СВЯТО — СВОЇМИ РУКАМИ СИЛАЧІ З ВІДДАЛЕНОГО УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА ВИКЛИКАЛИ НА ПОЄДИНОК ТИТУЛОВАНИХ МОСКОВСЬКИХ БОРЦІВ - Соціум - dt.ua

СВЯТО — СВОЇМИ РУКАМИ СИЛАЧІ З ВІДДАЛЕНОГО УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА ВИКЛИКАЛИ НА ПОЄДИНОК ТИТУЛОВАНИХ МОСКОВСЬКИХ БОРЦІВ

23 серпня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №32, 23 серпня-30 серпня

І ті «підняли рукавичку». І не тільки вони. 17—18 серпня до села Красенівки (Чорнобаївський район Че...

І ті «підняли рукавичку». І не тільки вони. 17—18 серпня до села Красенівки (Чорнобаївський район Черкаської області) на Всеукраїнське свято богатирської сили на приз Івана Піддубного прибуло 14 команд з різних регіонів України, в тому числі й дві російські: з Москви та Бєлгорода. Рейтинг цього спортивного дійства зростає з року в рік.

Плану Лужкова не судилося збутися

Ім’я Івана Піддубного знане в цілому світі. Шанують його і росіяни — адже Іван Максимович довгий час виступав на аренах Російської імперії, став шестиразовим чемпіоном світу, 25 років «тримав марку», відстоюючи це звання у поєдинках з сильними претендентами. Зрештою, похований Піддубний у російській землі. Тим-то й не дивно, що мер Москви так жваво відгукнувся на запрошення чорнобаївців і прислав зі столиці команду борців. Без сумніву, пан Лужков плекав надію, що його хлопці привезуть з української глибинки усе «золото».

Однак не судилося. Принципові українські силачі не поступилися московським майстрам борцівського килима, віддавши їм лише два перші місця в категоріях 66 кг та понад 96 кг (Володимир Большаков та В’ячеслав Бельмас відповідно). Решту золотих медалей (категорії 74 кг, 84 кг, 96 кг) взяли відповідно Роман Рагушенко з Херсона, Давид Манукян із Закарпаття та Андрій Шевченко з Черкас. А наші юнаки взагалі розквиталися з суперниками як із хлопчаками: 8 із 9 призових місць — в українських хлопців (до речі, 5 із 8 медалей завоювали черкащани).

З українських богатирів — хоч картини малюй

Дійство, справді, було шикарне. Глядачів зібралося кілька тисяч: красенівці, чорнобаївці, мешканці сіл, черкащани, кияни… Під шатром у центрі села змагалися борці греко-римського стилю, неподалік богатирі голіруч пробували зрушити з місця 5-тонну вантажівку, носили на плечах багатопудові мішки, підіймали гирі, займалися армреслінгом, на стадіоні почався турнір з міні-футболу… Не вірилося, що все це відбувається у звичайному селі.

Походжаючи поміж людьми, я мимоволі став свідком підслуханої розмови. Бесіду вели двоє молодиків спортивної статури, котрі спостерігали за змаганням гирьовиків.

— Почати ніколи не пізно, — сказав один, указуючи на поміст. — Дивися, зараз із гирею буде працювати людина-легенда — Давид Кльонов. Почав займатися гирьовим спортом у 40 років, зараз йому 56, він чотириразовий чемпіон світу серед ветеранів, підготував шістьох майстрів спорту…

Давид Кльонов виконував вправу по підйому 32-кілограмової гирі лівою рукою на кількість протягом фіксованого часу — 30 хвилин. Я простояв біля помосту всі півгодини. Ритмічні рухи, рівне дихання, нуль емоцій. Людина-машина, людина-робот. І тільки коли суддя вимкнув секундомір, повідомивши, що Давид Кльонов виконав вправу 520 разів, глядачі побачили, чого коштував чоловікові цей виступ: піт, втома, біль. Проте Давид швидко відновив сили. Ведучий оголосив, що в вересні Кльонов їде на чемпіонат до Греції, де планує встановити новий світовий рекорд. Ну, що ж, залишається лише побажати вольовому харків’янину удачі.

Кажуть, що досягши всього, людина тьмяніє і в’яне. І навпаки: в боротьбі за нові вершини набуває сили, енергії і навіть красивішає. Очевидно, недаремно батьківщину українського велетня Івана Піддубного свого часу назвали Красенівкою. Тут справді живуть красиві люди. Вони не професійні спортсмени. У них сила й краса від природи, закладена генами пращурів, виплекана щоденним трудом, закріплена успіхами на спортивних аренах і на ланах, де вирощують хліб. Шкода, не було на святі художника — з тутешніх людей хоч картини малюй.

Ковток води з криниці Івана Піддубного

Свято було організоване «на рівні». Було на що подивитися. Було й що з’їсти, було й що випити. Однак ні-ні, та й повертали люди від торгових рядів у затишну вуличку, де колись стояла садиба Максима Піддубного — батька Івана. На воротах обійстя напередодні свята прикріпили пам’ятну стелу: «26 вересня 1871 року тут народився шестиразовий чемпіон світу з класичної боротьби Іван Піддубний…» Гостей тут зустрічала Варвара Василівна Піддубна, далека родичка знаменитості. Зустрічала й припрошувала:

— Пийте, пийте, а чого ж — кажуть, вода з криниці Піддубних цілюща, сили додає.

Випив і я. І знаєте, спрагу як рукою зняло (суботній день видався доволі спекотним). І вже не кортіло ніяких «спрайтів».

Згодом до криниці підійшов незнайомий чоловік. Когось він мені нагадував. Розговорилися. Виявилося, Геннадій Бардик — онук Івана Піддубного по братовій лінії. Мешкає аж у Казахстані. Приїхав на свято, бо відчував потребу побувати на землі, де його коріння. Теж напився студеної води.

— Вік би таку пив, — сказав на прощання. — У нас на Кустанайщині не той смак.

Може, й справді, увесь секрет у тутешній воді? — подумалося мені.

Приз — смажене порося

Тим часом на центральному майдані села дійство тривало. Богатир із Золотоноші Віктор Юрченко протягнув вантажну машину за мотуз найдалі — на 28 метрів. Школяр Олексій Нікітченко з Красенівки пройшов на руках 65 метрів. А інструктор по спорту СТОВ «Дніпро» (село Васютинці Чорнобаївського району) В’ячеслав Черненко вчинив на святі сенсацію: не зважаючи на ранги, мало не «побив» на колодах абсолютного чемпіона змагань з боротьби, котрий вирішив спробувати щастя ще й на козацьких забавах, — «суперваговика» (понад 96 кг) Сергія Побережника з Миколаєва. Після впертого двобою судді, зрештою, розділили перемогу на двох. Разом хлопці отримали й приз — ящик пива з копченими лящами. Та найсмачніший приз чекав на переможців турніру з міні-футболу. Смажене порося дісталося команді ветеранів з села Красенівки. Коли вони його уминали — ото була картина.

Слід зазначити, що призери змагань з класичної (греко-римської) боротьби отримали й грошові винагороди: по 250, 150, 100 грн. (відповідно за перше, друге та третє місця) — дорослі; й по 200, 100, 60 грн. — юнаки. Абсолютний чемпіон отримав 500 грн. Не залишилися без компенсації й тренери, судді та коментатор.

Красенівка — не Сорочинці, та все ж…

Голова Красенівського сільськогосподарського товариства імені Івана Піддубного — Дмитро Піддубний з болем мені сказав:

— Шкода, що держава «не помічає» наше свято. Ми не торгуємо продуктами. Ми показуємо силу й красу нашого народу. Чому б красенівців не підтримати на державному рівні?

Дійсно, акції не вистачає державного статусу. Усе тримається на ентузіазмі, в тому числі — й красенівського господарства. А раптом криза, раптом відмовлять спонсори — тоді що, «закривати» свято? Не так багато їх у нашого народу — справжніх свят. Однак не приїхали ні урядовці, ні депутати. І навіть той факт, що більшість колег зі столичних видань проігнорували «захід», віддавши перевагу столичним презентаціям чи фуршетам, свідчить про певну прохолодність столиці у ставленні до красенівського дійства, до пам’яті про Івана Піддубного в цілому.

Але люди прийшли. Не у всіх коротка пам’ять. Цілком можливо, дехто досі вважає Івана Піддубного російським атлетом. Спеціально для них нагадуємо: всесвітньовідомий богатир, шестиразовий чемпіон світу, «король килима» Іван Максимович Піддубний народився і виріс у селі Красенівці Чорнобаївського району, що на Черкащині, був, є і залишиться українцем.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво