Танорексія: засмага як небезпечна манія

Віддавна відомо: одне й те саме в малих дозах — ліки, а у великих — отрута. Це твердження справедливе і для ультрафіолетового проміння, що викликає утворення засмаги на нашому тілі. Для багатьох представниць прекрасної половини людства наявність шоколадного відтінку шкіри стає сенсом життя, вони присвячують цьому весь свій час, гроші та здоров’я.

Саме для них було придумано термін — «танорексія» (від англ. tan — засмага), тобто хвороблива, майже маніакальна пристрасть до засмаги, незалежно від часу року. Піддаються їй здебільшого дівчата-підлітки 13—16 років із тих країн, де сонце — не вельми частий гість. Бажання мати добрий вигляд — це нормальне бажання жінки, але коли наявність постійної насиченої засмаги стає метою життя, ситуація може вийти з-під контролю.

Особливо актуальною ця проблема стає з урахуванням поширення різноманітних соляріїв — від стаціонарних професійних до домашніх. Саме в соляріях «засмагоманки» інтенсивно підтримують свою форму протягом усього року, не звертаючи уваги на рекомендації й застереження медиків.

Організму однаково, звідки береться ультрафіолет — із сонячного проміння чи зі спеціальної лампи солярію. Про вплив ультрафіолетового випромінювання на шкіру написано досить багато, у засмаги є свої незаперечні плюси й не менш незаперечні мінуси.

Суперечки про шкоду й користь сонця (і засмаги) не вщухають досі, але в одному думки вчених збігаються: зловживання сонячними ванними — як на прямому сонці, так і в соляріях, — завдає значної шкоди всьому організму й негативно позначається на стані нашої шкіри.

Навіщо це робити

Ось кілька висловлювань підлітків, схильних до танорексії. Хейлі, Великобританія, 13 років. Відвідує солярій п’ять разів на тиждень протягом останнього року. «Якщо я не сходжу до солярію бодай один день, я починаю почуватися білою і прозорою». За словами її матері, доньку неможливо втримати від відвідання солярію, хоча ризик розвитку раку шкіри в їхній родині досить високий — це захворювання виявили в бабусі юної британки. Лайза, Австралія, 15 років. Кожну вільну хвилину проводить на сонці, взимку відвідує солярій мінімум тричі на тиждень, а під час щорічного сімейного відпочинку в Греції «підсмажує» себе доти, доки за кольором шкіри не зрівняється з місцевими жителями. «Я знаю, що вже «підсіла», але нічого не можу з цим зробити. Щойно я починаю відчувати себе білошкірою, мені негайно хочеться повернути свою засмагу назад. Після відвідання солярію я почуваюся впевненішою».

Схоже, цілорічний золотавий або шоколадний відтінок шкіри стає черговою модною пошестю серед молоді, свідченням дорослості, своєрідним способом самоствердження — як паління, алкоголь або наркотики. А страждає при цьому, як завжди, передусім здоров’я того, хто самоутверджується.

Як із цим боротися

Уряди й медики різних країн, занепокоєні здоров’ям своїх молодих громадян, намагаються заборонами захистити підлітків від надмірного захоплення соляріями. Лікарів і політиків підганяє невблаганне зростання цифри захворюваності на рак шкіри серед підростаючого покоління.

У Великобританії, не розбалуваної сонячними днями, танорексія серед підлітків набуває масштабів епідемії. Британська медична асоціація й Інститут дослідження раку домоглися запровадження офіційної заборони на відвідування салонів засмаги підліткам, яким не виповнилося 16 років.

У США законодавці одного з найбільш сонячних штатів — Каліфорнії —пропонують повністю заборонити підліткам, котрі не досягли 18-річного віку, відвідувати солярії, сенат штату має намір прийняти закон, який забороняв би підліткам загоряти у спеціальних салонах, коли засмага не прописана їм лікарем. У 27 інших штатах для відвідування соляріїв підлітки зобов’язані отримати згоду батьків.

Проте самі заборони ніколи не були досить ефективними. Програма Real Story, яка виходить на BBC, провела власне розслідування. 14-річна дівчина обійшла десять салонів засмаги, у випадковий спосіб вибраних у британському місті Ньюкастлі. У семи з них віком дівчини не поцікавилися й цілком вільно пустили її в солярій. А в одному з салонів дівчина заповнила особливу форму, де зазначила свій рік народження, проте їй дозволили користуватися солярієм.

Пізнє прозріння

Крейг Сінклер, президент Австралійського національного дерматологічного комітету, вважає: підлітки піддаються танорексії зовсім не через власну дурість, а через жахливо низьку поінформованість про можливі наслідки. Слід зауважити: захворюваність на рак шкіри в Австралії — одна з найвищих у світі.

Учених непокоїть впевненість підлітків у повній безпеці загоряння в соляріях, що не відповідає істині. Прозріння приходить набагато пізніше — коли розвиваються серйозні ускладнення. І добре, якщо вдається ці ускладнення вчасно помітити, діагностувати й вилікувати. Тільки у Великобританії щорічно помирає близько 100 чоловік від прямих ускладнень, пов’язаних із «передозуванням» солярію.

До питання
про достовірність інформації

Буквально днями під гучними заголовками різноманітні ЗМІ обійшла новина про дослідження професора медичного коледжу Бостонського університету Майкла Холіка, результати досліджень якого нібито розвінчали міф про шкоду інтенсивного загоряння й давали танорексії цілком офіційне наукове схвалення.

Ці результати й ім’я самого Холіка стали своєрідним прапором, яким почали розмахувати представники індустрії штучної засмаги. І хоча сам Холік старанно заперечував, що просуває ідею про життєву необхідність щоденного перебування під сонячним промінням, хай і штучним, Асоціація соляріїв (Indoor Tanning Association) на головній сторінці свого сайта розмістила фотографію професора й гасло про безпечне загоряння.

Компанії, що торгують обладнанням для засмаги і входять до цієї асоціації, виділили вченому щорічний грант у 50 тисяч доларів на дослідження, які доводять сприятливий вплив ультрафіолету на організм людини.

Колеги негативно поставилися до того, як Холік підійшов до розв’язання цієї проблеми. Головний дерматолог коледжу і Бостонського медичного центру доктор Барбара Джилчрест заявила: така діяльність змушує її переглянути професорський статус Холіка, а втручання Асоціації соляріїв може серйозно зашкодити подальшим дослідженням.

Дані, опубліковані в книжці Холіка, спантеличують людей і підштовхують їх до того, що насправді для них є потенційно небезпечним, підкреслила Джилчрест, саме тому після опублікування книжки Холіка звільнили з кафедри дерматології коледжу, і він займався дослідженнями як фізіолог.