Травень. Париж - Соціум - dt.ua

Травень. Париж

3 червня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №21, 3 червня-10 червня

Франція святкує! Святкує поразку європейської конституції, проти якої на референдумі проголосувала переважна більшість французів...

Франція святкує! Святкує поразку європейської конституції, проти якої на референдумі проголосувала переважна більшість французів. Голосування проти об’єднало правих і лівих, комуністів, соціалістів і голлістів. На «тому боці» — президент Жак Ширак, колишній глава держави і архітектор Європейської конституції Валері Жискар д’Естен та переважна частина політичної еліти країни. А ще бюрократи з Єврокомісії, які пережили французький референдум і тепер готуватимуться до голландського — там негативний результат також передбачений...

У нас тепер будуть говорити про те, що конституційна криза в ЄС загальмує європейську інтеграцію і наш вступ до Союзу — ніби на нас і насправді хтось в Брюсселі чекає! А насправді варто було б поміркувати над іншим — куди ми бажаємо потрапити, наскільки ефективною є організація, яка стала нашою головною метою і мрією? Ні, про економічну доцільність європейської інтеграції ніхто особливо й не дискутує, ця модель себе за десятиріччя виправдала і тому в ній беруть участь навіть країни, які до самого ЄС не входять. Але якщо нам вдасться досягти економічного рівня цих країн, дискусії про ЄС перемістяться у іншу площину — політичну. І тут виникнуть перші проблеми.

Останні роки ЄС став магнітом не для багатих, а для бідних, що сподіваються на допомогу єдиної Європи. І відразу ж виникла ілюзія, що готовність цих «бідних» сприймати будь-які пропозиції «багатих» дозволить побудувати політичну модель інтеграції — «Сполучені Штати Європи», які стануть успішно конкурувати із справжніми Сполученими Штатами... Варто лише пригадати, як Польщу буквально примушували приєднатися до документа, який зафіксовував зовсім інші норми національного представництва в органах ЄС, навзамін на ті, що були обумовлені при вступі Польщі до Євросоюзу. Примушували і власні політики-євроентузіасти, які переконували, що поляки аж ніяк не можуть зривати європейський конституційний процес, бо на них погано дивитимуться в Європі. Примушували і представники європейського істеблішменту, які скористалися слабкістю неймовірно непопулярного польського прем’єра Лєшека Міллєра, щоб вирвати його підпис під документом. І як раділи, як раділи!

А зараз радіють інші. Наступило похмілля. Виявилося, що документ, ухвалений із відвертим викручуванням рук й ігноруванням думки «маленьких» і слабких, може не сподобатися і великим та сильним. І ось вже президент Ширак обіцяє рахуватися із думкою французького народу. І я не розумію: чому із французами рахуватися потрібно, а із поляками — ні? Чому коли польський уряд намагався довести, що «нові європейці» не погоджуються із багатьма засадами вже схваленого головного закону Європейського союзу, від поляків просто відмахувалися, як від набридливих мух, і думали лише про те, як примусити їх замовкнути і не заважати працювати серйозним людям? Чому розуміння того, що документ — дискусійний, недовершений, з’являється саме зараз? Звичайно, французів може не влаштовувати зовсім інше, ніж поляків. Але ж Європі потрібна конституція, зрозуміла і потрібна всім. А для цього слід усіх поважати...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво