СУЗІР’Я БОЛГАРСЬКОГО ХРЕСТА - Соціум - dt.ua

СУЗІР’Я БОЛГАРСЬКОГО ХРЕСТА

4 липня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №25, 4 липня-11 липня

У дорожніх нотатках про Болгарію («ДТ», №23 від 21 червня) я згадував про те, що основні напрямки туристичних маршрутів цією країною розташовані хрестоподібно...

У дорожніх нотатках про Болгарію («ДТ», №23 від 21 червня) я згадував про те, що основні напрямки туристичних маршрутів цією країною розташовані хрестоподібно. Болгарія — крамниця чудес, де узбережжя лише чудова вітрина. Однак варто лиш зазирнути за цей святковий фасад, і побачиш багатющі розсипи слідів древніх цивілізацій, Родопи, назавжди зачаровані дивовижними звуками ліри Орфея, величний Пірін і дику красу Ріли.

Чудеса починаються вже за півгодини їзди від Варни дорогою на Шумен. Биті камені — так називають болгари цю місцевість, яка утворилася на дні моря, що шуміло тут 50 мільйонів років тому. Кам’яні колони — результат вивітрювання вапнякової поверхні оголеного морського дна. Вони стоять густим лісом на території, що розмірами набагато перевершує знаменитий шотландський Стоунхедж. Найбільше тут вражає тиша і фізичне відчуття потужного потоку енергії, що акумулюється каменями протягом геологічних епох. Після цього навіть величні пагорби, які періодично виникають уздовж шосе, сприймаєш як свіжонасипані, доки не дізнаєшся, що це фракійські могили, вік яких обчислюється тисячоліттями. На щастя, відстань до Шумена цілком достатня, щоб вибратися з часової прірви і належним чином оцінити майстерність невідомих творців Мадарського вершника — єдиного в Європі наскельного барельєфа періоду раннього Середньовіччя. Остаточно ж оговтатися допоможе кружка-дві шуменського пива, яким місто славиться близько ста років, відтоді як збудовано місцевий пивоварний завод.

Розповідати про Габрово — невдячна праця. Що нового можна розповісти про місто, чиї жителі своїми жартами веселять усе людство, а заодно діляться з ним власним досвідом ощадливості? А коли й можна, то набагато краще за мене це зроблять працівники єдиного у світі Будинку гумору та сатири. Але, як правило, на огляд усієї експозиції організованому туристу катастрофічно бракує часу. Тому можу дати цінну пораду: проблему часу легше за все вирішити, якщо самому перевтілитися в габровця. Тоді ви не станете кидатися від стенда до стенда, а будете уважно спостерігати за поведінкою інших відвідувачів. І негайно підете туди, звідки почуєте регіт. Лише так ви побачите все найбільш кумедне й цікаве, не витрачаючи час на пошуки.

Щоб усебічно оцінити габровський феномен, потрібно відвідати етнографічний музей просто неба Етира, розташований на околиці міста. Тут оживають побут і стародавні габровські ремесла епохи болгарського Відродження. Поряд із водяним млином і валяльнею уздовж ріки стоять двоповерхові будинки — точні копії будинків стародавніх майстрів. Ентузіасти вдихнули нове життя в старі оригінальні механізми, стародавніми інструментами і за примітивними технологіями майструють строкатий керамічний і мідний посуд, шкіряні, золоті та срібні вироби, тканини, ножі, дерев’яні музичні інструменти. Тут можна придбати смачні й духмяні кондитерські вироби, приготовлені за стародавніми рецептами, а пахощі кави по-турецьки ви не раз із тугою згадаєте вдома за філіжанкою розрекламованого експресо.

Легенди про тутешню ощадливість геть спростовуються гостинністю, із якою годують відвідувачів етирських шинків. Смажені ковбаски, згорнуті спіраллю, накривають усю тарілку. Довжина такої ковбаски, виміряна на кухні на моє прохання, склала 92 сантиметри. Проте у відвідувачів на тарілках нічого не залишається. Однак і тут будьте готові до габровських «приколів»: не виключено, що каву вам подадуть у чашці, «привареній» до блюдечка. (Чи не на той випадок, коли хтось надумає забрати на сувенір частину кавового прибору?)

Час, який застиг у болгарських історичних пам’ятках і визначних місцях, вимірюється епохами, тисячоліттями та століттями. Він нерухомий в селі Боженці, що стало архітектурно-історичним заповідником, дрімає в Дряновському монастирі, розмірено цокає у Трявні, що затишно згорнулася калачиком, урочисто крокує перед величним обеліском на Шипкінському перевалі.

Яка ж несправедливість у тому, що для туриста відведено усього лише тижні, дні і години! Так, Несебр займає скелястий клаптик суші, площею усього чотири гектари. Але хіба за дві-три години можливо пізнати це місто-міраж, створюване протягом трьох тисячоліть різними цивілізаціями, оглянути майже 40 церков із каменю й цегли, що красуються одна перед одною неймовірним оздобленням із різнобарвних керамічних розеток, консолей і аркад, залишки давньогрецької цитаделі й порту, величні міські ворота? А неподалік же ще одне місто-музей — Созополь, південніше — мальовничий природний заповідник Ропотамо, в якому ліниво злітають чаплі, заціпеніли в сонячних променях черепахи, поблажливо поглядають на численних відвідувачів лані та дикі кабани й розкинулися плантації латаття.

Це лише мізерно мала частина того, що Болгарія дарує своїм гостям. На карті країни об’єкти, узяті під егіду ЮНЕСКО, міста-музеї, історичні пам’ятки й природні феномени розсипані сузір’ям, де зірки — загадкові світи, що зустрічають як першовідкривача кожного, хто зазирнув у них.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво