Свастика - Соціум - dt.ua

Свастика

30 червня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №25, 30 червня-7 липня

Слово і зображення є символічними, якщо вони мають на увазі дещо більше, аніж їхнє очевидне й безпосереднє значення...

Слово і зображення є символічними, якщо вони мають на увазі дещо більше, аніж їхнє очевидне й безпосереднє значення. Вони мають ширший «несвідомий» аспект, який щоразу точно не визначено або пояснити його не можна.

Карл Густав Юнг,
«Людина та її символи»

1995 року стався інцидент у Каліфорнії, коли невеличка група антифашистів спробувала примусити міську владу замінити 930 ліхтарних стовпів, встановлених 1924—1926 рр. Причина: чавунні постаменти оперізує орнамент із 17 свастик. Місцевому Історичному товариству довелося з документами на руках доводити, що стовпи, закуплені свого часу в Огайо, не мають жодного стосунку до нацистів і, отже, ніяк не можуть ображати чиїсь почуття. Свастичний дизайн було засновано як на класичному мистецтві, так і на місцевих традиціях індіанців навахо, для яких свастика одвіку слугувала сприятливим знаком.

А ось замальовка із глибокого дитинства. За відсутності батьків мені веліли розпалити грубку. Справа ця була копітка — газети, дрова, потім вугілля, і потроху, і щоб тяга була, але не занадто. Я зробив усе як треба, окрім тяги, через що крізь щілини дверцят потяглася кіптява й швидко осіла, закоптивши білий кахель грубки до самої стелі. За грубкою ще треба було наглядати, відійти не можна, і я провів пальцем по кіптяві. Лінія вийшла гарною, контрастною, димчасто-хвилястою. Перекреслив її іншою, такою самою. Вийшло щось на кшталт свастики.

Я згадав радянські фільми про війну, численні палаючі німецькі танки, закіптюжений бік грубки був дуже на них схожий. Поглиблюючи подібність, я спробував намалювати свастику чіткіше. Не пам’ятаю, скільки часу минуло, відчинилися двері, ввійшла мати. Реакція була миттєвою: я з ходу отримав серію оглушливих потиличників.

Мабуть, пересічна історія, за винятком одного моменту. Я не пам’ятаю, як обмалював свастиками ВСЮ грубку. До самісінької стелі. Пам’ятаю початок, «кіношний» мотив і фінал. Решти — не пам’ятаю. Власне, про це безпам’ятство і мова. Гадаю, в різні часи цьому впливу піддавалися різні люди, соціальні групи і навіть цілі народи. Ризикну припустити також, що пентаграма, вона ж п’ятикутна зірка, й інші містичні символи давнини впливали і впливають на людей аналогічно.

Це один із найпотужніших засобів візуального впливу у світовій культурі. З погляду графіки, це універсальний логотип. Символ можна розрізнити з будь-якої дистанції, за будь-якого масштабу зображення. Обертовий квадрат, утворений свастикою, створює ілюзію руху, її краї немов крають будь-яку поверхню, на якій вона з’являється. 1874 року Генріх Шліман відкрив зображення свастики під час розкопок гомерівської Трої. Пізніше він простежив еволюцію зображення в цивілізаціях Мікен, Вавилона, Тибету, Греції, Ашанті (Золотий Берег Африки), Гази, Лапландії, Парагваю та Малої Азії. У галло-романський період свастика (гамадіон) зображувалася на вівтарях друїдичних культів. В Англії та Шотландії вона відома як філфот (fylfot) і також часто застосовувалася в релігійних ритуалах (сліди кельтського впливу).

У свідомості більшості європейців свастика пов’язана виключно з німецьким націонал-соціалізмом. Але єдине пояснення свастики в цьому контексті дано в «Майн кампф»: «...наш прапор уособлює програму наших дій. Червоний колір уособлює соціальні ідеї нашого руху. Білий колір — ідею націоналізму. У свастиці закладена ідея боротьби за перемогу арійців і творчої праці, яка завжди була і буде антисемітською». Пояснення досить примітивне навіть на той час, і не пояснення навіть, а пересічне антисемітське гасло. Досить сказати, що в Середньовіччі свастику ніколи не протиставляли шестиконечній зірці як нібито специфічному символу іудаїзму. На мініатюрі до «Пісень Святій Марії» Альфонсо Сабейського свастика і дві шестиконечні зірки зображено поруч із єврейським лихварем. До Другої світової війни свастична мозаїка прикрашала синагогу в Хартфорді (Коннектикут). Це тим більше дивно, коли врахувати, що за спиною Гітлера стояли неординарні релігійні містики.

Наприклад, Карл Хаусхофер, будучи військовим аташе в Японії, побував у Гімалаях і Тибеті, де 1905 року зустрів свого головного духовного вчителя — ламу Георгія Гурджієва. Хаусхофер навчався в тибетських лам і адептів японського таємного товариства «Зелений дракон». Коли Гітлер ще сидів у в’язниці, найчастішим його візитером був саме Хаусхофер. До містичного товариства «Туле», яке було попередником партії Гітлера, входив інший його духовний наставник, Дитріх Еккарт — один із семи засновників нацистської партії. Йому приписують слова, сказані на смертному одрі: «Ідіть за Гітлером. Він танцюватиме, але тільки під мою мелодію! Я навернув його до «Таємного вчення», відкрив йому центри бачення і дав засоби спілкування із Силами. Не тужіть за мною: я вплинув на історію більше, ніж будь-хто з німців». До «Туле» входили такі майбутні вожді нацизму, як Розенберг і Гесс. Шлях та ідеологію товариства «Туле» («місце повернення») навряд чи вдасться пізнати повністю й правдиво. Зокрема, стверджується, що адепти товариства шанували Сонце, яке протиставляли Місяцю — символу семітських народів. У «Туле» з’єдналися дві езотеричні традиції: рух, який прийшов із Гіпербореї, та традиції Центральної Азії. Обидва ці рухи мають однаковий символ — лівосторонню свастику. Символом цієї організації стала свастика з мечем і вінком. Товариство «Аненербе» із 50 науково-дослідних інститутів, що вивчали древню індоєвропейську історію та культуру, водночас послідовно впроваджувало в Німеччині рунічні символи та свастику. Виходить, у Гітлера були підстави не розповідати про магію свастики? До речі, він категорично не любив цього терміна, вживаючи виключно слово «гакенкройц» (гачкуватий хрест).

Нобелівський лауреат 1981 року Еліас Канетті лінгвістичний аналіз цього слова поєднує з психологічним та антропологічним. Канетті бачить подвійний вплив свастики — вплив знака і вплив слова. У знаку є момент обертального руху, немов дві зламані шибениці загрожують колесуванням, похмуро й жорстоко нагадуючи про переламані члени тих, кого страчували в такий спосіб. А слово Hakenkreuz успадкувало від християнського хреста похмурість і кривавість розп’яття.

Появу свастики чимало дослідників пов’язують із Давньою Індією. По-перше, свастика вважається символічним позначенням паличок для добування вогню, що вказує на її зв’язок із вогненним божеством Агні. По-друге, вбачається зв’язок свастики з Гарудою, птицею з космосу, персоніфікацією комети, що летить у напрямку до Землі. Всесвітньо відомий астроном Карл Саган у своїй книзі «Комета» висунув гіпотезу, що комета наблизилася до Землі в давнину на таку відстань, що струмені газу, які виходили з неї, вигнуті під впливом обертання, були видні неозброєним оком. У «Кометі» Саган наводить копію древнього китайського тексту, котрий показує розмаїття хвостів комет — в основному прості хвости, — але на останньому зображенні ядро комети намальовано з чотирма загнутими подібно до свастики променями, що виходять з неї.

По-третє, існує думка, що давньоіндійським мудрецям удалося пізнати структуру атома вуглецю. Безладний рух електронів призводить до утворення «хмар», які в атомі вуглецю розташовані у вигляді тетраедра. Хоча електрони рухаються хаотично, дослідження підтверджують, що в електронних хмарах існують зони, в яких електрони бувають частіше. Ці зони мають вигляд спіралі навколо кожної з хмар, що мають краплеподібну форму. Символи, якими давньоіндійські мудреці позначали ці спіралі, називалися Аумкара і Свастика.

Отже, ця символіка наповнена не тільки глибоким езотеричним, містичним змістом, вона насамперед будить підсвідому пам’ять, яка чітко запам’ятала ці знаки-символи ще в ті часи, коли їх вибивали на каменях жерці. Чимало підлітків і сьогодні несвідомо малюють свастику на шкільних партах і стінах будинків, не вкладаючи в це політичного змісту. Їм просто приємно зображувати цей простий і гармонійний знак, як приємно малювати дитині сонечко на асфальті. Справді, свастика — це насамперед знак сонця, присутній у різному вигляді у всіх народів.

Підлітком, який малює свастику, рухає підсвідоме. Він ніби несвідомо здійснює містичний обряд, котрий дає вихід якійсь невідомій силі. І не дарма молодіжні політизовані рухи діляться на тих, хто малює свастику, і тих, хто малює п’ятикутні зірки в різноманітному виконанні. П’ятикутна зірка (пентаграма) — також найдавніший символ, у тому числі й руйнації. У генетичній пам’яті тих, кого несвідомо тягне до її креслення, присутній «слід» тих народів, які їй вклонялися як своєму містичному символу.

Діти активно малюють цей знак та інші символи приблизно до 9-річного віку, але до 12 років ця тенденція зникає. Це пов’язано з розчаруванням в адекватному поясненні символів, якого діти очікують. Є інстинктивне відчуття того, що символи значать більше, ніж про них розповідають дорослі. А коли вони наражаються на жорстку заборону, довіра до світу дорослих різко знижується. Не варто через власні страхи карати їх за «заборонені» малюнки. Не бажаючи вступати в конфлікт, діти підсвідомо оминають цю сферу, поки в них не починає виявлятися підліткова опозиційність до нездорового суспільства, яка часто залишається на все життя. Тоді вони можуть намалювати свастику цілком осмислено.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво