ТАКИЙ СУМНИЙ ЮВІЛЕЙ

Українська журналістика, а вслід за нею і читачі нашої країни готуються 15 грудня відзначити 80-річчя найстаршої дитячої газети «Перемена». Вона почала виходити 1922 року й називалася «Юный Спартак». З 1924-го — «Юный ленинец», а з 1991 року — «Перемена».

Виявляється, «Перемена» — не лише найстарша дитяча газета України й усіх республік колишнього СРСР (вона старша за «Пионерскую правду» на два роки). У довіднику сказано, що «Перемена» є найстаршою дитячою газетою Європи. А через три роки ще одна наша дитяча газета — «Зірка» — святкуватиме своє 80-річчя. Тож Україні є чим пишатися!

Колись «Юный ленинец» мав тираж 1 млн. 700 тис. примірників, «Зірка» — близько двох з половиною мільйонів. Треба віддати належне: це був час особливої уваги до дитинства та його проблем. Працювали палаци піонерів, будинки дитячої народної творчості й дитячо-юнацькі спортивні школи, де в найрізноманітніших гуртках і секціях молодь знаходила собі заняття до душі. Для дітей видавалося безліч книжок, часописів і газет, існували спеціальні передачі на телебаченні. Працювала Центральна студія дитячих і юнацьких фільмів ім. М.Горького, що випускала до 40 художніх фільмів на рік, а на 15 студіях союзних республік створювалися улюблені дитячі «мультики» (лише Київська студія науково-популярних фільмів випускала щороку понад 20 мультфільмів для дітей). На цьому тлі тодішні великі тиражі «Юного ленинца» й «Зірки» були природні і зрозумілі.

При «Юном ленинце» й «Зірці» багато років працювали студії юнкорів, де хлоп’ята й дівчатка могли набути навички журналістики, зробити перші кроки в цій непростій справі. А потім багато колишніх юнкорів за рекомендацією «Юного ленинца» або «Зірки» вступали на факультет журналістики і згодом ставали відомими журналістами, ведучими телепрограм, редакторами ЗМІ, письменниками. Усім їм «путівку в життя» дала дитяча газета, там вони надрукували свої перші замітки, репортажі, вірші.

Газети отримували від своїх юних читачів понад 200 тис. листів на рік. І на кожен редакція відповідала...

Соціологи підрахували, що на виховання дітей дорослі витрачають у середньому 37 хвилин на добу. Це з урахуванням вихідних, свят і відпусток. Зате перед екраном телевізора, за даними тих-таки соціологів, українська дитина проводить у середньому 3,5 години. І дивиться вона переважно різноманітних «телепузиків» (теледурників, телемонстрів, телепотвор і телепаскуд), а також постійно бачить убивства й жахи. Ось і виходить, що в наших дітей патріотизм і національну гордість викликають образи Чіпа й Дейла. Більше нікому. Тож сьогодні, можливо, навіть більше, ніж учора, потрібно через газети й часописи, через телебачення й кіно виховувати в кожній дитині творчу особистість, гармонію в душі й у взаєминах із навколишнім світом, відчуття Вітчизни, своєї ролі й місця в рідній країні. Ці істини — вічні, але вони потребують постійної корекції з урахуванням сучасних життєвих колізій, нюансів дитячої психіки, своєрідної мови самих журналістських матеріалів і щоразу нових ідей у діалозі з юним читачем чи глядачем.

У цьому плані газети «Перемена» й «Зірка», як і раніше, обстоюють доброту й людяність, виховують у дітей патріотизм, потяг до знань і повагу до старших. Газети продовжують нести свою високу педагогічну місію. Але 80-річний ювілей «Перемены» не стане справжнім святом української преси та юних читачів найстаршої дитячої газети.

«Перемена», як і «Зірка», помирає. Видавництво «Преса України» друкує ці газети в кредит, і сьогодні вони заборгували вже 240 тис. грн. (не враховуючи плати за оренду приміщень і комунальні послуги). У цих газет — жахлива матеріальна база, справжній кам’яний вік («Пионерская правда» в Москві й «Раница» в Мінську вже давно виходять у кольорі й на хорошому папері).

Зарплата працівників цих видань останніми роками була найскромнішою серед зарплат в інших українських ЗМІ. Немає грошей на відрядження, на поштові витрати (діти, як і раніше, надсилають у свою газету листи, але не отримують відповідей — немає грошей на марки й конверти). Ніхто з нас не бачив реклами: «Татусі й матусі, бабусі й дідусі, а також хлопчики й дівчатка! Не встигнете озирнутися, як передплата закінчиться. І доведеться тоді ходити до друзів, просити останній номер «Перемены» або «Зірки». Покваптеся!» Але в бюджеті цих газет не передбачено й копійки на рекламу. Тож мало хто знав, що «Перемена», яка з’явилася 1991 року, — це колишній «Юный ленинец». До речі, тоді, 1991-го, редакція провела конкурс на назву майбутньої газети й діти самі запропонували назву — «Перемена».

Сьогодні і «Перемену», і «Зірку» можна передплатити за 10 грн. 8 коп. на рік. Недорого. І все-таки розраховувати на мільйон передплатників нереально. Оскільки третина від цього мільйона українських дітей сьогодні взагалі не ходить у школу, значна частина їх — безпритульна. Багатьом батькам, власне, як і вчителям, не завжди вдається зводити кінці з кінцями — ось чому далеко не всі в змозі передплатити дитячу газету. Справа ускладнюється ще й тим, що школа не бере участі в організації передплати на ці видання. Хоча Міністерство освіти й науки давно могло включити ці газети в перелік рекомендованих видань для школярів. Отак і виходить, що тираж «Перемены» — дві з половиною тисячі, а «Зірки» — на 500 примірників більше.

Скажіть на милість, а чому б державі не допомогти таким необхідним для виховання юних громадян виданням? Чи хоча б збільшити тираж цих газет за рахунок передплати для дитячих будинків та інтернатів. Адже в наших дитячих будинках живе понад 10 тисяч круглих сиріт і дітей, чиїх батьків позбавлено батьківських прав. Та й у школах-інтернатах — понад 150 тис. дітей. Чому б кожному з них не подарувати по річній передплаті на «Перемену» й «Зірку»? Гаразд, нехай не кожній дитині, але хоча б одну газету на кімнату, де мешкає 10—15 дітей.

Навіть оптимісти з колективів «Перемены» й «Зірки» втратили надію і кажуть, що ці газети сьогодні присутні на власних похоронах, що з 1 січня два найстарші дитячі видання України загалом кануть у Лету. Але ще кілька років тому журналісти вірили й надіялися.

У лютому 1999 року на відомій нараді редакторів провідних видань країни Президент України обіцяв виділити «Зірці» й «Перемене» по одному мільйону гривень. Забув, або гроші пішли на важливішу справу, але досі обіцяної допомоги немає. У держбюджеті 2002 року було передбачено дотацію цим виданням по 180 тис. грн. кожному. Але цієї суми не отримано досі. У бюджеті-2003 такої допомоги взагалі не передбачено.

1 червня нинішнього року, у Міжнародний день захисту дітей, було скасовано кабмінівську постанову 1994 року «Про заходи з державної підтримки преси», якою передбачалося бюджетне фінансування газет і журналів для дітей та юнацтва. Редакції «Перемены» й «Зірки» неодноразово зверталися по допомогу до найвищих посадових осіб, котрі обмежувалися прекраснодушними словами та обіцянками.

Так, усі ми родом із дитинства. І не випадково найкращі з нас убачають причини своїх успіхів у тому, що зуміли зберегти до сивин дитячу допитливість, відкритість і доброту. Ось чому, говорячи про дитинство й дитячу газету, хотілося всією душею погодитися з іспанцем Ортегою-і-Гассетом, який написав: «Людина дорослішає, але чиста дитяча душа живе в ній». Хотілося. Але не вийшло. Позаяк наділені владою, відповідальністю й можливостями дорослі, торкаючись потреб дітей, поводяться як відомий слон у посудній крамниці. Певне, дитяча душа в кожному з них спить. Судячи з усього (до 80-річчя «Перемены» залишився тиждень), спить дуже міцно.