Свій серед чужих, або Турботи від першої роботи

Скільки б не вчився, не розважався, не крутив романи студент, а рано чи пізно життєва стежина приведе його до першої роботи. Швидше за все, це буде тимчасовий, випадковий підробіток, що не матиме нічого спільного з обраною спеціальністю. І знайдеться він не після закінчення вузу, а набагато раніше. Це за радянських часів студент спокійненько відучувався свої п’ять років, а потім їхав за розподілом гарувати на благо вітчизни. Сьогодні ситуація зовсім інша: роботодавці бажають бачити у своєму штаті не просто спеціаліста з дипломом, а й із досвідом роботи. Саме по цей досвід, та ще по гроші на кишенькові витрати (ну не люблять у нас балувати спудеїв високими зарплатами!) і вирушає молодь...

Та хоч би якою була ваша перша робота — більш-менш стабільною чи тимчасовою, престижною чи не дуже, за фахом чи ні, добре чи погано оплачуваною, — ви так або інакше працюватимете в колективі, спілкуватиметеся з начальством, зіштовхнетеся з типовими труднощами і, цілком імовірно, припуститеся характерних для новачка помилок. Щоб допомогти вам їх уникнути, ми підготували добірку порад від бувалих «акул» в океані працевлаштування.

Обережно, злий роботодавець!

Сподіваюся, що з начальником вам поталанить. Та все-таки у нашому житті нерідкі ситуації, коли несумлінні роботодавці намагаються нажитися на праці недосвідчених підлеглих. Приміром, на співбесіді вам можуть із страдницьким виразом обличчя розповідати про тимчасові труднощі підприємства, апелювати до ваших здібностей і совісті й благати попрацювати певний час із потроєним навантаженням, але за меншу зарплату. А от коли фірма вийде з кризи... Та тільки на той час вас на цій самій фірмі може вже не бути.

Або інший варіант: розписавши престижність і перспективність вашої майбутньої посади, наймач створить видимість, ніби, крім вас, на неї претендують ще кілька людей, не менш обдарованих і компетентних. Далі одне з двох: або ви погодитеся працювати на скромніших для себе умовах за рахунок майбутнього кар’єрного росту (хе-хе!), або «тимчасово» розділите посаду з цими самими конкурентами, щоб наприкінці випробувального терміну залишився найкращий. Кожен із претендентів гаруватиме як віл на півставки, а наприкінці терміну начальник може взяти на цю посаду зовсім іншу людину...

Будьте пильні, і не погоджуйтеся на роботу, пов’язану з великою фінансовою відповідальністю. Воно вам треба — у молоді літа потрапити за грати через чиїсь махінації?

Сонце гріє, негри пріють...

Ви прагнете кар’єрного росту, високої зарплати і визнання своєї компетентності. Тому вже під час випробувального терміну намагаєтеся перевернути гори, аби відзначитися перед начальством. Проте, на жаль, є один нюанс. Знаючи цю особливість новачків, роботодавці частенько завантажують їх силою-силенною додаткової «чорної» роботи, яку не хочеться виконувати соліднішим колегам. До прямих обов’язків уся ця «чорнуха» не входить, та й не доплачуватиме за неї ніхто, особливо якщо ви проходите випробувальний термін.

Звісно, коло своїх обов’язків ви маєте знати чітко і сумлінно їх виконувати. А коли вже вам доручили відповідальне завдання, виконуючи яке, можна виявити творчий підхід, — не прогавте свій шанс! Навіть якщо це не буде оплачено, ви набудете неоціненного досвіду. Та коли ви бачите, що вам намагаються нав’язати купу рутинної роботи, яка забирає час і нічого не вчить, — не соромтеся поговорити з начальником. Не знайдете порозуміння — подумайте про іншу роботу.

Мотай на вус

Диплом престижного університету паморочить голову і п’янить передчуттям небувалих можливостей. Особливо якщо в ньому — самі «відмінно», та ще й здобуті ціною безсонних ночей, проведених за підручниками. Та, сподіваюся, ви не думаєте, що тепер вам більше ні-ко-ли не доведеться вчитися? Ось один показовий випадок. До редакції популярної газети прийшли дві дівчини, сповнені бажання стати кореспондентками. Одержали випробувальне завдання, та виконали його не дуже успішно. Редактор мав добре серце і замість ввічливо позбутися претенденток, заходився м’яко і терпляче пояснювати їм, як поліпшити статтю. Обуренню дівчат не було меж: «Між іншим, у нас червоні дипломи самого університету N!» Більше їх у редакції не бачили. Та й у інших виданнях їхніх прізвищ не видко...

Насправді, якщо колеги дають вам поради, — не думайте ображатися! Ніхто не хоче принизити вас, ніхто не сумнівається у ваших здібностях. Просто, навіть коли ви прийшли на роботу за спеціальністю, теорія, що викладається у вузі, і реальне трудове життя — це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. У кожній роботі є безліч нюансів, про які не дізнаєшся на лекціях. Тому, поки ви новачок — забудьте про амбіції і слухайте, запам’ятовуйте, застосовуйте! Не соромтеся запитувати самі, наразившись на труднощі. Усі чудово розуміють, що ви не можете знати все. Отже, визнайте, що в чомусь заплуталися, і попросіть допомоги, вашій репутації це анітрохи не зашкодить. Навіть навпаки: коли начальство і колеги побачать, що у вас є бажання і здатність робити висновки і вчитися нового, це стане набагато вагомішою гирькою на терезах вашої долі, ніж тридцять гарвардських дипломів.

Давайте жити дружно!

Як поводитися зі співробітниками? Спочатку тут, мабуть, «не спрацюють» ні веселе панібратство, ні зайва сором’язливість, ні самовпевнене всезнайство, ні підлещування. Найкраща стратегія поведінки — спокійна доброзичливість, рівне ставлення до всіх, дипломатичність, такт і почуття гумору.

Усередині колективу складаються власні взаємини, у ньому цілком можуть співіснувати ворожі табори. У жодному разі не примикайте до них і не давайте втягувати себе в усобиці! Не намагайтеся також влаштовувати «революцію» і ламати місцеві порядки. Навіть якщо вам не все подобається, до чужого монастиря зі своїм законом не пхаються. Право вносити зміни до цього закону ви здобудете лише тоді, коли закріпитеся на своїй посаді і матимете авторитет у колег.

Якщо колеги запрошують узяти участь у корпоративній вечірці, відмовлятися незручно. Проте (особливо якщо це ваша перша спільна party) не варто вдавати з себе короля/королеву балу і привертати загальну увагу протягом усього бенкету, витісняючи з поля зору інших, не менш гідних співробітників і співробітниць. Також ніхто не змушує вас наїдатися немов востаннє і бити рекорди з кількості випитого! Навіть якщо сам шеф підливає чарку за чаркою, грізно запитуючи: «Ти мене поважаєш?», дотримуйтеся своєї норми. Якщо вранці фірмі доведеться оплачувати рахунок за перебитий вами посуд, а колегам — довго згадувати влаштований вами на столі стриптиз, чи поліпшить це вашу репутацію?

Альтернатива завжди є

Хоч би якою привабливою була потенційна робота, намагайтеся тверезо оцінити її умови, перспективи і корисність для вас. Не поспішайте погоджуватися на перший-ліпший варіант. А коли все-таки погодилися, попрацювали і зрозуміли: щось вас не влаштовує? Подумайте, з чим ви могли б змиритися, а що змінити в собі, у стосунках із колегами. Та коли це все-таки не ваше, хоч би якою високою була зарплата — не бійтеся піти на пошуки чогось нового.

Як говорив один мій знайомий, перша робота — мов перша дівчина. Перший досвід залишається на все життя, і навіть якщо все не клеїться, змусити себе змінити її дуже важко. Проте перша робота не обов’язково має стати останньою! І друга не має, і третя — хтозна, як складеться життя?

У кожному колективі власний режим роботи, стиль управління, особливості взаємин. Змінюючи місце роботи, порівнюючи і роблячи висновки, ви знову ж таки набудете корисного досвіду. І, гадаю, зрештою знайдете ту відправну точку, з якої розпочнеться ваше сходження на кар’єрний олімп.