Тріумф національних культур - Соціум - dt.ua

Тріумф національних культур

8 липня, 2011, 13:28 Роздрукувати Випуск №25, 8 липня-15 липня

Україна отримала запрошення взяти участь 2014 року у Смітсонівському фольклорному фестивалі.

Україна отримала запрошення взяти участь 2014 року у Смітсонівському фольклорному фестивалі — масштабному показі традиційних культур Мексики та народів Азійсько-Тихоокеанського регіону, що проходить у столиці Сполучених Штатів. Тож зазирнімо за лаштунки грандіозної сцени, де минуле зустрічається із сьогоденням, причастімося культурної самобутності світу разом із понад сорока мільйонами симпатиків дійства.

«Одна з найголовніших туристичних і культурних подій США» — так означила преса знаменитий Смітсонівський фольклорний фестиваль (Smithsonian Folklife Festival). Він виник 1967 року на хвилі могутнього руху етнічних досліджень і відтоді щороку проходить у Вашингтоні на Націо­нальному молі (величезній алеї-заповіднику) між Капі­толієм та Вашингтонським меморіалом в оточенні комплексу національних музеїв Сміт­сонівського інституту, збираючи по кілька сотень тисяч відвідувачів щодня. Гіларі Клінтон, сенатор у 2001 році, зізнавалася, що із задоволенням полишала Білий дім після робочого дня, аби насолодитися цією дивовижною подією.

Фестиваль проводить Сміт­сонівський центр фольклору і культурної спадщини. Апогей дійства, яке триває десять днів, припадає на 4 липня — День незалежності США. Вхід на фестиваль, як і в дев’ятнадцять музеїв Сміт­соніан, — вільний, що сприяє вражаючій статистиці загального відвідування: понад мільйон осіб. А новітні мас-медіа і комунікаційні технології доносять тріумф національних культур до ще майже 40 мільйонів людей. Такою була філософія батьків-засновників фестивалю — винести музей із тісних засклених вітрин на широкі проспекти реального життя.

Фестивальна феєрія на центральній алеї країни постає не лише розважально-пізнавальним, а передусім — освітнім, навчальним заходом. За словами захоплених студентів, «тут за кілька годин можна вивчити більше, ніж протягом семестру в коледжі».

Структурно фестиваль поділено на три-чотири «програми», кожна з яких складається з виступів автентичних майстрів, самобутніх мистців та демонстрацій культурних здобутків певної нації, держави чи області, географічного регіону або професійної групи. Програма має чітко сформульовану й структуровану тему, концептуальну цілісність, свою територію, мистців і виконавців, особливе художнє і сценічне оформлення, а також насичений розклад заходів. Вона передбачає одночасні концерти музики й танцю, покази народних ремесел і національних кухонь, сеанси «усної словесності» і майстер-класи, дискусійні сесії та інші види демонстрування культурних явищ. І все це — на фестивальному майданчику площею понад сто тисяч квадратних метрів під наметами, на відкритих майданчиках і сценах, усередині та довкола спеціальних архітектурних і ритуальних споруд, що ілюструють народні знання, вміння, традиції. Так, 2008 року вісімсот бутанських майстрів звели на молі буддійський храм, що став знаковим місцем їхньої програми.

Протягом останнього десятиліття фестиваль висвітлював культури Румунії, Південної Африки, Бермудів, Шотландії, Малі, Гаїті, Оману, Канади, Північної Ірландії, Бутану й Уельсу, країн Шовкового Шляху. Пам’ятною для багатьох була тібетська програма 2000 року, коли перед півмільйонною публікою виступав Далай Лама, зауваживши, що «цей великий фестиваль допоможе зберегти нашу культуру».

«Родзинкою» фестивальних показів була Мексика з її багатющою й живою народною традицією, що простяглася від уквітчаного тотемного стовпа до концертних майданчиків, які наповнювали ділову столицю життєрадісною етнічною музикою та мелодійним співом. Посилює це динамічне «свято життя» не менш цікава за стилем і духом програма народів Азійсько-Тихо­океанського регіону, в якій відчувається тисячолітня традиція східної вишуканості й мудрості. Цей планетарний обшир органічно доповнює гаїтянська спеціальна програма.

Окремим блоком — програма «Смітсоніан: погляд із середини», де фахівці з десятка легендарних музеїв виносять на вашингтонську алею виклики свого професійного життя. Особ­ливу «просвітницьку» роль на фестивалі відіграють науковці, мистці та музейники, котрі допомагають сформувати сприятливу атмосферу для «засвоєння» історичної і культурної інформації, отриманої від її автентичних носіїв. Свого часу Стівен Вейл передбачав, що «музей найближчого майбутнього як складний і потенційно потужний комунікаційний засіб... зробить доступними для спільнот... свої глибокі експертні функції у донесенні історій, виявленні емоцій, пробудженні спогадів, активної уяви і спонуканні до нових відкриттів». Думки визначного музеолога підтверджують пересічні відвідувачі фестивалю, вважаючи, що «…одним із чільних завдань музеїв є забезпечення форуму для людей, котрі мають розбіжності. І не варто намагатися змінити чиюсь думку, погоджуватися одне з одним, — важливо створити нейтральний простір, де люди могли б зібратися і виявити себе».

У цьому контексті знаменний факт офіційного запрошення України до участі у Смітсо­нівському фольклорному фестивалі в 2014 році, коли відзначатиметься 200-літній ювілей Тараса Шевченка. Україна вже залишила слід на молі. Далекого 1988 року, з нагоди 1000-ліття запровадження в Україні-Русі християнства, фестиваль висвітлював етнічні культури Радянсь­кого Союзу, показуючи пісен­ний фольклор із Росії, України, Естонії, Литви, Грузії, Узбе­кистану, Азер­байджану, Якутії і Туви. Най­більше представництво мали росіяни, а українську народну традицію уособлювала одна людина — Уляна Кот. Хоча тодішня програма була надзвичайно «заідеологізована», у Вашингтоні досі пам’ятають незабутні виступи простої селянки і народної майстрині-ткалі з Рівнен­щини, яка вразила глядачів знанням сотень народних пісень та їх щирим виконанням. Подей­кують, Україна тоді «витягувала» фестивальну програму. Аудіозаписи нашої славної землячки відтоді поповнюють фольклорну скарбницю США, збірку записів Сміт­сонівського центру фольклору.

Віриться, що повноцінна поява новітньої України у серці Сполучених Штатів може постати незабутньою культурною і політичною подією не лише для американців. Для нас це — можливість поглянути на себе під новим кутом зору, задуматися над власною привабливістю та вагомістю для світу. А ще — унікальний шанс об’єднатися і свідомо окреслити національну ідею як орієнтир для подальшого поступу нації й утвердження у свідомості людства самобутніх явищ українського буття.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво