У НАС ВИСНОВКИ ЧАСОМ ВИПЕРЕДЖАЮТЬ ТІ ПОДІЇ, З ЯКИХ ВОНИ МАЮТЬ ВИПЛИВАТИ - Соціум - dt.ua

У НАС ВИСНОВКИ ЧАСОМ ВИПЕРЕДЖАЮТЬ ТІ ПОДІЇ, З ЯКИХ ВОНИ МАЮТЬ ВИПЛИВАТИ

18 квітня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №15, 18 квітня-25 квітня

«Час покаже», — кажуть розумні люди. Показав же час, що Земля кругла. Втім, Джордано Бруно стверджував це набагато раніше, але здоров’я від цього йому не додалося...

«Час покаже», — кажуть розумні люди. Показав же час, що Земля кругла. Втім, Джордано Бруно стверджував це набагато раніше, але здоров’я від цього йому не додалося.

«Літак Можайського». Був раніше на сірникових етикетках такий літак і гордий напис: «За 50 років до братів Райт!» Потім, здавалося б, ми подорослішали й перестали доводити всьому світу, що «Росія — батьківщина слонів». Виявляється, ні, «синдром Можайського» повертається. Багато наших українських газет і журналів намагаються довести особливу історичну місію України, її пріоритет, перевагу над іншими державами й народами. І дуже необхідна народу національна гордість легко переростає в національне чванство.

* * *

Навколо розруха, і всі кажуть: треба виправити одне, налагодити інше, запозичити третє і відродити четверте, а потім уже можна й жити. Ні, не можна, не вийде. Лишень нині, лише зараз облаштовувати дім, пестити дитину, шаленіти від кохання, «обробляти свій сад» і писати про це статті й картини — іншого часу не буде. Не ставши собою нині і тут, не заплакавши й не сказавши про конкретне — про свій час, землю, кохану людину, дерева на подвір’ї, — ми залишимося «ні гарячими, ні холодними», отже, Бог «виблюне нас із вуст своїх». Це стосується насамперед тих, хто претендує називатися інтелігенцією, до кого простягнені руки за хлібом духовним. Не дати б тому, хто просить, камінь! Хтось, може, не відає, що творить, але тому, хто не знає, не пробачиться. Врешті-решт від інтелігенції залежить майбутнє, від її серця і подиху — чи прийде за святками Різдво, чи явимо ми світу своє справжнє обличчя, чи воно навіки залишиться прихованим за розмальованими масками.

* * *

Депутат за обіднім столом жартує: «Є два періоди, коли наша Верховна Рада не займається справою: один — до канікул, інший — після них».

* * *

Після відвідування Лувра потерпаю через таку ситуацію: геніальний художник, працюючи над портретом звичайної людини, надломлюється, згоряє і вмирає. Людина ж ця, яка не зробила у своєму житті нічого корисного, розумного, доброго, мала б просто промайнути й зникнути у вічності, як нічний метелик за вікном. І раптом невмотивовано (як, утім, відбувається майже все, що ми звично називаємо долею) вічність відзначила її й зберегла саме її образ. Людина, зображена на портреті, так, можливо, і не зрозуміла, що, долучившись до генія, вона ввійшла в історію. Можливо, вона навіть виявляла якесь невдоволення через незручності, які відчувала під час позування, можливо, висловила несприйняття свого зображення і лаялася з генієм. Тепер же, через століття, ми стоїмо перед портретом цього «випадкового перехожого» і намагаємося по ньому відтворити образ усієї «вулиці». І відтворюємо, оскільки рука, яка робила портрет, закарбувала в ньому Час. Скільки ж парадоксів у цій ситуації!

* * *

Нам є чим пишатися: скільки дурощів наробили, а скільки ще маємо зробити...

* * *

Дивно. Люди можуть скаржитися на все: на хворий шлунок, на стомлюваність, на головний біль, на задуху, але лише не на слабкість своїх розумових здібностей. Можна подумати, що тонкий розум — загальне надбання, як повітря і вода, і що всі люди ледь не від народження — розумові мільйонери.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво