Травень. Мазовецький - Соціум - dt.ua

Травень. Мазовецький

27 травня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №20, 27 травня-3 червня

В одному з популярних польських тижневиків прочитав великий нарис, присвячений особі Тадеуша Мазовецького — першого некомуністичного прем’єра Польщі й одного з найвидатніших ліберальних політиків Східної Європи...

В одному з популярних польських тижневиків прочитав великий нарис, присвячений особі Тадеуша Мазовецького — першого некомуністичного прем’єра Польщі й одного з найвидатніших ліберальних політиків Східної Європи. Відразу скажу, що ставлюся до постаті Мазовецького з величезною повагою. І з серйозною пересторогою ставлюся до видання, яке вирішило насамперед десакралізувати популярного політика. Водночас не може не імпонувати бажання не створювати кумирів навіть із тих, хто вже є незаперечним авторитетом у суспільстві.

Святий може залишатися таким тільки у тиші храму, там, де віра дозволяє цікавитися не фактами, а сутністю вчинків особистості. Політика не припускає святості. Більше того — як мені здається, політичний діяч може бути авторитетним саме тоді, коли ми усвідомлюємо його вади, знаємо про помилки, розуміємо, чого від нього очікувати в тій чи іншій ситуації. Саме таке, тверезе суспільство здатне обирати собі ефективних керівників. Саме тому, скажімо, Уїнстон Черчілль став прем’єр-міністром Великобританії, коли потрібно було перемагати у виснажливій війні. Але після перемоги Черчілля не обрали. Дивно? Але він, за його власним висловлюванням, не бажав головувати на похоронах Британської імперії. А необхідність позбутися багатьох колоній була вже об’єктивною — і для цього був потрібен інший лідер. Менш помітний, але ефективніший у новій ситуації.

Ми ж із нашими уявленнями про чорне і біле раз у раз впадаємо у відчай, коли дізнаємося про звичайнісіньку політичну діяльність представників вітчизняної еліти. Вони можуть бути або янголами — і тоді не здійснювати неправильних чи, тим більше, неправедних вчинків. Або дияволами — і тоді не варто прислухатися до жодної думки таких людей або припускати можливість їхньої перемоги на виборах чи інших політичних успіхів. Але в політиці немає ангелів і дияволів. Проте є Бог. І це не президент. Це благо суспільства. І саме заради нього мають працювати політики й робити свій вибір громадяни.

Небажання реально дивитися на ситуацію заважає розвитку держави. Якщо ми не сприйматимемо сьогодення в чорно-білих тонах, то зрозуміємо, що почали жити у звичайному перехідному періоді. І Ющенко — перехідний президент, і Тимошенко — перехідний прем’єр. І розпрощатися з ними, як і з багатьма іншими представниками політичної еліти, ми можемо набагато раніше, ніж їм і нам здається. Я не скажу сьогодні — коли, бо перехідний період щедрий на сюрпризи та катаклізми. Однак, вважаю, дуже важливо, щоб ми усвідомлювали: той факт, куди ми перейдемо в результаті цього періоду — далеко назад чи далеко вперед, — залежить не від влади, а від нас самих, від нашої здатності творити суспільство і контролювати номенклатуру. І принаймні ми самі маємо усвідомлювати, куди б хотіли насправді потрапити і хто здатний нас до цього «насправді» привести. І якими є політичні сили, які розраховують на нашу довіру, чого від них очікувати, коли слід міняти їх на нові (чи старі) політичні верстви...«Десакралізація» вітчизняних політиків, тверезе уявлення про них мало б стати першим кроком на цьому шляху. Врешті-решт, ми й досі живемо у країні, де посаду свого президента пишемо з великої літери, а всіх чужих — із маленької, і редактори завжди виправляють навіть тих, хто намагається дотримуватися правопису, а не цієї чудернацької золотоординської логіки...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво