуття досвіду, удосконалення нормативної бази. Але брак фінансування знову позначається на наших можливостях. Судіть самі, хоч уряд і відзвітував про виконання бюджету-2001 на 105%, однак нашу сферу недофінансовано на 25%. Бракує коштів і нинішнього року. А в нас тим часом створено базу кандидатів, людей поінформовано про розвиток програми, діють консультаційні центри, ми постійно подаємо інформацію в ЗМІ про роботу фонду, щоб усі зацікавлені й ті, хто має на це підстави, могли скористатися своїм правом на придбання житла.

— Максиме Кононовичу, наскільки затребувана ваша робота?

— Можу сказати: зараз лише в Київській області зареєстровано 3,5 тис. кандидатів на одержання кредитів, а профінансовано лише трохи більше 100 кредитних угод. Але завдяки допомозі фонду вже 60 сімей отримали житло й почали погашати борги. Працюємо лише три роки, кредити надаються на 30 років, отже, суми від їх погашення поки що мають бути незначні. Проте з 77 млн. гривень, запланованих на надання кредитів у поточному році, 7 млн. — це кошти, отримані від погашення раніше наданих.

— Отже, попит перевищує ваші нинішні можливості. Як ви плануєте його задовольняти, враховуючи те, що найближчим часом на істотне сприяння держбюджету не варто розраховувати?

— Керівництво фонду вивчає можливість залучення до кредитування позабюджетних коштів, приміром, кредитів Міжнародного банку. Маємо для цього вагомі передумови. Адже надані нами кредити забезпечуються майновою заставою й персональною відповідальністю, тут цілком виключена можливість їх нецільового використання. Простіше кажучи, вони не можуть кудись зникнути, як це трапляється в комерційному кредитуванні. Іншими словами — наша діяльність не пов’язана з ризиком неповернення наданих коштів.

Можливий також варіант (правда, це перспектива більш віддаленого майбутнього) створення недержавного пенсійного фонду чи навіть державного, який працює не за консолідованою, а за накопичувальною системою. В усьому світі кредитні спілки або фонди, які займаються довгостроковим кредитуванням житлового будівництва, належать до найнадійніших партнерів таких пенсійних фондів. Одне слово, шляхів залучення позабюджетних коштів існує чимало, і ми їх уважно вивчаємо.

— Хто ваші клієнти та що від них ще вимагається, крім молодості? Якими критеріями ви керуєтеся, надаючи кредит або відмовляючи в ньому в кожному конкретному випадку?

— Відповідно до чинного законодавства, право на кредит надається молодим сім’ям, у яких чоловік і дружина не старші 30 років, неповним сім’ям із таким самим віковим обмеженням і самотнім громадянам не старшим 28 років. Бо кредит державний і надається на пільгових умовах. Ще одна неодмінна умова його отримання — перебування на квартирному обліку. Молоді люди або їхні батьки мають стояти в черзі на поліпшення житлових умов. У загальній чи на кооперативне будівництво — це не має значення, але в кожному випадку перебування на квартирному обліку підтверджує право людини на поліпшення житлових умов. І ще однією обов’язковою умовою є платоспроможність молодої сім’ї або самотньої молодої людини. Адже мусить бути впевненість у тому, що наш клієнт у змозі виконувати свої кредитні зобов’язання. Тому ми й вимагаємо надання довідок про доходи. Якщо претендент відповідає цим трьом вимогам, у нього є всі підстави для одержання кредиту.

— На яких умовах Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву надає допомогу в придбанні житла, і на які пільги можуть при цьому розраховувати одержувачі кредитів?

— Кредит надається на термін до 30 років під 3% річних у гривнях. Але якщо молода сім’я має дитину чи дитина народилася вже після одержання її батьками кредиту, вони звільняються від сплати річних відсотків. До речі, один із наших клієнтів, звертаючись у фонд із заявою про звільнення від сплати річних відсотків, обгрунтував своє прохання так: «У результаті отримання кредиту народилася дитина»... При народженні другої дитини 25% суми кредиту погашається за рахунок держави, а народження третьої позбавляє сім’ю сплати половини суми отриманого кредиту. Як бачите, наші умови безпосередньо орієнтовані на розв’язання демографічної проблеми. Адже відомо, що за останні роки чисельність населення України помітно зменшилася, і з цим необхідно щось робити.

Умови надзвичайно привабливі, природна й велика кількість бажаючих ними скористатися. Банки в таких випадках підвищують кредитні ставки. Ми ж від самого початку позбавлені такої можливості, тому змушені вирішувати питання про кредитування на конкурсній основі. Скажімо, при всіх інших однакових умовах, доходи в одного з претендентів на кредит вищі, ніж в іншого. Природно, першому ми швидше віддамо перевагу, бо він надійніший як клієнт. Другий приклад: замість обумовлених законодавством 6% вартості купованого житла, сім’я готова заплатити з власних коштів, скажімо, 30%. Їй також надамо перевагу перед іншими претендентами, бо «зайві» 24% дозволяють дати кредит ще комусь. Але з цього не випливає, буцімто ми керуємося виключно меркантильними міркуваннями. Враховуємо і тривалість перебування на квартирному обліку, і щільність заселення тієї квартири, в якій на момент звернення по кредит мешкають молоді люди, й інші чинники. Намагаємося вникати в усі обставини у кожному конкретному випадку, але, повторюю, наші фінансові можливості, на жаль, обмежені, а виходити маємо, передусім, із них.

— Сума кредиту — постійна величина, чи вона визначається в кожному окремому випадку?

— Визначальними є два критерії: нормативна площа (вона встановлена законодавством) і вартість будівництва житла. Відповідно до постанови Кабінету міністрів, нормативна площа — це 21 квадратний метр на кожного члена родини плюс ще 20 на всю сім’ю. Отже, норма для сім’ї з двох чоловік становить 62 квадратних метри. Другий критерій — вартість будівництва. Держкомбуд щокварталу виводить середню ціну будівництва житла для фізичної особи по регіонах. Вона і є для нас гранично допустимою. Але якщо молода сім’я хоче придбати квартиру площею, яка перевищує норматив, або в будинку, вартість будівництва якого перевищує середню по регіону, вона може одержати кредит, розмір якого визначено за наведеною мною методикою, а решту суми внести з власних коштів.

— Ви кажете: кредити дають під заставу нерухомості. Але що з молодих візьмеш? Вони до вас тому й приходять, що нічого поки що не нажили. Хтось (приміром, батьки) має за них поручитися, заклавши власне майно?

— У даному разі йдеться про іпотечну форму кредитування. Суть іпотеки в тому, що кредит надається під заставу того майна, яке за нього купують.

Адже ми не передаємо кошти безпосередньо на руки клієнту. Відкриваємо в банку рахунок, на який молода сім’я вносить перший внесок (ті самі 6% вартості житла). Після цього туди ж перераховуються кредитні кошти. Від імені сім’ї та з її участю фонд укладає з будівельною організацією тристоронню угоду. І, відповідно до неї, кошти з рахунку клієнта за нашим розпорядженням перераховуються будівельникам. Таким чином, гроші повністю під контролем фонду, і їх не можна використати з іншою метою. А предметом застави є придбана родиною квартира, заставні документи на яку перебувають у фонді до повного погашення кредиту. Це не означає, що сім’я не є власником квартири. Щойно будинок здано під заселення, вона одержує всі документи на право власності. З одним лише застереженням — без права відчуження.

— Отже, допомагаючи молодим сім’ям у придбанні власного житла, фонд є їхнім ангелем-охоронцем на всі 30 років, протягом яких виплачується кредит?

— Справді, я давно працюю у цій сфері, розпочинав рядовим консультантом і неодноразово мав можливість переконатися у важливості того, чим ми займаємося, для збереження злагоди в сім’ї. Нерідко люди приходять до нас, доведені до розпачу «принадами» спільного життя з батьками в тісній квартирі. А з одержанням окремої квартири в них налагоджуються і порозуміння з родичами, і особисті стосунки.

За свідченням статистики, із 2,5 млн. молодих сімей в Україні близько 800 тис. потребують поліпшення житлових умов, причому саме в цих родинах народжується майже 80% усіх дітей. За статистикою, рівень заможності молодих сімей в Україні на сьогодні дуже низький. Лише 33% живуть в окремих квартирах, 11% — у комунальних, 14% — наймають житло, 10% мешкають у гуртожитках, 1% — у непридатних приміщеннях і 31% — разом із батьками.

До речі, у нас є з чим порівнювати. Білорусь — також не найблагополучніша країна, проблем, принаймні з фінансами, в неї не менше, ніж у нас. Проте 1996 року тут, як і в Україні, ухвалили державну програму підтримки молодих сімей у будівництві та придбанні житла. Сьогодні житлове будівництво в Білорусі входить у четвірку найпріоритетніших секторів розвитку економіки, поряд з експортом, продовольством і охороною здоров’я. А розв’язання проблеми житла молодих родин є одним із пріоритетних напрямів державної молодіжної політики, це головна умова існування інституту сім’ї. Програма молодіжного житлового будівництва в Білорусі за всієї неоднозначності оцінок вважається найкращою не лише на пострадянському просторі, а й у Європі. Пільгове фінансування будівництва житла передбачало кредит на 40 років під 5 % річних. З 1996 по 2000 рік близько 50 тис. молодих родин Білорусі одержали такі кредити на будівництво та придбання житла. У цілому білоруська молодь заселила 15 тис. квартир. Україна й тут відстає.