«ТАК» І «НІ» В РОЗУМНИХ ПРОПОРЦІЯХ

Як сказати дитині «ні»? Саме це, просте на перший погляд, запитання багатьох батьків ставить у безвихідь. Від самого народження вони тільки те й робили, що намагалися вгадати бажання любимого чада і виконувати їх якнайшвидше. Але ось малечі виповнився рік, вона вже навчилася говорити про свої бажання конкретніше, й тепер усе частіше звучить вимогливе «дай!». Причому хочеться маленькій людині, як правило, того, що ніяк не повинно потрапити до її рук.

Психологи запевняють, що заборони й обмеження потрібні. Навіть якщо маля з цього приводу протестує. Адже коли дитина точно знає, що можна, а що не можна, й ці поняття не змінюються залежно від настрою мами й тата, то вона почувається спокійно й безпечно. До того ж заборони й обмеження — це частина реального світу, де дитина має жити, і їй просто необхідно навчитися сприймати їх правильно.

Для початку спробуйте зробити так, щоб «не можна» означало «неможливо», підтвердивши свої слова діями. Предмети, які не можна брати, приберіть у недоступне місце. Приміром, гарну яскраву вазу можна поставити на шафу, пояснивши, що дістати її ніхто не може. Якщо ж не встигли сховати «заборонений плід» і бачите, що чадо приготувалося розібрати на запчастини, скажімо, ваше улюблене намисто, то спокійно приберіть прикрасу і спробуйте переключити увагу маляти на якусь іграшку чи книжку — у такому юному віці це не так уже й складно.

Головне — не забувати пропонувати альтернативу. Не можна малювати на стінах у вітальні чи батьковому кабінеті — зате можна повісити на стінах дитячої кімнати величезні аркуші ватману й малювати досхочу. І дитина не буде обмежена у фантазіях, і кімната стане схожа на справжню картинну галерею.

Радять навіть дозволити дитині випробувати можливі наслідки своїх пустощів. Чому не можна гратися маминими голками чи праскою? Тому що можна вколотися або обпектися. Під наглядом дорослих можна наочно, але не повною мірою, звичайно, продемонструвати дитині значення слів «гострий» і «гарячий». Тому що скільки не кажи «обпечешся», а поки не обпечеться — не зрозуміє. Тоді надалі до порад старших ставитиметься уважніше.

Говорячи «ні» або «не можна», батьки повинні бути впевнені у своєму рішенні й ніколи не забороняти будь-що робити, якщо не готові твердо наполягати на своєму. Маля відразу відчує батьківську непевність і спробує зробити по-своєму. Тому тільки категоричне і остаточне «ні» змусить його прислухатися до думки старших.

Не варто піддаватися на спроби дитини вчинити скандал. Навіть найменшого потрібно поступово привчати поважати думку інших членів сім’ї. Якщо тато хоче дивитися футбол, а син — мультики, то вони вдвох можуть піти на компроміс, подивившись трохи мультики, а потім футбол. Адже тато теж не повинен повністю ігнорувати бажання сина.

І безпомічне потакання, і тотальні заборони — це небажання батьків зрозуміти свою дитину. Навпаки, розумне поєднання «так» і «ні» дає змогу маляті набути свого власного досвіду й уникнути непотрібних гуль.