Сума колективних знань

В міру того, як сучасна система авторських прав дозволяє окремим особам збирати найбільші на планеті статки, дією чи бездіяльністю впливати на цілі галузі економіки і за допомогою потужного політичного лобі забезпечувати збереження чинного стану речей, дедалі більше людей починає сумніватися, що така схема сильно сприяє розвитку науки і добробуту суспільства. І сумніви ці знаходять своє відображення у суспільних течіях «відкритого коду» (open source).

Слід зазначити, що від «авторського права» у його юридичному розумінні проекти «відкритого коду» не відмовляються — прізвище автора зберігається, і слава покриває його не менша, аніж у комерційних проектах. А відмова йде від права на тиражування (copyright), бо розповсюдження продукту відбувається за умови його вільного використання всіма охочими (і copyright змінюється на copyleft), а також права всіх охочих довільно змінювати продукт — єдине, що з обов’язком модифіковану версію теж робити загальнодоступною на аналогічних умовах.

Першими від реалізації прав на розповсюдження почали відмовлятися письменники. Наступними стали програмісти, які ввели у обіг і сам термін «відкритий код». А останніми роками цей рух набирає сили у найрізноманітніших галузях — від передових біотехнологій до пивоваріння (пиво з «відкритим кодом» було випущено на початку літа в одному з датських університетів).

Складно сказати, які з «відкритих проектів» переростуть у щось масштабне, які свято берегтимуть статус «вічнозеленого помідора», а про які за рік-другий забудуть навіть їхні творці. Проте вже зараз є декілька гучних «історій успіху». І в перших рядах тут — розміщена у вільному доступі, багатомовна і відкрита Вікіпедія — енциклопедія, яку складають тисячі людей у різних країнах світу.

На сьогодні Вікіпедія із дитячого віку явно вийшла. Англомовна версія нараховує більш ніж 678 тисяч статей (для порівняння — у Британіці поки що менше 150 тисяч). Вельми розвинутим є німецькомовний сектор, не надто далеко відстали й інші західноєвропейські країни. В україномовній версії успіхи значно скромніші — всього 19 тисяч статей, але й такий результат переконливо доводить, що проект живий. Загалом Вікіпедія виходить майже сотнями мов.

Все почалося із того, що два ентузіасти — Ларі Сангер та Джиммі Вейлз — вирішили створити безкоштовну інтернет-енциклопедію. Сказано — зроблено, розіслали запрошення знайомим науковцям, ті — своїм знайомим, і процес начебто пішов. Але вибрана спочатку схема, при якій були добровільні редактори розділів, з котрими контактували автори, доводили тим свою наукову спроможність, щось писали, потім всі разом написане обговорювали, редагували, знову обговорювали і т.д. — забезпечувала сміховинну швидкість роботи. Адже навіть комерційні енциклопедії, за роботу над якими люди отримують гроші, складаються вкрай повільно, а тут все відбувалося на громадських засадах, себто у вільний від основної роботи час. В результаті за рік створили більше сотні статей.

Тому невдовзі довелося перевести енциклопедію на новий «двигун» — технологію «Вікі». Суть її у тому, що створювати, дописувати й редагувати статті може кожен охочий. Охочих знайшлося дуже багато. Завдяки такому підходу за чотири роки Вікіпедія стала тим, чим є сьогодні — мультинаціональним проектом, що пропонує грандіозну кількість достатньо якісного контексту, який на рівних конкурує (а в дечому і переважає) найуспішніші і найякісніші комерційні проекти.

«А як же… гуманоїди?» — здивується читач, згадуючи таємничих істот, які засвоїли декілька коротких і дуже містких слів, і з того часу з настирністю перфоратора і невловимістю снігової людини пишуть їх на стінах, деревах, вагонах, кораблях і, вочевидь, готуються написати на поверхні Марса — як тільки туди долетить перша експедиція. Звичайно, в Інтернеті вони теж водяться (в англомовній частині мережі їх називають «вандалами» і «тролями»), і Вікіпедія від них не застрахована. Але хитрий алгоритм «Вікі», на якому збудована енциклопедія, завжди зберігає текст статті перед будь-якими редагуваннями і правками, що дозволяє модераторам повернути тексти до первозданного, довандальського вигляду кількома кліками «мишки». І тільки голосуванням кількох модераторів матеріал може бути видалений раз і назавжди — разом із записами у резервних базах даних. Завдяки такому механізму виправляти наслідки вандалізму значно простіше, ніж псувати енциклопедію.

А загалом сама енциклопедія у теперішньому вигляді справляє приємне враження — акуратний пуристський дизайн, грамотні тексти, навіть люди у форумах — при обговореннях статей якось непропорційно мало лаються (ні, навіть не мат, а навіть просто переходів на особистості побачиш вкрай рідко). Мимоволі починаєш вірити, що «найістотнішою відмінністю Вікіпедії є те, що у ній люди намагаються щось створити, а не просто вести між собою дебати», як стверджує Ларрі Сангер, один зі співзасновників проекту Вікіпедія.

На початку 2005 року з’явилась інформація про те, що Google, компанія-власник однойменного пошуковика, надасть Вікіпедії технічні ресурси (сервери, широкі інтернет-канали) для подальшого розвитку проекту. Буцімто абсолютно безкоштовно, не претендуючи на жодну форму комерційного використання енциклопедії. Навіть пройшли переговори керівництва Google та представників Wiki Media Foundation — громадської організації засновників Вікіпедії. Видно, не так там щось сталося, як гадалося, бо переможних реляцій про підтримку суспільно корисних справ з боку відомої компанії так і не пролунало (а саме такі переможні реляції і могли бути ціллю Google, раз останній зарікався доклеювати до енциклопедичних фоліантів рекламні закладочки). Поки що «гуглізація» Вікіпедії нічим особливо себе не проявила, якщо не рахувати малопристойних за оптимізмом та розміром статей про «чудову компанію Google» у самій енциклопедії. Можливо, переговорний процес триває і далі.

Дехто пророкує, що Вікіпедія може стати затишною домовиною для комерційних енциклопедій — відштовхуючись від лозунгу «Навіщо платити більше?», користувач просто відмовиться від запилюжених фоліантів. Навряд чи це так. Конкурувати у достовірності, верифікації фактів із найкращими комерційними енциклопедіями Вікіпедія навряд чи зможе. Проте у великої маси ентузіастів є своя сильна сторона — можливість оперативно відслідковувати події довколишнього світу. І якщо якась нова технологія, соціальний феномен чи мистецька течія знайдуть відображення у «класичній» енциклопедії за рік-три, то відповідна стаття на Вікіпедії з’являється за лічені дні. Таким чином, дістаючи з полиці паперовий том (чи відповідний компакт із коробки, кому як більше подобається) ви можете отримати «досконалу інформацію». Або не отримати нічого. Шанси на «нічого» особливо зростають, коли мова йде про щось нове і свіже. А у Вікіпедії ви ризикуєте отримати менш науково викладену, дещо фрагментовану, але, безумовно, потрібну вам інформацію.

Врешті, все це вже чисте теоретизування. Набагато простіше зайти на Вікіпедію, оцінити рівень статей, скористатися плодами роботи ентузіастів. А якщо раптом вам є що написати, то не полінуватися, витратити кілька годин, щоб закарбувати і свій слід у цьому сховищі знань. Такий «слід на піску» буде видно набагато краще, ніж бетонний надгробок на міському цвинтарі. І користі від нього, погодьтеся, буде явно більше.