Свіча, яка перетнула кордони - Соціум - dt.ua

Свіча, яка перетнула кордони

31 жовтня, 2008, 14:59 Роздрукувати Випуск №41, 31 жовтня-8 листопада

Колись на початку 90-х минулого століття на Майдані Незалежності мимоволі зайшов у дискусію з молодиком комсомольського віку, що стояв, тримаючи якесь комуністичне гасло, в гурті кількох своїх однодумців із прапорами кольору крові. На запитання, чи знає він про Голодомор 1933-го, молодий червоногвардієць не вагаючись відрізав: «Це брехня, що вимерло шість мільйонів селян. Померло тільки три». — «То що, тобі трьох мільйонів людей, які загинули в муках, замало?!» — вигукнув я спересердя. Ледве втримався, аби не врізати тому юному сталіністові.

Колись на початку 90-х минулого століття на Майдані Незалежності мимоволі зайшов у дискусію з молодиком комсомольського віку, що стояв, тримаючи якесь комуністичне гасло, в гурті кількох своїх однодумців із прапорами кольору крові. На запитання, чи знає він про Голодомор 1933-го, молодий червоногвардієць не вагаючись відрізав: «Це брехня, що вимерло шість мільйонів селян. Померло тільки три». — «То що, тобі трьох мільйонів людей, які загинули в муках, замало?!» — вигукнув я спересердя. Ледве втримався, аби не врізати тому юному сталіністові.

Біля каплиці пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років у селі Іванків Фото: Сергій П’ЯТЕРИКОВ
 
Біля каплиці пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років у селі Іванків Фото: Сергій П’ЯТЕРИКОВ

Пізніше стало зрозуміліше, чому комуністи всіх мастей так старанно намагаються чи то приховати, чи то перекрутити, чи то замовчати історію Голодомору. Адже що може бути більш убивчим для комуністичної ідеології, ніж оті мільйони замордованих на смерть українців. А винищили їх лише за те, що вони були українцями. Завдяки дослідженням науковців та аналізу відкритих і опублікованих останніми роками документів мета цього страшного злочину стала зрозумілою. Кремлівське керівництво боялося української нації як системоруйнівного чинника, що ніс у собі загрозу виділення зі складу імперії та створення української суверенної держави. Адже формально конституція СРСР декларувала право вільного виходу з Союзу. Неприйняття більшовизму більшою частиною українського селянства, до того ж посилене його національною вільнолюбною ментальністю, комуністичні вожді вважали підґрунтям українського сепаратизму. А тому Сталін розраховував, що винищенням українського селянства як питомої частини нації, джерела її матеріальної і духовної сили він ліквідує загрозу єдності та існуванню СРСР. Надзвичайно промовисті факти: разом із директивами про вилучення продовольства в селян із Кремля надходили суворі накази про припинення українізації як у самій Україні, так і на Кубані, де мешкало 75 відсотків етнічних українців. Закривалися українські школи, технікуми, театри, газети, переводилося на російську мову діловодство.

Слава Богу, історія без­прецедентної трагедії України дедалі більше відкривається світові. Поширенню правди про неї сприяла й акція «Незгасима свічка», що проходила протягом 2008 року на відзначення 75-х роковин Голодомору 1932—1933 років. Проводилася вона під егідою Світового Конгресу українців та Міністерства закордонних справ України під гаслом «Україна пам’ятає — світ визнає».

У 33 країнах світу — там, де є українські громади, — побувала символічна свічка. Вперше її було запалено у квітні на жалобній акції в Австралії. Далі поминальні богослужіння і вечори-реквієми естафетою пройшли в Канаді, США, Колумбії, Еквадорі, Перу, Бразилії, Парагваї, Аргентині, Чилі, Великій Британії, Швеції, Естонії, Латвії, Литві, Польщі, Німеччині і далі Європою та Азією. Хоч як це прикро, але тільки в Росії з проведенням скорботних акцій були проблеми, що супроводжувалися недружніми й хуліганськими витівками. Правда, дивуватися не доводиться, адже керівництво РФ як правонаступник СРСР не бажає офіційно визнавати Голодомор геноцидом українського народу. В Україні ніхто ніколи не звинувачував безпосередньо Росію, не кажучи вже про якісь претензії до неї за скоєне сталінським режимом. Але як тут не згадати влучне російське прислів’я «На злодієві шапка горить». Мабуть, недарма росіяни й досі щоранку прокидаються під мелодію гімну «Союз нерушимый республик свободных…»,
а збройна агресія проти Грузії була схвально сприйнята більшістю населення Російської Федерації.

Саме у Грузії відбулася остання закордонна жалобна панахида за жертвами Голодомору. Минулої неділі з Тбілісі до Києва символічний вогонь пам’яті привіз посол України у Грузії Микола Спис. Після короткої церемонії зустрічі символічного факела на Бориспільському літовищі учасники міжнародної акції «Незгасима свічка» попрямували в сусіднє з Борисполем село Іванків. Тут біля каплиці пам’яті жертв Голодомору відбулася жалобна церемонія. Присутні виголошували промови, молилися, запалювали вогонь пам’яті серед чорних гранітних плит із викарбуваними іменами жителів села, які померли від голоду в 33-му. «Величко, його сім’я і четверо дітей. Верна Уляна і 5 її дітей. Кудря Кіндрат і 5 його дітей. Марченко Матвій, дружина і 3 дітей. Несторенко Яким, дружина і 6 їх дітей. Тишко Параска і 2 її дітей, один з них Іван». Це лише кілька написів, вихоплених із величезного списку, — адже вмирали цілими сім’ями, і прізвища на надгробках повторюються десятки разів. То — жертви голоду лише одного, не найбільшого, села Київської області, яка за кількістю жертв стояла не на першому місці. Найбільше Голодомор уразив Харківську, Донецьку, Дніпропетровську, Одеську області.

Фото: Сергій П’ЯТЕРИКОВ
 
Фото: Сергій П’ЯТЕРИКОВ

Що особливо засмутило під час проведення жалобної акції в Іванкові — обмаль людей, котрі прийшли на неї. Про свідків тих жахливих подій годі й казати — 75 років минуло. Люди середнього віку чи то не знали про акцію, чи то залишилися до неї байдужими. А ось дітвора, яку привезли в автобусах, жалобним настроєм не дуже переймалась — відчувалося, що школярі майже нічого про Голодомор не знають. Приємно вразило — молебень, який російською мовою правив місцевий священик УПЦ Московського патріархату. Досі ця конфесія таких заходів уникала і принципово не брала участі у спільних богослужіннях разом із багатьма іншими церквами та релігіями.

Далі акція «Незгасима свічка» помандрує Україною. По всіх 25 областях проїде спеціально виготовлена Братством бджолярів України 200-кілограмова воскова свіча у вигляді снопа пшениці, оперезаного колючим дротом, до якого тягнуться численні виснажені руки.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво