ТВОРЦЕМ ПЕРШОЇ ФІНАНСОВОЇ ПІРАМІДИ БУВ... МІНІСТР ФІНАНСІВ - Соціум - dt.ua

ТВОРЦЕМ ПЕРШОЇ ФІНАНСОВОЇ ПІРАМІДИ БУВ... МІНІСТР ФІНАНСІВ

21 лютого, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №7, 21 лютого-28 лютого

«Батько інфляції», «Чарівник кредиту», «Незвичайний банкір» — це заголовки статей про шотландця Джона Ло...

«Батько інфляції», «Чарівник кредиту», «Незвичайний банкір» — це заголовки статей про шотландця Джона Ло. Обіймаючи посади державного контролера (тобто міністра) фінансів Франції, голови державного банку та глави першого у світі відкритого акціонерного товариства, він увійшов в історію як... винахідник «фінансової піраміди».

Шотландець марив... кредитом

Джон Ло народився 1671 року в столиці Шотландії Единбурзі. Його батько був ювеліром і лихварем. Невдовзі сімейство купило невеличкий маєток. Справи йшли непогано: молодий шотландець мав гроші, гарну зовнішність, манери. У двадцятирічному віці, за словами одного із сучасників, Ло був уже «дуже добре обізнаний із усіма видами розпусти». Він вирішує, що Единбург занадто провінційний, і перебирається до Лондона.

Тут Ло спілкується в основному із друзями по чарці та жінками. Але й знайомиться з багатьма фінансовими ділками та лихварями. Та життя в столиці не клеїться: шотландець на дуелі убив людину. Суд визнав цей вчинок убивством і присудив Джона до страти. Завдяки заступництву якихось впливових осіб король Вільгельм III помилував злочинця, однак родичі убитого не заспокоїлися й ініціювали новий процес. Ло пощастило втекти з в’язниці. Шлях був один — за кордон, і він вибрав Голландію.

Ло вивчає роботу Амстердамського банку — найбільшого і найсоліднішого в тодішній Європі. Надійшло повідомлення про створення Англійського банку. Ой, як би Джон хотів там працювати, адже він буквально марив кредитом. Шотландцю здавалося, що кредит здатен на магічну дію, властивості його чудесні й безмежні.

Попоїздивши по Європі (Голландія, Франція, Італія), Ло переїздить до Шотландії, везучи з собою молоду заміжню жінку Кетрін Сеньєр, англійку за походженням. Країна в лещатах економічної кризи: безробіття, спад торгівлі, масові банкрутства. Одержимий ідеєю створення банку нового типу Джон випускає книжку, виклавши у ній свої міркування. Ло вважав, що гроші повинні бути не металевими, а паперовими — їх мають випускати банки стільки, скільки затребує економіка. Даючи гроші в борг, вважав Ло, банки тим самим пожвавлюють промисловість, наповнюють економіку ресурсами, ініціюють створення робочих місць, розвивають торгівлю.

Він закликав банкірів друкувати якомога більше банкнот і відразу ж пускати їх в обіг. Шотландець висловив ще дві принципові ідеї: по-перше, банк повинен друкувати і давати в борг набагато більше грошей, аніж має сам, по-друге, такий банк повинен бути державним і втілювати в життя економічну політику уряду.

Ло бачив переваги кредиту, але не бачив його вад. Що буде, коли в економіці «з’явиться» забагато грошей, не забезпечених товарами? Що буде, коли банки випускатимуть гроші просто для покриття державних боргів? Так можна й не працювати, а лише друкувати гроші...

Не дивно, що шотландський парламент не поділяв оптимізму Ло і відкинув проект заснування «нового банку». Джон посилає англійському урядові клопотання з проханням вибачити йому скоєний десять років тому злочин, але отримує відмову. А тут ще одне лихо: Англія й Шотландія готують акт про унію (об’єднання), і Ло змушений знову шукати щастя на континенті. Він перебирається до Парижа і заробляє на життя спекуляціями з антикваріатом і коштовностями. Джон багато грає на гроші і часто виграє. Не дивно: шотландець був холоднокровний, розважливий і неймовірно везучий. Про його талант гравця ходили легенди. Його статки сягнули півтора мільйона ліврів — колосальна на той час сума.

Його час настав...

Однак Ло марив банком. Французька фінансова система давно дихала на ладан: скарбниця порожня, борги величезні, банки бідні, у господарстві спад і застій. Усі ці недуги Джон пропонував вилікувати з допомогою державного банку, який би мав право друкувати гроші на власний розсуд.

Його час настав, коли у вересні 1715 року помер Людовік XIV. Ло вже кілька років методично навіював свої ідеї герцогу Філіпу Орлеанському, який, на думку шотландця, мав шанс стати правителем країни при малолітньому наступнику престолу. Джон не помилився: герцог став регентом. Новий правитель швидко захопив владу і закликав Ло до себе. Близько півроку пішло на те, щоб подолати опір аристократів і численних радників, які не довіряли іноземцеві. Ло довелося відмовитися від ідеї створення державного банку й погодитися на приватний. Втім, це було непринципово: новий заклад був тісно пов’язаний із урядом.

Довгождана подія відбулася у травні 1716 року. Спочатку банк мав приголомшливий успіх: за підтримки регента Ло став контролювати всі грошові та кредитні потоки в країні. Банкноти Загального банку, випуск яких Ло успішно регулював, досить швидко йшли в обіг і приймалися охочіше за металеві монети. Крім того, банк давав позички під помірні відсотки, а кредити свідомо спрямовував у промисловість і торгівлю. У французькій економіці позначилося довгоочікуване пожвавлення.

Ло не був патріотом Франції, він був патріотом своєї ідеї. Франція, на відміну від інших європейських держав, пристала на проект шотландця, і він узяв французьке підданство, а пізніше, коли вважав за потрібне, перейшов у католицьку віру.

Ло пише лист регенту: «Але банк — не єдина і не найбільша з моїх ідей, я створю установу, що вразить Європу змінами, викликаними нею на користь Франції. Ці зміни будуть більшими, ніж зміни, які сталися після відкриття Індій чи запровадження кредиту. Ваша королівська високість зможе вивести королівство із сумного становища, в яке воно повергнуте, і зробити його могутнішим, аніж будь-коли, упорядкувати фінанси, пожвавити, підтримати й розвивати сільське господарство, промисловість і торгівлю». Незабаром стало зрозуміло, що крилося за цими туманними обіцянками: наприкінці 1717 року Ло заснував своє друге гігантське підприємство — Компанію Індій. Компанія створювалася як акціонерне товариство і мала спрямовувати свої ресурси на освоєння приналежних Франції колоній уздовж ріки Міссісіпі.

Зовні, здавалося б, нічого нового: акціонерні товариства вже кілька десятиліть працювали в Англії та Голландії, причому дуже успішно. Але Ло пішов далі: акції розподілялися не серед вузької купки купців, а серед усіх бажаючих. Говорячи сучасною мовою, він створив перше відкрите акціонерне товариство (досі існували лише закриті). Акції Компанії Індій активно «працювали» на фондовій біржі.

Успіх нової установи ріс, як на дріжджах: французький уряд надав підприємству величезні пільги і привілеї, а в правлінні поруч із незворушним шотландцем сидів... герцог Орлеанський. Приблизно тоді ж банк Ло перейшов до держави і став іменуватися Королівським банком. Це була повна перемога ідей Джона.

Незмінний супутник акціонерної справи — ажіотаж і спекуляції навколо купівлі-продажу акцій. Система Ло підняла цей ажіотаж на небачену висоту. Джон на власні гроші купив двісті акцій по 250 ліврів за штуку, пообіцявши, що через шість місяців кожна акція коштуватиме вже 500 ліврів. І що ж? Французи кинулися скуповувати цінні папери, і через півроку ціна акції перевищувала номінал уже в кілька разів. Ло поклав у кишеню величезні бариші.

Компанія Індій розпочала колонізацію долини Міссісіпі. Ло заснував там місто, яке на честь регента було назване Новий Орлеан. Але пересічні французи не поспішали освоювати колонії, і уряд на прохання компанії посилав туди злодіїв, волоцюг та повій.

Ло турбувався й про рекламу. Преса мальовничо описувала роботу Компанії Індій, постійно друкувалися оповідання про казково багатий край, жителі якого нібито із захопленням зустрічають французів і несуть їм золото, коштовне каміння та інші багатства в обмін на дрібнички. Кілька десятків старих суден, які мало акціонерне товариство, з допомогою журналістських пер перетворилися на величезний флот, що везе в Європу срібло і шовк, прянощі й тютюн.

Хоча компанія виплачувала більш аніж скромні дивіденди, її акції піднялися в ціні до небачених розмірів. Ло тільки цього й потребував. Він випускав нові й нові акції, продаючи їх за дедалі вищою ціною. Випуск акцій не встигав за попитом на них, і, щойно з’являлося повідомлення про чергову емісію, біля дверей компанії вишиковувалися довжелезні черги. Жителі провінції залишали свої господарства й вирушали до Парижа, стояли вдень і вночі, під дощем — тільки б купити кілька цінних паперів! У вересні 1719 року 500-ліврова акція продавалася вже за 5000. Впливові і знатні люди в чергах не стояли: вони брали облогою самого Ло та його помічників. Ще б пак: адже акцію, куплену за п’ять тисяч ліврів, можна було через кілька днів продати на біржі за сім, а то й за вісім тисяч.

Дехто намагався пробратися в кабінет Ло через комин; якась світська дама наказала кучерові перевернути коляску біля будинку шотландця, щоб у такий спосіб виманити його на вулицю і попросити пільгову передплату; секретар нажив ціле майно на хабарах, які брав із прохачів, що чекали у Джона прийому... Мати регента писала в одному з листів: «За Ло бігають так, що він не має спокою ні вдень, ні вночі. Одна герцогиня публічно цілувала йому руки». Ще дивніші речі коїлися на біржі. Практично цілодобово тут тирлувався натовп: люди купували і продавали, прицінювалися і розраховувалися. Знатні дами штовхалися поруч із візниками, герцог торгувався з лакеєм, абат про щось сперечався з крамарем... Багато спекулянтів брали в банку кредити, купували на них акції, потім продавали їх дорожче, знову брали кредит...

Незабаром 500-ліврові акції піднялися в ціні до 10 тисяч, потім до 12, до 15, до 18. Зростання вартості зупинилося на 20-тисячній позначці. У розпал буму 10 акцій дорівнювали ціні... 15 центнерів срібла! Щоправда, метал ішов мляво: майже всі розрахунки здійснювалися в банкнотах. І все це паперове багатство — акції та банкноти — створив «фінансовий чарівник» Джон Ло.

Кінець підкрався непомітно

У січні 1720 року Ло було призначено державним контролером фінансів. Однак саме тоді почали відчуватися перші підземні поштовхи системи... Величезні гроші, які збирала Компанія Індій, вкладалися в облігації державної позики. Фактично акціонерне товариство взяло на себе весь державний борг Франції. Запанував саме той порядок, про який мріяв Ло: боргів немає, кредит процвітає, біржа працює, грошей багато тощо. Але цей порядок не міг бути довговічним, попри оптимізм шотландця. Найдалекоглядніші купці та спекулянти позбувалися банкнот і акцій, купуючи нерухомість, золото й ходові товари. У вересні за паперові гроші давали лише четверту частину їхнього номіналу сріблом. Ло мусив запровадити фіксований курс на акції, друкувати ще більше грошей, але нічого не допомагало: його імперія валилася прямо на очах. Ціни на всі товари різко підвищилися, нависла загроза голоду. У листопаді банкноти перестали бути законним засобом платежу.

Однак Ло не здавався. Він затято доводив свою правоту. Усе марно: шотландець дивом врятувався від розлютованого натовпу і сховався в палаці регента. Джон схуднув, у нього почалися напади.

По Парижу ходила сила-силенна анекдотів, куплетів і карикатур, що висміювали «короля кредиту». Герцог Бурбон, який нажив, за чутками, 25 мільйонів ліврів на спекуляціях з акціями і вчасно вклав їх у нерухомість, запевняв Ло, що тепер йому нічого не загрожує: парижани не вбивають тих, із кого сміються. Однак Ло так не думав, тим паче що французький парламент вимагав його судити і повісити. Філіп зрозумів: йому потрібно якось спекатися свого улюбленця, аби заспокоїти натовп. Регент дозволив Ло таємно залишити Францію, і той негайно виїхав у Брюссель. Майно Джона було конфісковане і спрямоване на погашення боргів.

Він прожив ще вісім років. Дочку і дружину не випускали з Франції, а його не впускали туди: із рідними колишній банкір так і не побачився. Спочатку він засипав регента листами, у яких докладно все пояснював і обгрунтовував. Але Філіп 1723 року помер, і надії Джона на повернення було зруйновано. Останні роки шотландець провів у Венеції, ділив своє дозвілля між грою, світськими розмовами і роботою над об’ємним трактатом «Історія фінансів часів регентства».

...Ло випередив свій час мінімум на сто років. Минули десятиліття, перш ніж з’явилися паперові гроші, відкриті акціонерні товариства, потужні державні банки та... «фінансові піраміди»...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво