Столітнє братство - Соціум - dt.ua

Столітнє братство

31 липня, 2009, 13:25 Роздрукувати Випуск №28, 31 липня-7 серпня

Сто років тому в інтелігентських колах Волині народилася новаторська ідея — заснувати Братство імені князів Острозьких...

Сто років тому в інтелігентських колах Волині народилася новаторська ідея — заснувати Братство імені князів Острозьких. Намір небезпідставний: княжий рід Острозьких уписаний в історію постатями великих меценатів української освіти, науки та культури, визначних політичних діячів і полководців. Отже, мета новоствореного релігійно-просвітницького та музейно-наукового товариства була висока і шляхетна — вивчати, зберігати, популяризувати, реставрувати пам’ятки острозької старовини.

Установчі збори цієї непересічної громадської організації відбулися в лютому 1909 року. Статут оприлюднили 24 травня 1909 року, а вже за три місяці, 24 серпня, у день преподобного Федора, князя Острозького, Братство розпочало роботу. З нагоди цієї дати у древньому, більш ніж 900-річному місті Острозі нещодавно відбулася Всеукраїнська наукова конференція, присвячена музейній, пам’ятко-охоронній роботі, краєзнавству і туризму.

Початок роботи Братства нічим надзвичайним не вирізнявся — провадилися наукові читання на історико-краєзнавчі теми, випускалися популярні видання про преподобного Федора, князя Острозького, замок і місто. Але вже наступного, 1910, року його діяльність істотно розширюється та урізноманітнюється: заснували давньосховище, бібліотеку, почали впорядковувати збірники стародруків, рукописних книг, архівних документів, нумізматичну колекцію, матеріали з археології, церковного мистецтва, пов’язані з епохою князів Острозьких.

Підсвічник (1575 р.) князя Василя-Костянтина Острозького — цінний експонат нинішнього музею
Підсвічник (1575 р.) князя Василя-Костянтина Острозького — цінний експонат нинішнього музею
Колекція давньосховища має особливу наукову та мистецьку цінність, оскільки її матеріали вагомо й переконливо свідчать про належність волинської землі до європейської культури та цивілізації. Серед перших пам’яток — Острозька Біблія 1581 року Івана Федоровича (Федо­рова), подарована Свято-Богоявленському собору Острога землевласником із Гощі Злотницьким, два підсвічники 1575 року князя Василя-Костянтина Острозького, печатка Острога 1700 року… Вони й нині зберігаються в острозькому музеї.

Проте головна заслуга Братства у тому, що зберегло для нас архітектурну перлину XIV століття — За­мок князів Острозьких. На народні пожертви під керівництвом волинсь­кого єпархіального архітектора Воло­димира Леонтовича ще до початку Першої світової війни вдалося провести реставрацію Мурованої вежі. А 24 серпня 1916 року, в день преподобного Федора Острозького, у ній відкрили музей. До речі, князь був учасником Грюнвальдської битви і Гуситських війн, у 20—30-ті роки XV століття підтримав Свидригайла Ольгердовича в його боротьбі за великокняжий литовський престол (у ті часи Волинь була у складі Вели­кого князівства Литовського). Наприкінці життя князь Федор Острозький постригся в ченці. Похований у Києво-Печерській лаврі. Основу музейного зібрання склали колекції, зібрані під керівництвом священика Михайла Тучемського. Саме цей церковний діяч став першим хранителем музею.

Студент Московської духовної семінарії, виходець з Острожчини, Михайло Струменський опублікував перший каталог музейних книг, в якому докладно описано 30 рукописів. Навіть нефахівцеві відомо: рукописна книга має більшу цінність, ніж стародрук, бо існує в єдиному примірнику.

Цей досвід співпраці музеїв і церкви гідний поваги, і дуже хотілося б, щоб його частіше наслідували в наш час.

Міжвоєнне двадцятиліття для музею стало мертвим сезоном — Острож­чина ввійшла до складу відродженої Речі Посполитої. Режим санації, провідником якого був фактичний диктатор Польщі Юзеф Пілсудський, не вирізнявся толерантним ставленням до національних меншин і некатоликів. Передусім це стосувалося українців — і православних волинян, і греко-католиків Галичини. Діяльність Братства, яке завжди очолювали діячі православного віроспо­відан­ня, поступово пішла на спад, його керівників було усунуто з посад, науко­ві дослідження припинилися. До того ж Волинське товариство друзів нау­ки заснувало в Луцьку свій музей, а відтак дуже багато рукописних, архів­них книг, у тому числі архів Братства, було вивезено саме туди. Промінь надії блиснув аж 1938 року, коли музей перейшов у підпорядкування Польського краєзнавчого товариства. В Острог прибув відомий музеєзнавець і археолог Ян Фітцке, він і зайнявся упорядкуванням занедбаних музейних колекцій. Проте доля науковця була сумною: у числі кількох тисяч польських офіцерів його розстріляли в Катині більшовики.

Музей Братства в Острозі був не єдиним. Паралельно діяв приватний російський музей Йосипа Новиць­кого. Коли в місто ввійшла Червона армія (вересень 1939 р.), заклад націоналізували, а його приватну колекцію закупив єдиний тоді історичний музей, який отримав бюджетне фінансування. Сам аматор музейної справи повернувся до своєї роботи тільки після тривалої перерви, коли став директором музею в замку.

Цей храм пам’яток старовини, на щастя, не припинив роботи і в період німецької окупації. Йосип Новиць­кий, як тільки міг, рятував старожитності, у тому числі юдейські, які після винищення нацистами місцевого єврейського населення залишилися без господарів. Завдяки його подвижництву близько 60 сувоїв тор острозь­кої синагоги можемо побачити нині серед експонатів музею та знайти в його фондах.

У повоєнні часи працівники острозького музею продовжили свою кропітку працю.

— Коли закривалися церкви, костьоли, наші співробітники, які виїжджали в експедиції, врятували від знищення чимало речей сакрального мистецтва, — розповідає заступник директора з наукової роботи Держав­ного історико-культурного заповідника в Острозі Ми­кола Мань­ко. — Крім того, проводилася активна співпраця із книго­сховищами в Україні і Росії. Звідти нам надсилали дублетні видання, які існували всього в кількох примірниках. За сприяння Мініс­терства культури Ук­раїни вдалося придбати твори сучасних художників України — Тетяни Яблонської, Мико­ли Глущенка, частину колек­ції Івана Гончара. Ще один напрям нашої діяльності — археологічні експедиції. В радянський час було зібрано велику колекцію кераміки: маємо вже близько тисячі одиниць посуду XIV—XIX століть. Із цього зібрання можна створити повноцінний музей кераміки…

У XX столітті, коли наші люди переживали наслідки двох світових воєн та маразматичної політики комуністичного войовничого атеїзму, члени Братства князів Острозьких, як великі ентузіасти музейної та пам’ятко-охоронної справи, рятували від знищення тисячі пам’яток. На їхній основі 1981 року в Острозі було створено Державний історико-культурний заповідник. Тоді й розпочалася широкомасштабна робота щодо поповнення музейних зібрань. Крім того, заповідник дав поштовх не менш важливій справі — створенню в історичному місті музейної мережі. Раніше в Острозі іс­нував лише краєзнавчий музей, уніфікований за радянським зразком — від відділу природи до епохи соціалізму. А 1985 року у відреставрованій Луцькій вежі замку було відкрито другий в Україні музей книги та друкарства, де зібрано оригінали і муляжі рідкісних стародруків. Його появі посприяло тодішнє Товариство книголюбів України, яке профінансувало реставраційні роботи та створення експозиції.

По якімсь часі обласна рівненська влада вирішила скинути з себе «зайвий» тягар, передавши музей-садибу письменника Миколи Островського в селі Вілія на баланс заповідника. Послідовники традицій Братства не відхрестилися від додаткової роботи. П’ять років тому, з нагоди 100-річчя від дня народження автора роману «Як гартувалася сталь» будівлю було відреставровано, а експозицію оновлено.

Є в Острозі і музей нумізматичних колекцій, який діє з 1997 року. Тут зберігаються експонати «родом» із XVII століття (таляри, викарбува­ні в багатьох західноєвропейських країнах, польські орти тощо). Є царсь­кі гроші часів Російської імперії, монети Другої Речі Посполитої міжвоєнного часу, гроші часів гетьманату, УНР, СРСР… До речі, це — лише один із двох музеїв України, який безплатно отримує пам’ятні та ювілейні монети Національного банку. Такий привілей має ще музей НБУ. Є в музеї нумізматичних колекцій, звісно, і гроші, пов’язані зі славною історією Острога: стогривнева золота монета «Острозька Біблія», десятигривнева срібна монета «Родина князів Острозьких», п’ятигривнева монета «Острозька академія» (нейзильбер).

Результат відроджених традицій Братства очевидний — нині до складу заповідника входить 11 пам’яток національного і місцевого значення, з яких чотири — діючі музеї з 54 тисячами експонатів.

Але, на жаль, краєзнавчий музей у замку зазнає кривди не тільки від часу, а й від чиновників.

— Він не має всіх компонентів краєзнавчого музею, — переконує Ми­кола Манько. — Тут представлено середньовічну та новочасну історію та мистецтво. А отже, музею потрібно повернути історичну назву — музей Братства князів Острозьких або просто — музей князів Острозьких…

Щороку Острог відвідують майже 40 тисяч туристів з України та із-за кордону. Остання тенденція обнадіює. Бо якщо раніше, за твердженням дирекції заповідника, на одного дорослого відвідувача припадало четверо-п’ятеро школярів, то тепер — один до одного. Люди свідомо їдуть в Острог відчути дух княжої епохи, а не добровільно-примусово, в рамках навчальних програм.

Пам’ятник князям Острозьким — преподобному Федору, Костянтину Івановичу та Василю-Костянтину в місті Острозі (скульптор — заслужений художник України Сергій Чумаков)
Пам’ятник князям Острозьким — преподобному Федору, Костянтину Івановичу та Василю-Костянтину в місті Острозі (скульптор — заслужений художник України Сергій Чумаков)
Але як наблизити до відвідувачів інші пам’ятки історичного Острога, не надавши їм привабливого вигляду?

— Наш заповідник — обласного підпорядкування, — каже директор Сергій Кибкало. — І гроші на реставрацію надходять в основ­ному у вигляді субвенції з держбюджету територіальній громаді Острога. Цього року з обласного бюджету виділено 250 тисяч гривень на роботи, пов’язані з відновленням стінопису оборонного монастиря в селі Межиріччя. Але ця сума просто мізерна в порівнянні з реальними потребами. Основні витрати повинна нести дер­жава. Адже нам потрібні кошти ще й для завершення реставрації Луцької вежі, щоб відновити в ній музейну експозицію. Чекає майстрів Кругла вежа замку, вже виготовлено її проектно-кошторисну документацію. Профінан­совано реставрацію купола, даху і фасаду костелу Успіння Діви Марії, який теж входить до складу заповідника. Але роботи тут іще дуже і дуже багато.

Але якщо ми шануємо свою історію, маємо докласти всіх можливих зусиль для збереження та відновлення її важливої частини — музейного комплексу в Острозі. Досвід Братства князів Острозьких спонукає до відповідальних дій.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво