ТАЄМНИЧИЙ ПІЛОТ ЕКСПЕДИЦІЇ ВАСКО ДА ГАМИ

1912 року учений-сходознавець, дипломат, географ і мандрівник Габріель Ферран випадково наткнувся в Національній бібліотеці Франції на арабські рукописи. Це була велика морська енциклопедія, яку привіз із першої експедиції Васко да Гама. Той самий, котрому приписують відкриття морського шляху в Індію. І до нього кораблі європейців, обминувши південний край Африки, намагалися перетнути Індійський океан, але, захоплені бурями, зазнавали аварій.

Португальський мореплавець зізнавався, що шлях в Індію йому показав араб Малема Канака. Понад 400 років учені намагалися знайти будь-які відомості про лоцмана-пілота, котрий увійшов в історію під таким ім’ям. Ферран здогадався — це не ім’я, а почесний титул, який означає приблизно «вчитель астрології», людина, без порад якої не розпочинали серйозних дій ні правителі, ні шейхи, ні купці. Зіставивши арабські, турецькі та португальські підручники навігації, Ферран установив: автором найбільшої енциклопедії і загадковим пілотом Гами був знаменитий арабський учений, потомствений мореплавець Ахмад ібн Маджид. А незабаром рукописи Ахмада ібн Маджида знайшлися в Дамаску, Мосулі і Санкт-Петербурзі.

Захопити права на Східну Індію

500 років тому, у вересні 1499 р. до Лісабона повернулася експедиція під проводом Васко да Гами. Португальського мореплавця зустріли з почестями, гідними героя. Дійсно, йому першому з західних європейців вдалося знайти морський шлях із Європи в Індію. І ось уже кілька століть Васко да Гама вважається першопрохідцем. Тим часом успіх португальської експедиції забезпечив лоцман, стерновий — мусульманин Ахмад ібн Маджид. Утім, уся «епоха великих подорожей і відкриттів XV—XVI століть», періоду, коли західні європейці відкривали для себе невідомі їм країни (давно відомі багатьом іншим народам), не відбулася б без арабської морської культури. Саме високий рівень розвитку арабської морехідної техніки став основою для розвитку європейського судноплавства та суднобудування.

Європейці запозичили у арабів основи навігації, а разом із нею назви десятків зірок-орієнтирів. Арабській морській культурі людство зобов’язане такими поняттями, як адмірал, арсенал, бізань, кабель, мусон, галера, фелюга, якір, полюс та багатьма іншими. Лише запозичивши у мусульман оснастку кораблів із навскісними вітрилами, європейці отримали можливість здійснювати далекі морські подорожі. Тож витоки великих європейських морських подорожей знаходяться в портах і морях, які омивали мусульманські країни.

Що стосується пошуків шляхів на схід, то ще за багато століть до початку європейських плавань жителі аравійських узбереж — араби — уже плавали до берегів Індії і далі. Аравія, країна родючих нив і садів, вела інтенсивну торгівлю з не менш багатими ближніми і дальніми сусідами. Не лише сухопутними караванними шляхами переміщалися арабські купці. Кращі у світі кораблі перетинали Індійський океан. На узбережжі Індії, на Мальдівських і Лаккадівських островах, на Цейлоні й Індонезії існувала розгалужена мережа арабських торгових і ремісничих поселень. Мирне економічне проникнення, дружні стосунки між народами полегшили встановлення ісламу в регіоні. Цьому сприяв також збіг мусульманських й індуїстських ідеалів добра та демократії. Мусульмани східного узбережжя Африки й узбережжя Аравії от уже кілька поколінь не знали нападів християн, займалися ремеслами та торгівлею. Квітучі міста, великі морські порти, красиві палаци, велелюдні базари стали основою для легенд і казок. Саме в цей регіон планети прагнули проникнути європейці. Після відкриття 1492 р. іспанськими експедиціями Колумба «Західної Індії» (як тоді гадали) португальці захотіли закріпити за собою права і на «Східну Індію». 1497 р. ескадра з трьох військових кораблів і транспортного судна залишила Лісабон, пройшла уздовж західного берега Африки, обігнула континент і опинилася в невідомому Індійському океані. Тут португальці і виявили арабські поселення. Перше місто, на яке наштовхнулася експедиція Гами, уразило португальців багатством виробів ремісників, достатком східних страв і гостинністю населення.

Доля експедиції в руках араба

Мусульмани, виховані у віротерпимості, звикли до того, що кораблі, які прибували з багатьох країн, не становлять небезпеки, не загрожують їхньому благополуччю і, тим більше, життю. І не здогадувалися місцеві правителі, що прибуття християнських кораблів покладе початок знищенню накопиченого століттями багатства, розірве економічні зв’язки, перетворить їхні країни на колонії.

Першим сигналом, на який слід було звернути увагу мусульманам, стала поведінка португальців. Ледь увійшовши в зону мусульманської цивілізації, прибульці почали захоплювати купецькі човни, вважаючи їх військовою здобиччю, катували їхніх хазяїв, аби отримати відомості, потрібні для подальшого плавання. І так просувалися на північ уздовж узбережжя, поки не ввійшли в сомалійський порт Малінді.

Місцевий шейх зустрів Гаму дружелюбно і відразу відгукнувся на його прохання дати лоцмана, здатного провести кораблі в Індію. «Вас поведе сам Ахмад ібн Маджид» — пообіцяв шейх.

Наступного дня на флагманський корабель «Сан-Габріел» піднялися старигань і матрос, який ніс його скриню. Араби трималися з достоїнством. Мовчки, не виказуючи подиву, оглянули корабель. Лише один раз лоцман помацав штаги, перевіряючи, чи добре вони натягнуті.

Гамі важко було приховати своє хвилювання. Від цього араба, його досвіду, залежить доля експедиції, життя португальців. Чи зможе він найкоротшим шляхом вивести їх до якогось індійського порту? Чи вдасться уникнути штормів, мусонних вітрів і тайфунів, чутки про які доходили навіть до Європи? Що він розуміє в мореплаванні, цей високий, стрункий мусульманин, швидше схожий на ученого або шейха, аніж на морського вовка?

Гама повів лоцмана на капітанський місток і вийняв із шафки астролябію та секстант. Ці найважливіші для мореплавців прилади були виготовлені кращими спеціалістами Європи на замовлення короля Мануеле I. Араб сковзнув по приладах байдужим поглядом, не виказавши ніякого подиву й інтересу. Гама був у паніці — якщо лоцман не оцінив, а може, навіть і не зрозумів, що йому показують, як же він поведе його кораблі?

А лоцман неквапом підійшов до своєї скрині і вийняв прилад, що блиснув на сонці. Гама здогадався: йому показують складнішу і, можливо, точнішу астролябію. Немов вибачаючись за скептичне ставлення до досягнення європейців, ібн Маджид пояснив, що такими інструментами, як у Гами, користувався його прадід.

24 квітня 1498 р. Ахмад ібн Маджид вивів португальську ескадру з Малінді і взяв курс на північний схід. Він знав, що тут у цей час дмуть попутні вітри-мусони. Лоцман блискуче провів флотилію, прорізавши західну частину Індійського океану майже по самісінькій середині. 17 травня стало видно берег. Це була Індія — країна, до якої рвалися європейці. Надвечір 20 травня португальські судна зупинилися на рейді навпроти міста Калікут (нині Кожикоде). Лоцман підійшов до адмірала зі словами: «Ось вона, країна, до якої ви прагнули».

Провідник «морської науки»

Хто ж був цей лоцман, який відкрив європейцям морський шлях в Індію?

Народився він приблизно 1440 р. Точно не відома і дата його смерті. Втрачено багато його робіт, однак виявлені в Парижі та Петербурзі трактати датовано 1462—1495 роками. Повне ім’я його — Шахабаддін Ахмад ібн Маджид ібн Мухаммад ібн Му’аллак Ас-Са’ди ібн Абу Р-Рака’іб Ан-Наджді, а народився він у місті Джульфа в Омані. З дитинства Ахмад ібн Маджид полюбив море. Кілька поколінь його предків були мореплавцями, і ібн Маджид успадкував професію батька й діда. Хлопчиком став плавати на кораблі батька, а 1462 р. виступив із першим твором «Стислий курс основ навігації» і став самостійно водити кораблі. Лоцмани, як і капітани кораблів, мали великі права, але й несли величезну відповідальність. Від їхнього знання й уміння залежали життя членів екіпажа, цілість товарів, благополучне прибуття в потрібний порт. У епоху ібн Маджида вимогам, які пред’являлися до лоцмана в мусульманському світі, уже надавалося настільки велике значення, що їх було кодифіковано в актах державної важливості.

У збережених арабських і турецьких рукописах ібн Маджида називають «левом моря» і «провідником морської науки». Останнє прізвисько закріпилося за ним завдяки невтомній сорокарічній діяльності в ролі популяризатора навігаційної науки й автора численних лекцій. Він удосконалив курс навігації і виклав його в декількох трактатах. Теза перевірки особистим досвідом звучить у всіх його творах.

Найповнішою і найважливішою вважається «Книга користей», закінчена 1490 р., за вісім років до участі в експедиції Васко да Гами. До цього часу автор, мабуть, мав за плечами близько 40 років практики мореплавця і великі знання, отримані від діда, батька й інших досвідчених лоцманів. У морській енциклопедії розглядаються всі найважливіші питання: біографії мореплавців, географів і астрономів, історії мореплавання та суднобудування, влаштування кораблів, опис приладів, розрахунки шляхів корабля, засоби визначення місцезнаходження, астрономічні спостереження та морські шляхи, опис островів і узбереж, посадові обов’язки членів команди, правила поведінки на судні й у порту та багато іншого.

Ібн Маджид був високоосвіченою і релігійною людиною, у ряді посилань на його праці титулується «прочанином двох сяючих святилищ — Мекки і Медини».

Результати експедиції

А що ж із португальською експедицією?

Населення Калікути зустріло Гаму привітно. Щоправда, купці майже не купували португальських товарів, указуючи на їхню низьку якість, а бідняки платили набагато менше, аніж розраховували одержати португальці. Та все ж вдалося трохи закупити гвоздики, кориці та коштовних каменів. Гама попросив місцевого правителя відправити з ним багаті подарунки королю, а коли той відмовився, захопив заручників — декількох знатних осіб міста — і відплив із ними у зворотну путь. Подарунки для короля і себе він видурив у Малінді. Шейх також дав флотилії свіжі припаси, а східними товарами португальці набили трюми, захоплюючи і знищуючи купецькі кораблі в Аравійському морі.

Вже перша «мирна» експедиція принесла португальській казні чималий прибуток. Цей похід став початком колоніального поневолення народів Сходу. 1502 року до Індії прийшла друга експедиція Васко да Гами — цього разу з 20 кораблів, які мали на борту піхоту й пушки. Першим на купу руїн було перетворено квітучий Калікут. Португалія поспішила закріпити за собою «права» на Індію і відразу ж розпочала належну економічну, політичну та військову організацію справи. Основний торговий потік пішов не через Середземне море й Аравійський півострів, як колись, а через два океани, навколо Африки. Майже 90 років Португалія контролювала торгівлю західноєвропейських країн із країнами Індійського океану та Китаєм. Потім країни цього регіону захопила Великобританія.

Стародавній рукопис зберіг гіркі слова каяття великого мореплавця Ахмада ібн Маджида. З гіркотою згадує він у своїх урджузах: «Вони (португальці) прибули в Калікут. Там вони купували і продавали, панували і пригноблювали, спираючись на місцевих князьків. Припливла з ними і ненависть до ісламу. Люди були налякані і занепокоєні... О, якби я знав, що від них буде!» На схилі років він бачить, як чужоземці руйнують багатовікову культуру, перетворюють на рабів цілі народи, знищують кораблі, «забираючи» у арабів море.

***

500-річчя відкриття морського шляху в Індію португальцем Васко до Гамою урочисто відзначалося за рішенням ЮНЕСКО. Однак розширення європейцями свого географічного світогляду коштувало життя мільйонам арабів, індіанців, африканців, індокитайців... Поневолення народів Америки, Африки, Південної та Південно-Східної Азії супроводжувалося знищенням великих культур і цивілізацій.